Ухвала суду № 63702033, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2016 у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дячок С.В. про відкриття виконавчого провадження у справі від 14.01.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Представник скаржника ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В. від 14.01.2016 про відкриття виконавчого провадження.

Скаргу обґрунтовував тим, що 14.01.2016, головним державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49813768, на підставі виконавчого листа № 2/759/258/15 виданого Святошинським районним судом м. Києва від 24.06.2015 про стягнення коштів за банківськими вкладами.

22.01.2016 скаржник отримав оспорювану постанову. Хоча постанова винесена 14.01.2016, банку її було направлено лише 19.01.2016, тобто на п'ятий день після відкриття виконавчого провадження та в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику вже після спливу строку на добровільне виконання постанови, що позбавило можливості боржника добровільно її виконати.

Окрім того, скаржником зазначено, що оспорювана постанова винесена в порушення ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, не за місцем або не підвідомчістю виконання рішення.

Справа № 759/1679/16-ц № апеляційного провадження 22-ц/796/14641/2016Головуючий у суді першої інстанції: Кривов'яз А.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2016 скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересована особа: ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дячок С.В. про відкриття виконавчого провадження у справі від 14.01.2016 - задоволено.

Визнано бездіяльність відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області в частині несвоєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2016 №49813768 незаконною.

Визнано дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області Дячок С.В. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №49813768 від 14.01.2016 про стягнення на користь ОСОБА_1 неправомірними.

Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 49813768 від 14.01.2016.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області звернувся із апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме судом не судом не надано правову оцінку положенням ч. 5 ст. 47 Закону (на якій наголошував представник Відповідача) де зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Натомість судом помилково зроблено висновок про те, що звернення стягувача з заявою про повернення виконавчого документа, є відмовою від примусового виконання, і наявність такої відмови позбавляє стягувана права вдруге звернутися з заявою про примусове виконання цього ж рішення суду, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Проте, позивач не надав доказів існування будь-якого рішення суду про відмову ОСОБА_1 від виконання даного рішення суду, а відтак у суду не було підстав вважати заяву про повернення виконавчого документа з Жовтневого ВДВ С Дніпропетровського МУЮ, як відмову від стягнення за рішенням суду.

До того ж виконавче провадження було завершено на підставі іншої статті Закону.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що постановлена ухвала є необґрунтованою, та просить її скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «Приват Банк» заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутність, відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Судом встановлено, що 04.01.2016 постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виконавчий лист № 2/759/258/15 виданий 24.07.2015 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення коштів за банківськими вкладами повернуто стягувачу ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

14.01.2016 головним державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В за заявою стягувача ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49813768 від 14.01.2016 з примусового виконання виконавчого документу на підставі виконавчого листа №2/759/258/15.

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2016 представник ПАТ КБ «Приват Банк» посилався на те, що ними вказану постанову було отримано з порушенням строків передбачених ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», вказана постанова винесена в порушення положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, не за місцем або не підвідомчістю виконання рішення та з тих підстав, що державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04.01.2016.

Задовольняючи вимоги скарги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Частиною 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними нормами, а виходячи з положень ст. 26 цього Закону, повернення виконавчого листа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження., тобто остання норма є спеціальною та підлягає застосуванню.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2015 стягувачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2. до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції подано дві заяви про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

04.01.2016 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», проте в постанові державним виконавцем не роз'яснено стягувачу порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, з чого в свою чергу, можна дійти висновку, що таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, виконавчий лист №2/759/258/15, який було повернуто стягувачеві вказаною постановою не відноситься до виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів, а тому відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» головний державний виконавець ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Дячок С.В повинен був винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконачим листом, оскільки вказаний виконавчий лист вже було повернуто стягувачу за його заявою постановою про повернення виконавчого листа від 04.01.2016.

Також матеріалами справи підтверджується не направлення вчасно боржникові копій постанови від 14.01.2016 про відкриття виконавчого провадження, що вказує на порушення державним виконавцем вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Що ж стосується доводів відносно порушень головним державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження відкрито не за місцезнаходженням постійно діючого органу ПАТ КБ «Приват Банк» або його майна, то вони є обґрунтованими, оскільки стягувачем не надано жодного документу, який би свідчив що на території даного відділу є майно яке належить боржнику, крім того місцезнаходженням ПАТ КБ «Приват Банк» є м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства, а тому посилання в апеляційній скарзі про неповне з'ясування обставин справи та не відповідність висновків суду вимогам закону є безпідставним і підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: