Ухвала суду № 63702154, 22.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11.11.2016 у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_1 про захист прав споживачів шляхом визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.11.2016 заяву представника позивачів про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на квартиру 114, яка розташована в будинку АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Заборонено ОСОБА_1 та представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності квартири 114 та входження до квартири, яка розташована в в будинку АДРЕСА_2 до прийняття судового рішення по справі №754/11577/16 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_1 про захист прав споживачів шляхом визнання договорів недійсними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що постановлена за неповно встановленими обставинами, які мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.

Справа № 754/11577/16-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/15634/2016Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Відповідач зазначає, що 29.09.2016 ним було укладено договір купівлв-продажу квартири 114, яка розташована в будинку АДРЕСА_2 з ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстровано в реєстрі за № 9079. Того ж дня приватний нотаріус вніс відомості про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на момент постановлення ухвали від 11.11.2016 спірна квартира не належала ОСОБА_1, а тому судом не правильно встановлено власника квартири 114, яка розташована в будинку АДРЕСА_2.

На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Представник позивачів в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Каса народної допомоги», третя особа: ОСОБА_1 про захист прав споживачів шляхом визнання договорів недійсними.

Ухвалою суду від 11.11.2016 третю особу ОСОБА_1 залучено співвідповідачем у справі, за поданим клопотанням представника позивачів.

Також представником позивачів подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на квартиру 114, яка розташована в будинку АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та заборонити відповідачам та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо входження в квартиру 114 її оформлення, переоформлення, реєстрації права власності щодо неї до прийняття судового рішення по даній справі.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява є обгрунтованою і невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення позовних вимог, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись колегія суддів не вважає за можливе.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, як передбачає ч.3 ст.152 ЦПК України.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або у інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, та забороняючи вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності та входження до вказаної вище квартири, суд першої інстанції виходив з того, що її власником є ОСОБА_1, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому судом першої інстанції не було перевірено факту належності відповідачу на час розгляду заяви квартири АДРЕСА_1 на праві власності, суд не звернув увагу, що наявна в матеріалах справи інформаційна довідка містить дані лише станом на 10.08.2016.

Але як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2016 станом на 11.11.2016 ОСОБА_1 не є власником спірної квартири АДРЕСА_1, з 29.09.2016 власником квартири є ОСОБА_6. Таким чином судом застосовані заходи забезпечення позову щодо майна власник якого не є учасником судового розгляду.

За таких підстав висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за заборони вчиняти дії є передчасними.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постановленої ухвали та передачі питання на новий розгляд до суду першої станції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11.11.2016 - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: