Рішення № 63705523, 21.12.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3018/14-ц

Провадження №2/202/3172/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Волошина Є.В.

за участю секретаря Величко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа: УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. В обґрунтування позову зазначив, що 27 червня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 31429,06 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27 червня 2010 року. У звязку з невиконанням, з боку ОСОБА_1, умов вищезазначеного кредитного договору, останній станом на 13 листопада 2013 року має заборгованість у розмірі 225182,47 грн. В забезпечення виконання зобовязань за цим договором 27 червня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна, відповідно до якого останній надав у заставу автомобіль ВАЗ, модель 21112, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий (універсал), № кузова/шасі ХТА21112070270447, реєстраційний номер: ВВ7216АО, що належить йому на праві власності. Крім того, зобовязання ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечено порукою, яка була укладена 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «А-Банк». На підставі викладеного просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGY0AK09440089 від 27 червня 2007 року, в розмірі 225182,47 грн.: вилучити предмет застави та передати його у заклад (володіння) ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави - автомобіль ВАЗ, модель 21112, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий (універсал), № кузова/шасі ХТА21112070270447, реєстраційний номер: ВВ7216АО, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, комплект ключів та технічний паспорт; звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ, модель 21112, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий (універсал), № кузова/шасі ХТА21112070270447, реєстраційний номер: ВВ7216АО, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу; стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 10000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3200 грн. та судові витрати.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрито.

В судове засідання представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у випадку неявки відповідача в судове засідання просить ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавав, у зв'язку із чим, суд, враховуючи заяву представника позивача, відповідно дост.ст. 224 - 225 ЦПК Україниухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.

Представник УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2ст.197 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 27 червня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGY0AK09440089, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 31429,06 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27 червня 2010 року(п. 7.1).

Публічне акціонерне товариство комерційний банко «Приватбанк» є правонаступником прав та обовязків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у звязку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису ЄДРПОУ 12241050038006727)

Згідно умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання здійснювати погашення заборгованості щомісячними платежами у період сплати з 21 по 28 число кожного місяця.

Згідно зіст. 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частиною 1статті 1054 Цивільного кодексу Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності дост. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 4.ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу Українивстановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідност. 611 Цивільного кодексу Україниоднією з форм відповідальності за порушення зобов'язання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.

У звязку з невиконанням ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором, згідно розрахунку позивача, виникла заборгованість, яка станом на 13 листопада 2013 року становить 225182,47 грн. з яких: 27298,78 грн. заборгованість за кредитом, 79765,84 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1363,32 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 116754,53 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 116754,53 грн., суд керуються наступним.

Штраф і пеня є видами неустойки (ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Хоча зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду, однак, якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом.

Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та процентів, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як зазначено з правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-100цс14 від 03.09.2014 року, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд, на відміну від судових рішень, наданих для порівняння, не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

В даній справі заявлений розмір неустойки більше ніж в 4 рази перевищує розмір кредитної заборгованості по тілу кредиту, докази наявності негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання відсутні, немає доказів наявності у позивача збитків у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання.

Враховуючи наведені обставини справи та правову позицію Верховного Суду України, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки і стягнути 27298,78 грн., що відповідає розміру кредитної заборгованості по тілу кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором 27 червня 2007 року між ЗАТ «КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Привтабанк», та ОСОБА_1 був укладений договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_1 в заставу надано автомобіль ВАЗ, модель 21112, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий (універсал), № кузова/шасі ХТА21112070270447, реєстраційний номер: ВВ7216АО, що належить останньому на праві власності.

Відповідно дост. 16 ЦК України, одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до положень ст. 525ЦПК Україниодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 13 Закону України «Про заставу»у редакції, яка діяла на момент укладення договору застави, договір застави повинен бути укладений у письмовій формі, у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст.589, ч. 2 ст.590 ЦК Українитаст. 19 Закону України «Про заставу», у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений договором або законом строк, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойкою), необхідні витрати за утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За змістом ст. 9 Закону України «Про заставу» законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобовязання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до ч. 2 ст. 575 ЦК України, закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі. Зазначена норма кореспондує ізст. 44 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави та передача предмета застави у заклад (володіння) банку в разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобовязань відповідає умовам договору застави та вимогам закону, а відтак позовні вимоги банку підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині витребування та передачі комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивачу задоволенню не підлягають, оскільки є неналежним способом захисту

Крім того, вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», щодо стягнення з ОСОБА_1 10000 грн. також задоволенню не підлягають, оскільки регулюються іншими нормами права та не можуть розглядатись з даним предметом позову.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу у розмірі 3200 грн. не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких доказів понесених позивачем вищезазначених витрат представником позивача суду не надано.

Згідно зіст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенні частково у розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1357,26 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.526,530,551, 610-612,631,1054 ЦК України, ст.ст.3-5,14,30,38,4088,209,212-215,224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа: УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LGY0AK09440089 від 27 червня 2007 року в сумі 135726 (сто тридцять пять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки, з яких 27298,78 грн. - заборгованість за кредитом, 79765,84 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1363,32 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 27298,78 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором звернути стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ, модель 21112, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий (універсал), № кузова/шасі ХТА21112070270447, реєстраційний номер: ВВ7216АО, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»(ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1(ІПН НОМЕР_1) договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах МВС України, а також з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу заставного майна.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на корить Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1357 (одна тисяча триста пятдесят сім) гривень 26 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача з поданням такої заяви у десятиденний термін з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Волошин Є.В.