Вирок № 63699452, 26.12.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2016 Справа №607/7119/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Кунцьо С.В.

за участю секретаря Ліщинського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010001011 від 19 березня 2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_5, несудимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

за участю прокурора Патри М.Я.

потерпілої ОСОБА_2

представників потерпілої - адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2016 року близько 08.10 год. обвинувачена ОСОБА_1, перебуваючи на паркувальному майданчику біля автостанції «Тернопіль» по вул. Живова 4 у м. Тернопіль, переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає та її дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що передня пасажирська дверка автомобіля НОМЕР_1 була привідкрита, таємно з корисливих мотивів, викрала з переднього сидіння вказаного автомобіля сумку чорного кольору, вартістю 250 грн., у якій знаходився гаманець вартістю 165 грн. з грошовими коштами в сумі 4750 гривень та 450 польських злотих, що еквівалентно 3168, 24 гривень згідно курсу НБУ, а також іншими особистими речами, які для потерпілої матеріальної цінності не мають. З викраденим майном обвинувачена ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втекла чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 шкоду на суму 8333, 24 гривень.

Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не визнала та в судовому засіданні вказала, що в один із днів навесні 2016 року близько 08.00 год. вона на маршрутному таксі приїхала на центральний автовокзал м. Тернополя, звідки направилась в сторону супермаркету «Новус». По дорозі коли вона проходила через паркувальний майданчик, що знаходиться біля автостанції, біля автомобіля типу «Бус», в якому всі двері були відчинені, а саме біля передніх дверей пасажира вона на асфальті помітила чорну жіночу сумку, яку підняла. Оглянувшись та помітивши, що біля вказаного автомобіля нікого не має, вона пішла з вказаною сумкою в сторону бару «Корони», оскільки вважала, що там знаходиться найбільша кількість людей та можливо серед них би відкликнулась жінка, яка її загубила, при цьому вказану сумку тримала наперед себе в правій руці на рівні плечей. Біля бару «Корона» в неї на чоботі розстібнувся замок та вона біля бетонного блоку присіла, щоб його застебнути, при цьому вказану жіночу сумку вона не відкривала та не оглядала. В той момент коли вона підняла голову то побачила біля себе ОСОБА_2, яка вирвала в неї дану жіночу сумку та почала її бити. Окрім цього зазначила, що викрадати сумку не мала на меті та хотіла її повернути власнику.

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не визнала, її винуватість у вчиненні злочину повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду:

Показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, яка вказала, що зранку 19 березня 2016 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_6, який був за кермом автомобіля марки «Renault Trafik» та знайомою ОСОБА_7 підїхали на стоянку навпроти центрального автовокзалу «Тернопіль». При цьому вона сиділа на передньому правому пасажирському сидінні ближче до вікна, оскільки конструкція автомобіля передбачає перевезення двох пасажирів спереду, а біля себе з лівої сторони ближче до крісла водія залишила свою сумку. Вийшовши з автомобіля вона підійшла до багажного відділення транспортного засобу, при цьому залишила двері дещо привідчиненими. Окрім цього вказала, що коли вона виходила з автомобіля, її сумка залишалась на пасажирському сидіння ближче до сидіння водія та не могла випасти з автомобіля. Її чоловік в цей час також вийшов із автомобіля та перебував біля дверки водія, а вона разом із ОСОБА_7 близько 2 хвилин, відчинивши двері багажного відділення, витягувала звідти речі. Під час цього, вона між передньою пасажирської дверкою де вона перед тим сиділа та сидінням, помітила раніше незнайому їй ОСОБА_1, що стояла лицем до неї та почала відходила від автомобіля. Вона одразу ж підійшла до сидіння де перед цим залишила свою сумку та зрозумівши, що сумки немає, побігла за обвинуваченою, яку наздогнала за 30 метрів біля кафе «Корона». В цей момент обвинувачена присіла і тримала її сумочку в руках. Вона обійшла обвинувачену збоку та переконавшись, що це саме її сумочка, помітивши, як ОСОБА_1 відкривши викрадену сумку, оглядає її вміст, одразу ж вихопила дану сумку, шарпнула обвинувачену за куртку та за волосся та почала кликала на допомогу чоловіка ОСОБА_6 Після цього перевіривши сумку та встановивши, що усе майно, а саме гаманець з грошовими коштами в сумі 4750 гривень, 450 польських злотих та інші особисті речі, які були до викрадення в ній, є в сумці, викликала поліцію. Також вказала, що її чоловік ОСОБА_6 в подальшому дійсно тримав обвинувачену за волосся та вів до їхнього автомобіля, оскільки ОСОБА_1 виривалася, пручалася та намагалась втекти, однак при затриманні фізичної сили до неї ніхто не застосовував. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 вона немає, оскільки все викрадене їй повернуто, щодо міри покарання обвинуваченій покладається на думку суду.

Показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні зазначив, що потерпіла ОСОБА_2 є його дружиною. 19 березня 2016 року близько 08.00 год. вони разом із дружиною, їх родичкою ОСОБА_7 та іншими пасажирами, серед яких були і попутчики, приїхали на паркувальний майданчик, що навпроти автовокзалу «Тернопіль» автомобілем марки «Renault Trafik». Зупинившись там, попутчики забирали свої речі з багажного відділення та його дружина, яка перед цим сиділа на передньому пасажирському сидінні та залишила свою сумку на передньому сидінні ближче до нього, залишивши дещо привідкритими біля себе передні двері, допомагала їм, підійшовши до багажника. Він також вийшовши з автомобіля на відстані одного метра від дверей водія, почав курити. Через 3 5 хв., він почув крик потерпілої а саме, «що робить та жінка в нашому авто» та про відсутність сумки, побачив, як ОСОБА_7 почувши прохання допомоги, побігла вслід за ОСОБА_2 Потерпіла наздогнала ОСОБА_1 біля бару «Корона», яка в цей час заховалась за високий парапет та оглядала вміст викраденої сумки. Зі слів дружини в сумці знаходились грошові кошти в сумі приблизно 7000 грн., зокрема у гривневій валюті та польські злоті. Після цього потерпіла спробувала затримати обвинувачену, однак остання почала пручатись та намагалась втекти, на що він змушений був тримати ОСОБА_1 за волосся біля автомобіля, інших дій відносно обвинуваченої не вчиняв та не наносив їй тілесних ушкоджень.

Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка вказала, що потерпіла ОСОБА_2 є її родичкою. В один із днів березня 2016 року зранку вони приїхали з ОСОБА_2, її чоловіком ОСОБА_6 та іншими пасажирами, в м. Тернопіль та зупинилися на стоянці навпроти автовокзалу «Тернопіль» автомобілем марки «Renault Trafik». Вийшовши з автомобіля, вони з потерпілою стояли біля багажного відділення, у цей час передні пасажирські двері автомобіля були відчинені. Потерпіла звернула її увагу на те, що, раніше незнайома їм ОСОБА_1, стоїть між передньою пасажирською дверкою та сидінням. В цей час вона побачила, як обвинувачена тримаючи щось за курткою почала втікати в сторону бару «Корона». Потерпіла виявивши відсутність своєї сумки в автомобілі, побігла за ОСОБА_1 Окрім цього на прохання потерпілої про допомогу вона також побігла за нею. ОСОБА_2 наздогнала обвинувачену біля кафе «Корона», де ОСОБА_1 присівши за бетонним парапетом, перебирала речі в розстебнутій сумці потерпілої. Далі вони затримали обвинувачену, яка намагалась видертись та втекти, у звязку із чим до приїзду поліції вони змушені були її утримувати як за руки так і за волосся. В подальшому вони всі обставини повідомили працівникам поліції. Окрім цього зазначила, що ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив, а лише утримав обвинувачену за волосся, бо та кричала та намагалася втекти.

Крім наведених показань потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, доводиться також дослідженими в судовому засіданні документами матеріалів кримінального провадження.

Оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 19 березня 2016 року, з таблицею ілюстрацій до нього, згідно якого оглянуто місце вчинення правопорушення, а саме автомобіль НОМЕР_2, який знаходився на паркувальному майданчику, що по вул. Живова 7 у м. Тернопіль де, зі слів потерпілої ОСОБА_2, на передньому сидінні знаходилась її викрадена сумка

(а.м.к.п. 42-43).

Оголошеною в судовому засіданні заявою потерпілої ОСОБА_2 від 19 березня 2016 року, згідно якої вона добровільно надала працівникам поліції свою сумку разом із гаманцем, які викрала ОСОБА_1

(а.м.к.п. 45).

Оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду предмету від 19 березня 2016 року, а саме сумки чорного кольору із шкірозамінника та гаманця потерпілої ОСОБА_2 згідно якого встановлено, що в гаманці містилися грошові кошти в сумі 4750 гривень та 450 польських злотих. Вказані обставини також підтверджуються фототаблицею до протоколу огляду предмету від 19 березня 2016 року.

(а.м.к.п. 46, 47).

Оголошеною в судовому засіданні довідкою №61-0057/53427 від 24 червня 2016 року, згідно якої, офіційний курс гривні до польського злотого, встановлений Національним банком України з 18.03. до 21.03.2016 року, а саме 100 польських злотих становить 704, 0527 грн.

(а.м.к.п. 48).

Оголошеним в судовому засіданні протоколом проведення слідчого експерименту від 23 червня 2016 року та фотоілюстрацією до нього за участю потерпілої ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_2 в присутності понятих розповіла та відтворила обставини та обстановку події, що мала місце 19.03.2016 року о 08 год. 10 хв., а саме крадіжку її сумки з автомобіля НОМЕР_1.

(а.м.к.п. 49-51).

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта № 6-235/16 від 28 квітня 2016 року, з якого вбачається, що залишкову вартість жіночої сумки, яка була викрадена ОСОБА_1 в потерпілої ОСОБА_2.Б. станом на 19 березня 2016 року становила 250 грн., а жіночого гаманця червоного кольору - 165 грн.

(а.м.к.п. 54-60).

При цьому судом критично оцінюються показання обвинуваченої ОСОБА_1 щодо того, що вона не мала наміру викрадати сумку потерпілої ОСОБА_2, а знайшла її на асфальті біля автомобіля, що стояв на паркувальному майданчику біля автостанції «Тернопіль» та не побачивши нікого біля вказаного автомобіля, пішла з вказаною сумкою в сторону бару «Корони», оскільки вважала, що там знаходиться найбільша кількість людей та можливо серед них би відкликнулась жінка, яка її загубила, оскільки вони повністю спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 дані ними під час судового розгляду, які суд вважає послідовними та незмінними, а також такими, які повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження. Причин оговорити обвинувачену з їхньої сторони суд не вбачає, натомість суд вважає пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 такими, які направлені на введення суду в оману та уникнення останньою кримінальної відповідальності за вчинене.

Окрім цього суд не бере до уваги думку захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_5 щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченої, а саме як закінчений злочин передбачений ч.1 ст. 185 КК України, а не закінчений замах на його вчинення.

При цьому суд керується розясненнями наданими в п.4 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 N10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», в якому зазначено, що крадіжку потрібно вважати закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи,

яка викрала майно, але одразу була викрита.

Як встановлено судом обвинувачена ОСОБА_1 протиправно вилучивши майно потерпілої ОСОБА_2, а саме сумочку, пройшовши з нею близько 30 метрів, присіла заховавшись за бетонним парапетом, почала оглядати вміст викраденої сумку, а тому суд приймаючи до уваги те, що обвинувачена з огляду на величину викраденої сумки (яка є невеликою та змогла вміститись за курткою обвинуваченої), місця де було здійснено крадіжку (територія автостанції «Тернопіль»), часу протягом якого вона володіла викраденим майном, та усвідомленням останньої, що вона не була викрита потерпілою та іншими особами у вчиненні кримінального правопорушення, вважає, що обвинувачена ОСОБА_1 протиправно вилучивши майно мала реальну можливість розпорядитись ним.

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, обєктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, її вік, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. До обставин, що помякшують покарання обвинуваченої суд відносить вчинення нею кримінального правопорушення в стані вагітності. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, суд не вбачає.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу в доход держави, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6-235/16 від 28 квітня 2016 року в сумі 527,76 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у звязку із проведенням експертизи в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6-235/16 від 28 квітня 2016 року в сумі 527,76 грн. (пятсот двадцять сім гривень сімдесят шість копійок) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_8