Ухвала суду № 63695437, 20.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №472/342/16-к 20.12.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Міняйла М.П., Рудяка А.В.

за участю секретаря Кельїної А.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014150180000793, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року, відносно:

ОСОБА_2, який народився 1993 року вереснямісяця 16 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який не працює, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого в силу ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбаченихч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

потерпіла ОСОБА_3

представник потерпілої ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_2

захисник обвинуваченого ОСОБА_1

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року відносно ОСОБА_2 скасувати та кримінальне провадження закрити у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_2

Короткий зміст вироку.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років, з конфіскацією майна;

- за п.6 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років, з конфіскацією майна;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років, з конфіскацією майна.

Постановлено початок строку відбування покарання обчислювати ОСОБА_2 з 27 грудня 2014 року, тобто з моменту його затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення у період з 27.12.2014 р. по 25.08.2015 р. включно, та з 31.03.2016 року по 22.07.2016 року включно у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2, процесуальні витрати на користь держави в сумі 13645 грн. 44 коп. на залучення експертів у даному кримінальному провадженні.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції та провадження закрити, у звязку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_2

Посилається на неповноту судового розгляду, яка полягає в не дослідженні судом всіх обставин, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Так, вказує, що суд не перевірив нові обставини про які обвинувачений заявив в дебатах, а саме те, що йому органом досудового розслідування не було надано доступу до матеріалів кримінального провадження, пославшись на невідповідність часу ознайомлення обвинуваченим з матеріалами кримінального провадження, зазначеного в протоколі та часу перебування на території СІЗО слідчого та його захисника.

Крім того, зазначив, що в судовому засіданні не були допитані свідок ОСОБА_5 та не був повторно допитаний свідок ОСОБА_6, хоча судом було задоволено клопотання про їх допит.

Вказує також на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону зазначивши, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Вважає, що суд не мав достатньої кількості законних доказів, котрі б підтверджували винуватість підсудного, зазначає, що вирок суду ґрунтується, на його думку, на недопустимих доказах, отриманих з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону зокрема, щодо недопустимості таких доказів, як протокол затримання ОСОБА_2 через невірне зазначення підстав затримання , в результаті чого незаконне вилучення речових доказів, а саме кросівок біло-коричневого кольору та в результаті неналежність та недопустимість такого доказу, як молекулярно-генетична експертиза № 15 від 11.02.2015 року. Посилається на неприйняття судом до уваги висновків інших експертиз, які на його думку, спростовують доведеність вини обвинуваченого в умисному вбивстві ОСОБА_7

Посилається на порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки, судом було задоволено клопотання сторони обвинувачення про допит свідка ОСОБА_8, хоча останній не допитувався на досудовому слідстві в якості свідка та не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

Також зазначає, що суд у своєму вироку не відобразив того факту, що диск із відеозаписом слідчого експерименту пошкоджений і суд не мав можливості побачити всього відтворення подій.

Вказує також про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, апелянт посилається на те, що суд поклав в основу вироку показання свідків, зазначивши, що даними показами підтверджується вина обвинуваченого. Проте, на його думку, в показах свідків не зазначаються будь які обставини, які б свідчили, що 26 грудня 2015 року ввечері обвинувачений взагалі наближався до будинку ОСОБА_7

Зазначав про недоведеність обставин викладених в обвинувальному акті, а саме факт заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілої в сумі приблизно 300 грн., вважає, що це є припущенням суду, яке ґрунтується на тому, що ОСОБА_2 під час відпочинку з друзями витратив приблизно таку суму. Оскільки, під час огляду місця злочину в домоволодінні потерпілої працівники міліції знайшли і вилучили грошові кошти в сумі 4200 грн, що на думку апелянта, спростовує той факт, що з будинку потерпілої під час її вбивства зникли грошові кошти, або будь які інші речі.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 посилаючись на законність та обґрунтованість вироку , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Згідно вироку суду 26 грудня 2014 року приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного спяніння, з метою здійснення нападу для заволодіння грошима пенсіонерки ОСОБА_7, які він раніше бачив під час перебування в її житловому будинку, пройшов до її домоволодіння, яке розташоване по вул. Садовій, 38 с.Поділля Веселинівського району Миколаївської області.

Діючи умисно та переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_2 зірвав навісний замок за допомогою сокири та металевого предмета, які взяв з господарського приміщення домоволодіння ОСОБА_7 з метою нападу та заподіяння їй смерті.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 проник до приміщення житлового будинку та пройшов до спальної кімнати, де спала ОСОБА_7, і почав шукати гроші. Під час того, як ОСОБА_2 знайшов гроші в сумі приблизно 300 грн., які знаходилися біля ліжка на стільці, ОСОБА_7 прокинулася та помітила ОСОБА_2 Діючи умисно, ОСОБА_2, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 та позбавлення її життя, наніс ОСОБА_7 в життєво важливий орган, голову, зі значною силою не менше двох ударів сокирою, яку заздалегідь взяв з собою до спальної кімнати.

В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння черепу та розтрощення тканин головного мозку, від яких вона померла на місці події, а ОСОБА_2 місце події залишив та розпорядився грошима, отриманими в результаті нападу на ОСОБА_7, на власний розсуд, витративши їх на придбання спиртних напоїв в с. Поділля в барі ПП «Бохонка» в той же вечір.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом кваліфіковано за ч.4 ст.187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій; та за п.6 ч.2 ст.115 КК України як умисне вбивство з корисливих мотивів, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілої та її представника про законність та обґрунтованість вироку, дослідивши надані стороною захисту та обвинуваченим документи, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні розбою, поєднаного з проникненням у житло із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій та умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів, а також кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказах у їх сукупності.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 про непричетність обвинуваченого ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих йому злочинів, а також про невірну оцінку судом зібраних по справі доказів та про недопустимості певних доказів, є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам.

Так, приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд обґрунтовано послався у вироку на показання, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дані протоколів огляду місця події, слідчого експерименту, висновки відповідних судових експертиз.

Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_2 показав, що тривалий час був знайомий з потерпілою ОСОБА_7 Декілька років допомагав їй по господарству. Підтвердив, що приходив до потерпілої вдень 26.12.2014 року на її прохання, купував їй продукти, взяв у неї таблетки і завіз своїй тітці. Потім ввечері з ОСОБА_11 поїхав до бару с. Поділля Веселиніського району. О 22 00 годині ОСОБА_11 пішов до дому, а він залишався в барі до його закриття.. Спиртні напої купував за власні гроші, які він заробив, виконуючи тимчасову роботу у своїх односельців. Він пішов до дому близько 24-00 години та ліг спати. Вбивство ОСОБА_7 та розбійного нападу на неї він не вчиняв. Під час досудового слідства оговорив себе, оскільки на нього вчинявся тиск зі сторони співробітників міліції, та до цього його спонукав захисник ОСОБА_14

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим , його винуватість в інкримінованих йому злочинах підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Обставини щодо обізнаності ОСОБА_2 про наявність грошей у потерпілої та знаходження їх на стільці біля ліжка підтверджуються показаннями самого обвинуваченого. Який в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що 26.12.2014 р. потерпіла дала йому 200 грн. для покупки продуктів.

Дані обставини також підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердила, що ОСОБА_2 часто допомагав її матері ОСОБА_7, яка сама проживала в будинку, та погано пересувалась в звязку з отриманою травмою. Гроші на поточні потреби мати завжди тримала на стільці біля ліжка, під рушником. Із телефонної розмови з матірю їй відомо, що 26.12.2014 року вона отримала пенсію. 27.12.2014 р. їй подзвонила ОСОБА_10 та повідомила, що її матір- Барінову Р.П. вбито.

Показаннями свідка ОСОБА_15, яка суду пояснила, що є сусідкою потерпілої та доглядала за нею. Напередодні ввечері на прохання ОСОБА_7 закрила її в хаті на навісний замок. Вранці, коли прийшла її відчинити, побачила, що скоба була вирвана, а замок висить на дверях. Зайшла в будинок, там працював телевізор, а потерпіла лежала в ліжку і була накрита ковдрою. Вона покликала ОСОБА_7, але та їй не відповідала. Свідок не підходила до неї і покликала сусідів. Коли відкинули ковдру, побачили, що волосся ОСОБА_7 було червоного кольору. Зателефонували рідній сестрі потерпілої, після приходу якої побачили каплі крові у коридорі. Викликали міліцію. Напередодні вбивства ОСОБА_7 їй говорила, що отримала пенсію. Потерпіла передала їй 300 грн. за роботу, свідок бачила на стільці під рушником іншу частину грошей, які були перетягнуті гумкою. ОСОБА_15 також показала, що ОСОБА_2 часто бував в будинку потерпілої, допомагав їй по господарству.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є сестрою ОСОБА_7. 27.12.2014 року приблизно о 07.00 год. їй зателефонували сусіди сестри, щоб прийшла до її будинку, оскільки з ОСОБА_7 трапилось лихо. Там побачила, що скоба вхідних дверей будинку вирвана, в будинку горіло світло. Коли відкрили ковдру, яким була накрита потерпіла, то побачила, що її сестра не подає ознак життя, в ділянці голови, на подушці, ковдрі та матраці була кров. Після цього викликали міліцію. Також їй відомо, що ОСОБА_7 на стільці біля ліжка зберігала гроші на поточні видатки, в тому числі щоб розрахуватись за роботу з ОСОБА_15 та ОСОБА_2, які допомагали їй по господарству.

Із показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що 26.12.2014 р. близько 16-00 години вона принесла пенсію ОСОБА_17 купюрами по 200 грн.. При ній ОСОБА_7 перерахувала гроші та поклала на стілець біля ліжка.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 в частині наявності у нього в той вечір своїх грошей саме до вбивства потерпілої спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_18

Так, свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що напередодні вбивства потерпілої вдень спілкувалися з ОСОБА_2, з яким планували ввечері піти в бар. Приблизно о 18.00 год. поїхали до бару, де вживали пиво, яким їх пригостив його (свідка) знайомий. Приблизно о 20.00 год. він разом з ОСОБА_2 поїхали додому, де він (ОСОБА_11) взяв ще гроші і знов поїхали в бар, де знаходився до 22.00 год., після чого з дружиною пішов до дому, а ОСОБА_2 залишився в барі. Стверджував, що в барі він пригощав ОСОБА_2 алкогольними напоями за свої кошти.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що 26.12.2014 року приблизно о 23.30 год. вдруге прийшов в бар в с. Поділля Веселинівського району, де разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_18 вживали спиртні напої. Саме ОСОБА_2 пригощав його та ОСОБА_19 спиртними напоями та сигаретами. Вони бар залишили втрьох близько 24-00 години, оскільки бар закривався.

Дані обставини також в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_18

З показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_13, матері обвинуваченого, вбачається, що її син обвинувачений ОСОБА_2 - допомагав потерпілій ОСОБА_7 по господарству приблизно протягом двох років. Остання розраховувалася з ним за виконану роботу. Таким же чином син заробляв і у інших односельців. В той вечір, напередодні вбивства ОСОБА_7, син збирався в бар. Повернувся він додому вночі у стані алкогольного спяніння.

За такого є вірним висновок суду першої інстанції про наявність корисного умислу у обвинуваченого ОСОБА_2 при вчиненні ним інкримінованих йому злочинів відносно потерпілої ОСОБА_7

Зокрема, що саме після розбійного нападу та вбивства ОСОБА_7, яке було скоєно приблизно о 22.30 год., у обвинуваченого ОСОБА_2 зявилися гроші, за які він пригощав знайомих алкогольними напоями і за свій рахунок купував в магазині спиртне.

Сукупність вищенаведених доказів водночас спростовує доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів викрадення обвинуваченим ОСОБА_2 грошей у потерпілої ОСОБА_7 під час розбійного нападу на неї з її вбивством. Вилучення під час огляду місця події іншої суми грошей, а саме 4200 грн., які були виявлені під матрацом, не спростовують факту викрадення у потерпілої грошей, які та зберігала на стільці біля ліжка, які вона використовувала на поточні потреби і про які був обізнаний ОСОБА_2

Як вбачається із технічного запису та журналу судового засідання, свідок ОСОБА_6 був допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції, учасники судового провадження, в тому числі і захисник ставили питання свідку з приводу фактичних обставин провадження. За такого є необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду.

Показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_20 в частині місця злочину, обстановки в будинку потерпілої після вбивства, характеру та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілої, а також певної кількості крові на підлозі веранди будинку потерпілої узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 27.12.2014 року з фототаблицею, відповідно до якого у ліжку у спільній кімнаті будинку № 38 на вул. Садова в с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області виявлено труп потерпілої ОСОБА_7 зі слідами насильницької смерті з ранами голови. Під час огляду виявлено пошкоджені металева скоба і навісний замок на вхідних дверях, плями бурого кольору у коридорі, плями бурого кольору на шпалерах житлової кімнати біля ліжка потерпілої, а також вісім слідів папілярних узорів пальців рук, які були вилучені (а. п. 81 106 т.2).

Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 313 від 11.02.2015 року смерть ОСОБА_7 наступила від тупої проникаючої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами кісток зводу черепа, розтрощення тканин головного мозку.

З урахуванням ступеню трупного задубіння, часу відновлення кольору трупних плям, причини смерті, даних судово-гістологічного дослідження, смерть могла настати за 24-48 годин до судово-медичної експертизи трупу. При судово-медичному дослідженні трупу виявлено багато-осколковий і багато-фрагментарний перелом луски лівої скроневої кістки з частковими переломами луски потиличної кістки зліва, лівої тімяної кістки, луски лобної кістки зліва: з ушкодженням твердої мозкової оболонки, розтрощенням головного мозку в області полюсу лівої скроневої частини, ранами на межі лівої скроневої, тімяної і потиличної областей (рана № 1), на межі лівої лобної та скроневої області (рана № 2), в тімяній області ближче до скроневої області (рана № 3).

Тілесні ушкодження: утворилися від ударів тупого (тупих) предметів з обмеженою контактовою поверхнею незадовго до настання смерті; відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (в даному випадку є смертельними) знаходяться в прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті.

На трупі не виявлено тілесних ушкоджень, які вказують на самооборону. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпіла знаходилися в горизонтальному положенні на правій половині тулубу.

Смерть настала за короткий проміжок часу після отриманих тілесних ушкоджень (а. п. 135-140 т.2).

За даними висновку судової дактилоскопічної експертизи № 2 від 15.01.2015 року з числа наданих на дослідження вилучених під час огляду місця події - домоволодіння на вулиці Садова, 38 в с. Поділля Веселинівського району слідів пальців рук, що придатні для ідентифікації особи, сліди папілярних узорів пальців рук з розмірами 12 x 27 мм, та 15 x 24 мм залишені безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_2, слід папілярного узору ділянки долоні руки з розмірами 35 x 46 мм залишений ділянкою долоні лівої руки ОСОБА_2, слід папілярного узору ділянки долоні руки з розміром 22 x 30 мм залишений ділянкою долоні правої руки ОСОБА_2 (а. п. 195 - 204).

Зазначене свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_2 бував у будинку потерпілої, в тому числі і в її спальній кімнаті. І це узгоджується з вищенаведеними показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_20 та ОСОБА_13.

Згідно протоколу огляду від 27.12.2014 року в покинутому домоволодінні № 27 на вулиці Центральній в с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області на балці даху виявлено сокиру зі слідами рідини бурого кольору (а. п. 108-119 т.2).

Відповідно до висновку комплексної одорологічної -дактилоскопічної молекулярно - генетичної експертизи №1/3/13 від 05.02.2015 року запахові сліди на сокирі, виявленій 27.12.2014 року на вул. Центральній, 27 в с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області, ідентичні запахову зразку ОСОБА_7; генетичні ознаки крові та клітин на лезі та обуху сокири збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_7; генетичні ознаки крові та клітин на деревяній частині сокири є змішаними, містять генетичні ознаки потерпілої (а. п. 148-156 т.2).

Вказане свідчить, що саме вилучена 27.12.2014 року в покинутому домоволодінні № 27 на вулиці Центральній в с. Поділля сокира є знаряддям злочину, тобто цією сокирою було вбито потерпілу ОСОБА_7

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 27.12.2014 року, ОСОБА_2 у присутності захисника ОСОБА_14 власноруч записав, що 26.12.2014 року він здійснив умисне вбивство ОСОБА_7, визнає вину та щиро кається. При затриманні у ОСОБА_2 вилучені кросівки біло-коричневого кольору (а. п. 157-160 т.2).

Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи № 15 від 11.02.2015 року на кросівках, вилучених 27.12.2014 року у затриманого ОСОБА_2, на зовнішній передній стороні зовнішньої поверхні лівого кросівка виявлено кров людини, клітини з ядрами та визначені їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки крові та клітин на лівому кросівку є змішаними, і містять генетичні ознаки потерпілої ОСОБА_7 та неменше двох інших невстановлених осіб, один з яких чоловічої статі, і не містить генетичних ознак підозрюваного ОСОБА_2 (а. п. 173-177 т.2).

Експертиза проведена відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Висновки експерта ґрунтуються на відомостях, які були надані експерту для дослідження та відповідають вимогам ст.102 КПК України. Тому у суду не виникає сумнівів щодо обєктивності вказаного висновку, крім того відомості зазначені уданому висновку узгоджуються з іншими доказами по справі.

Є голослівними посилання захисника на порушення цілісності упаковки в якій на експертизу надійшли вилучені у обвинуваченого кросівки і відповідно недопустимості даного доказу, оскільки на аркуші 4 вказаної експертизи зазначено, що упаковка, в якій на експертизу надійшли кросівки, не порушена та забезпечує зберігання обєкту дослідження й запобігання несанкціонованого доступу до нього.

Таким чином, зазначені вище докази свідчить про вчинення розбою та вбивства ОСОБА_7 саме обвинуваченим ОСОБА_2, оскільки кров потерпілої не могла потрапити на його взуття випадково. Та спростовують доводи сторони захисту про непричетність обвинуваченого ОСОБА_2 до вбивства потерпілої ОСОБА_7

Факт виявлення на лівому кросівку ОСОБА_2 генетичних ознак крові та клітин двох інших невстановлених осіб в жодному разі не спростовують висновку цієї експертизи щодо виявлення на цьому кросівку саме крові потерпілої ОСОБА_7, та висновків суду про винуватість ОСОБА_2 в умисному вбивстві потерпілої з корисливих мотивів та розбійного нападу на неї.

Є неспроможними доводи захисника ОСОБА_1 про безпідставне відхилення судом його клопотання про допит експерта ОСОБА_21, що проводив дану молекулярно-генетичну експертизу, оскільки він не навів переконливих підстав для такого допиту експерта у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що затримання ОСОБА_2 проведено відповідно до вимог ст. 208 КПК України.

Так, ОСОБА_2 був затриманий уповноваженою службовою особою - заступником начальника СВ Веселинівського РВ УМВС України в Миколаївській області, безпосередньо після вчинення злочину, в присутності захисника, і застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження було викликано необхідністю запобігання спробам переховуватись обвинуваченого від органу досудового розслідування. Обшук затриманого ОСОБА_2 був проведений з дотриманням правил, передбачених ч.7 ст. 223 і ст..236 КПК України, в присутності понятих. Під час обшуку були вилучені особисті речі затриманого, в тому числі і кросівки на який експертом виявлено сліди крові потерпілої. Від ОСОБА_2. та його захисника зауважень щодо порядку проведення затримання та обшуку не надійшло. Більш того, обвинувачений, ознайомившись з підставами його затримання , а також з правами та обовязками затриманого, власноручно в протоколі затримання зазначив, що 26.12.2014 року він вчинив умисне вбивство ОСОБА_7, вину визнає та щиро кається.

А тому доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість доказів а саме - протоколу затримання ОСОБА_2 та вищевказаного висновку молекулярно-генетичної експертизи є безпідставними.

Крім того, під час слідчого експерименту 28.12.2014 року, обвинувачений ОСОБА_2 у присутності свого захисника ОСОБА_14, а також судово-медичного експерта ОСОБА_8 детально розповів та показав на місці про обставини вбивства ОСОБА_7 та заволодіння грошовими коштами, а саме: показав, де брав сокиру; як зірвав скобу та зайшов до будинку, після цього зайшов до кімнати, де відпочивала потерпіла, присів біля ліжка, показав як наносив удари сокирою по голові потерпілої, потім показав місце, де сховав сокиру, показавши власноруч на схемі як пішов з місця злочину і місце, де викинув сокиру (а. п. 217-230 т.2).

Саме у зазначеному ОСОБА_2 місці в покинутому домоволодінні № 27 на вулиці Центральній в с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області на балці даху виявлено сокиру, якою було вбито потерпілу.

Часткова несправність технічного носія інформації (диску), на якому зафіксовано дану слідчу дію, не спростовує факту її проведення та достовірності зазначених у протоколі даних, а тим більш за умови відсутності у учасників цієї слідчої дії будь-яких заяв, зауважень або клопотань.

Судово-медичний експерт ОСОБА_8, підтвердив суду як свій експертний висновок № 313 від 11.02.2015 року, так і обставини проведення даного слідчого експерименту від 28.12.2014 року за участі обвинуваченого ОСОБА_2, а також відповідності показаного ОСОБА_2 механізму спричинення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень наявним судово-медичним даним.

Є неприйнятними доводи викладені в апеляційній скарзі захисника про недопустимість доказу, а саме показів експерта ОСОБА_8. , оскільки, експерт був допитаний в судовому засіданні як спеціаліст, який проводив експертизу та приймав участь в проведенні слідчої дії слідчого експерименту з обвинуваченим. Експерт давав покази тільки стосовно тих обставин, які були йому відомі в звязку з проведенням експертизи та участі його у слідчій дії. Висновок складений експертом ОСОБА_8 та протокол слідчого експерименту, були зазначені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, відкривалися обвинуваченому та стороні захисту відповідно до положень ст. 290 КПК України та досліджувались в судовому засіданні. А тому відомості які отримав суд , в результаті допиту експерта, є належними та допустимими доказами.

Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано розцінив дані докази як належні і допустимі і поклав в обґрунтування обвинувального вироку.

Також є безпідставними доводи викладені в апеляційній скарзі захисника про недопустимість відомостей, що містяться в письмових доказах кримінального провадження з мотивів їх невідкриття обвинуваченому, як того передбачає ст. 290 КПК України.

Так, із протоколу про надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування вбачається, що 26.02.2015 року слідчим в приміщенні СІЗО м. Миколаєва обвинуваченому ОСОБА_2 та його захиснику ОСОБА_14 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування №12014150180000793 в підшитому і пронумерованому стані, в 1 томі, на 265 аркушах. Про що обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник засвідчили своїми підписами. Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений власноручно зазначив, що з наданими йому матеріалами він ознайомлений. Крім того, на протязі всього розгляду кримінального провадження - під час дослідження, наданих стороною обвинувачення доказів ( матеріалів кримінального провадження), обвинувачений ОСОБА_2 не повідомляв суду про те, що докази які досліджувались в судовому засіданні, йому не відкривались і з даними письмовими доказами він не ознайомлений.

Вказані обставини свідчать про те, що всі докази, які були надані стороною обвинувачення та досліджувались в судовому засіданні суду першої інстанції, були відкриті сторонам кримінального провадження з дотриманням вимог ст. 290 КПК України, а тому є належними та допустимими і обґрунтовано судом враховані на підтвердження винуватості ОСОБА_2

Надане апеляційному суду стороною захисту повідомлення Миколаївського СІЗО , про час знаходження в приміщені СІЗО 26.02.2015 року слідчого Філь С.М. та захисника ОСОБА_22 , не свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_2 був обмежений в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, оскільки останній підтвердив своїм підписом про ознайомлення з усіма наданими йому матеріалами досудового розслідування.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього під час досудового розслідування незаконних методів слідства, а саме у застосуванні до нього психологічного та фізичного тиску у вигляді погроз і нанесенні ударів дубинкою по нозі під час перебування в Подільській сільській раді 27.12.2014 року, та незаконного впливу на нього його захисника ОСОБА_14, який, на його думку, неналежно здійснював його захист та понукав його визнати вину у вчиненні злочину і не перечити працівникам міліції, що призвело до того, що він обмовив себе та дав визнавальні свідчення у вбивстві з корисливих мотивів ОСОБА_7, є безпідставними, оскільки обвинувачений та його захисник ОСОБА_1 не подавали будь - яких скарг до відповідних органів по даному питанню у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.

Суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджене дослідив всі обставин даного кримінального провадження. Докази судом оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку. Суд дійшов вірного висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 і її умисного вбивства з корисливих мотивів і дії ОСОБА_2 правильно кваліфікував за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

А тому є безпідставними доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження та допущення судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження .

З огляду на зазначене, апеляційним судом не встановлено фактів істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставами для скасування вироку, як при проведенні досудового слідства у даній справі, так і під час її судового розгляду судом першої інстанції.

Призначаючи виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. ст. 65, 67 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є особливо тяжкими, дані про особу обвинуваченого, який є не судимим в силу ст. 89 КК України, але раніше вчиняв злочини, посередньо характеризується за місцем проживання, за наданою апеляційному суду характеристикою характеризується позитивно, а також його молодий вік, відсутність помякшуючих покарання обставин, та обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочинів у стані алкогольного спяніння і відносно особи похилого віку і прийшов до вірного висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, оскільки є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, призначено в межах санкцій ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на зазначене вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованими і відсутні підстави для його зміни або скасування, а апеляційна скарга захисника є, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ч.5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню ОСОБА_2 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увязнення з 23 липня 2016 року по 20 грудня 2016 року(включно) із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 425, 426, 532 КПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього увязнення з 23 липня 2016 року по 20 грудня 2016 року(включно) у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який утримується під вартою в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді