Ухвала суду № 63703905, 22.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4201/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» про визнання протиправними дій та рішення, про скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» (далі - Уповноважена особа Фонду) про:

- визнання протиправним та скасування рішення №3-ТА від 10 грудня 2015 року в частині визнання правочину нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності;

- визнання протиправними дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді невключення до переліку вкладників ПАТ «ЮСБ БАНК», що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);

- зобов'язання включити до переліку вкладників ПАТ «ЮСБ БАНК», що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з одночасним поданням відповідних відомостей до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування зазначено, що у зв'язку з протиправними діями та рішеннями Уповноваженої особи Фонду, позивач не був включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована чинним законодавством України.

26 серпня 2016 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у відкритті провадження по вищевказаній справі відмовлено, з підстав п.1 ч.1 ст.109 КАС України, оскільки позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову ухвалу про направлення справи для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При цьому, суд, відповідно до абз.2 ч.1 ст.244-2 КАС України, керувався висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16 та у справі від 16 лютого 2016 року №21-4846а15, які зводилися до того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Колегія суддів, аналізуючи практику Верховного суду України, яка сформувалася після 15 червня 2016 року, вважає висновок суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з наступним.

09 листопада 2016 року Верховний Суд України, розглядаючи у цивільному провадженні справу № 362/4015/15ц за позовом фізичної особи до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та стягнення недоданих коштів за договором строкового банківського вкладу зробив наступний висновок.

Так, Суд визнав, що Фонд є суб'єктом владних повноважень.

Далі, Суд провів аналіз вимог ст.17 КАС України, яка визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних спорів і зробив висновок, що справи, які виникли на підставі цивільно-правової угоди й уповноважена особа Фонду виступає від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Отже, слідує наступний висновок: якщо позивачем у позові не ставляться питання про визнання рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, а міститься звернення про захист порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В іншому випадку, це є спір адміністративної юрисдикції.

Про те, що правова позиція Верховного Суду України щодо предметної підсудності зазначеної категорії справ змінилася, свідчать і наступні ухвали Верховного Суду України від 23 вересня 2016 року та від 11 листопада 2016 року (справи №№ 818/3667/15; 826/18706/15 відповідно), якими відмовлено у допуску про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України у справах за позовом фізичної особи до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Верховний Суд України відмовляючи у допуску наведених справ зазначав, що «в оскаржуваному рішенні касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстави для визнання договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та банком, нікчемним - відсутні». Відповідач не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Водночас, у двох рішеннях суду касаційної інстанції від 02 червня 2016 року, наданих для порівняння цей суд, з'ясувавши обставини справи, зазначив, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про нікчемність укладеного позивачем правочину, тому правомірно не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень від 02 червня 2016 року в яких додано до заяви.

Також, слід підкреслити, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон №4452), яким також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч.1 ст.1 Закону №4452).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452, встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом статті 12 Закону № 4452-VI, виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин справи, на підставі ст. 204 КАС України, ухвала суду не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 204, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» про визнання протиправними дій та рішення, про скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова