Ухвала суду № 63708874, 21.12.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2347/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

21.12.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді:Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Голованя А.М.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», філії публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, оскільки роботодавець порушив його право на переважне залишення на роботі, просив поновити його на посаді головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» з 21.09.2015 року; визнати незаконним наказ філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» № 150-К, складений 18.07.2015 року про звільнення з 21.09.2015 року ОСОБА_2 з посади головного юрисконсульта; стягнути з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», від імені якого діє філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2015 року до дня поновлення на роботі; та у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Посилався на те, що 20.03.2012 року його прийнято на посаду головного юрисконсульта філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1». За період роботи на вказаній посаді, з 20.03.2012 року по 21.09.2015 року, він використав свою можливість піти у відпустку лише один раз терміном на 14 днів. 21.07.2015 року його ознайомили з наказом про скорочення зі штату філії посади головного юрисконсульта. Водночас, позивачу як учаснику бойових дій Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради 02.09.2015 року видано путівку на відпочинок та лікування терміном на 24 календарних дні з 05.09.2015 року по 28.09.2015 року. В звязку з чим, він звернувся до директора філії із заявою від 02.09.2015 року про надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 04.09.2015 року по 17.09.2015 року, і така відпустка була надана. Разом з тим, термін вказаної додаткової відпустки був не достатній для проходження санаторного лікування по вказаній путівці, тому позивач написав ще одну заяву від 02.09.205 року про надання відпустки за відпрацьований рік з 18.09.2015 року, однак директор філії не прийняв до її уваги, наказ не видав. 29.09.2015 року позивач отримав рекомендований лист, в якому вказувалось, що його звільнено з 21.09.2015 року згідно наказу № 150-К від 18.07.2015 року про припинення трудового договору. Дата складання наказу не відповідала даті звільнення. Порушення його законних прав при звільненні призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що на думку позивача є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2016 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеного судового рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення його позову.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_3, яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, оскільки філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» виконано передбачений частиною третьою статті 49-2 цього Кодексу обов'язок із працевлаштування працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, зокрема перед звільненням позивачеві пропонувалися наявні на підприємстві вакантні посади, що відповідали рівню його кваліфікації, від яких він відмовився, за весь час працевлаштування позивач не звертався із заявою про переведення його на іншу вакантну посаду. Крім того, на звільнення позивача надано згоду профспілкового комітету підприємства.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом установлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду головного юрисконсульта філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» з 20.03.2012 року.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 року № 634 затверджено статут ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі Статут, а.с. 81-116).

Відповідно до пункту 9.1. Статуту, органами управління Товариства є: Загальні Збори, ОСОБА_4, Правління, Ревізійна комісія.

Голова Правління, зокрема, видає накази, затверджує інструкції та інші документи за питань діяльності Товариства; затверджує організаційну структуру та штатний розпис Товариства, визначає посадові оклади, тарифи, ставки, форми і системи оплати праці працівників Товариства та інших осіб, що залучаються до роботи в ньому, згідно із законодавством (пункт 11.11. Статуту).

Наказом Голови Правління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» затверджено Положення про філію Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» (далі Положення) (а.с. 73-79).

Це Положення визначає порядок створення, діяльності та ліквідації філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» і регулює відносини повязані зі створенням, діяльністю, ліквідацією Філії, а також визначає компетенцію Філії, права та обовязки її керівника тощо (пункт 1.2. Положення).

Відповідно до пункту 1.3. Положення, Філія є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Згідно пункту 3.1. Положення, Філія не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Товариства і в межах повноважень, встановлених цим Положенням та Статутом Товариства.

Філія очолюється директором Філії, який призначається Головою правління Товариства в порядку, передбаченому цим Положенням та статутом Товариства і діє від імені Товариства на підставі виданої йому довіреності (пункт 3.10 Положення).

У звязку з оптимізацією підприємства та змінами у штатному розписі затвердженими ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 17.07.2015 року, директором Філії 20.07.2015 року видано наказ за № 78, яким наказано вивести зі штатного розкладу з 20.07.2015 року штатну одиницю головного юрисконсульта юридичної служби; затвердити зміни до штатного розпису з 20.07.2015 року; інженеру з підготовки кадрів попередити про наступне вивільнення з роботи 21.09.2015 року, у звязку зі скороченням штату працівника, який займає цю посаду (а.с. 80).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України).

Згідно частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Наказом № 85-к від 21.07.2015 року директора філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» на підставі наказу по підприємству № 78 від 20.07.2015 року «Про зміни в штатному розпису та скорочення посад з 21.09.2015 року» та керуючись статтею 49-2 КЗпП України попереджено про наступне вивільнення з роботи 21 вересня 2015 року, у звязку зі скороченням штату головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_2 (а.с. 9). В той же день ОСОБА_2 ознайомлений з вказаним наказом 21.07.2015 року (а.с. 9).

Відповідно до частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору (частина 5 статті 43 Кодексу законів про працю України).

Згідно протоколу № 13/15 від 03.09.2015 року на засіданні цехового профспілкового комітету первинної профспілкової організації філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» за участі позивача вирішено надати згоду на розірвання трудового договору за п. 1 ч. 40 КЗпП України головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_2 у звязку зі скороченням посади на підставі наказу від 20.07.2015 року № 78 «Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21.09.2015 року» та неможливістю переведення працівника на іншу роботу (а.с. 68).

В звязку з чим, головою цехового профспілкового комітету філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» на адресу директора філії надіслано повідомлення про надання вказаної згоди та протокол № 13/15 від 03.09.2015 року (а.с. 69).

Згідно наказу № 150-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 18.09.2015 року (з урахуванням виправленої описки в даті на підставі наказу від 07.12.2016 року (а.с.200) ОСОБА_2 звільнено з посади головного юрисконсульта юридичної служби в звязку зі скороченням штату працівників з 21.09.2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку відповідно ст. 44 КЗпП України та компенсації за 25 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (а.с. 8, 200). З цим наказом позивач ознайомлений 30.09.2015 року.

Після попередження позивача про наступне вивільнення з роботи з 21.09.2015 року, ОСОБА_2 звернувся до директора філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» із заявою від 02.09.2015 року про надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 04.09.2015 року по 17.09.2015 року, згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» (а.с. 10).

На підставі посвідчення, серії АБ № 217426, виданого 04.09.1996 року Кіровоградським військовим комісаріатом, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 5).

В звязку з чим, наказом № 128-в від 03.09.2015 року позивачу за його заявою від 02.09.2015 року надано додаткову відпустку, яка надається окремим категоріям ветеранів війни згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки», з 04.09.2015 року по 17.09.2015 року (а.с. 147).

Крім того, ОСОБА_2 подавав на ім'я директора філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» заяву від 02.09.2015 року про надання планової відпустки за 2015 рік з 18.09.2015 року (а.с. 11).

Однак, наказ про надання позивачу щорічної основної відпустки на підставі вищевказаної заяви директором Філії не видавався.

Дії або бездіяльність адміністрації філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» щодо реалізації права на відпустку по останній заяві позивачем не оскаржуються.

Посилання позивача на те, що на день звільнення він перебував у щорічній відпустці не грунтується на доказах.

21.09.2015 року на адресу ОСОБА_2 направлено листа філії ПАТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» № 884 , в якому зазначено, що у звязку зі звільненням ОСОБА_2 відповідно до наказу від 18.09.2015 року № 150-к (скорочення штату працівників пункт 1 статті 40 КЗпП України) йому необхідно одержати трудову книжку у кадровій службі ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за адресою: м. Кіровоград, вул. Варшавська, 90. Надіслано наказ про припинення трудового договору для ознайомлення (а.с. 7).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Встановлено, що позивачеві у звязку зі скороченням посади, яку він займав, у філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» запропоновано вакантну посаду завідувача матеріальним складом з посадовим окладом 2070,00 грн. Від зайняття запропонованої вакансії ОСОБА_2 відмовився 02.09.2015 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 67).

Судом досліджено питання щодо наявності в роботодавця інших вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач, та зроблено правильний висновок, що відповідачем запропоновано ті наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вжито заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року розяснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина 2 статті 235 Кодексу законів про працю України).

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що у філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, а саме: посади головного юрисконсульта юридичної служби, яку займав позивач. Відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, надані письмові докази щодо змін в організації виробництва і праці. ОСОБА_2 був попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення, відмовився від переведення на іншу роботу, яка з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, була запропонована роботодавцем.

Тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства і відступні підстави для визнання незаконним наказу про звільнення з 21.09.2015 року ОСОБА_2 та поновлення його на посаді головного юрисконсульта Філії ПАТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1», стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Розрахункові при звільненні ОСОБА_2 виплачені своєчасно, а саме: заробітна плата за вересень 2015 року в сумі 311,18 грн.; компенсація за невикористану щорічну відпустку (за 25 календарних днів) в сумі 2665,45 грн.; вихідна допомога в розмірі 6709,13 грн., всього нараховано 9685,76 грн., утримано податок 1894,74 грн., виплачено 7791,02 грн., що підтверджується довідкою № 236 від 04.04.2016 року філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» (а.с. 125), платіжним дорученням № 2 від 21.09.2015 року, та зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунок № 1 від 21.09.2015 року (а.с. 126-127).

Враховуючи наявні в матеріалах справи належні докази щодо проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_2, в тому числі з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку і вихідної допомоги, суд правомірно вважав необгрунтованими і безпідставними вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у відшкодуванні власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику за незаконне звільнення на підставі статті 237-1 КЗпП України, суд виходив з того, що позивач не навів доказів порушення його прав.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи, вимог ст.ст. 40 ч.1 п.1, 43, 44, 49-2, 47, 117, 235, 237-1 КЗпП України та роз'яснень Верховного Суду України у п. 19 постанови Пленуму № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, тому на підставі ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: