Рішення № 63692269, 20.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/10896/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження №22-ц/778/4936/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Моторс», третя особа Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», про виключення майна з опису та звільнення майна з під арешту, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом в обґрунтування якого (з урахуванням уточнення позовних вимог) зазначив, що державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 0818/7266/2012, виданого 17 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 172, приміщення № 57б, площею 228,6 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3, для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 11/КВ-07 від 26 лютого 2007 року на загальну суму 5285219,69 гривень, шляхом реалізації вказаного предмета іпотеки через прилюдні торги у межах процедури виконавчого провадження. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна від 19 жовтня 2015 року, в який внесено вищевказане житлове приміщення із зазначенням площі 228,3 кв.м.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2013 року встановлено, що дія іпотеки припинилася 25 лютого 2010 року. Оскільки договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладено 5 липня 2010 року, а іпотека щодо цих приміщень припинилась 25 лютого 2010 р., то на ОСОБА_3 не поширюються права і обовязки іпотекодавця за іпотечним договором.

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2013 року, яким задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 було звернуто стягнення на нерухоме майно нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5, загальною площею 228, 6 кв. м., що розташовано за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57б, проте згідно договору купівлі-продажу від 05 липня 2010 року ОСОБА_3 належить на праві власності нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5 розташованого за цією ж адресою загальною площею 228, 3 кв. м., тобто існує розбіжність в площі обєкта нерухомості, тому вважає, що у боржника ОСОБА_3 відсутнє визначене виконавчим документом майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості. Внесення в акт опису й арешту майна від 19 жовтня 2015 року вищезазначене нежиле приміщення площею 228.3 кв. м. порушує право власності ОСОБА_3

Посилаючись на зазначені обставини на підставі ст.ст.319,321 ЦК України , ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" просив виключити з акту опису та арешту майна від 19 жовтня 2015 р., складеного державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 за виконавчим провадженням № 48945169, та звільнити з-під арешту нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 172, приміщення № 57Б, площею 228,3 кв.м, що належить на праві власності позивачеві.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016 року позов задоволено.

Виключено з акту опису та арешту майна від 19 жовтня 2015 року, складеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4, за виконавчим провадженням № 48945169, та звільнено з-під арешту нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 172, приміщення № 57Б, площею 228,3 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_3.

У апеляційних скаргах ПАТ «Дельта-Банк»,Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зазначають, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

ПАТ» Дельта Банк», будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки) та розпискою про отримання судової повістки про виклик в суд ( а.с. 96 т. 2 ) до апеляційного суду не зявився. Від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, апеляційні скарги ПАТ «Дельта Банк» та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області просить задовольнити в повному обсязі ( а.с. 106-107 т. 2).

Згідно вимог частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про виключення майна з опису та звільнення майна з під арешту, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення п.п. 4.2.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512\5 акт опису арешту майна від 19 жовтня 2015 року складений одноособово державним виконавцем за відсутності як стягувача так і боржника, без достатньої перевірки належності нерухомого майна боржнику. До акту опису та арешту майна від 19 жовтня 2015 року внесені дані щодо адреси нежилого приміщення та його площі за даними виконавчого листа та Реєстру прав власності нерухомого майна, при цьому площа приміщення у виконавчому листі та у вказаному Реєстрі не збігається 228,6 та 228.3 кв. м . В договорі купівлі-продажу приміщення, на підставі якого ОСОБА_3 став його власником, значиться площа 228.3 кв. м. Доказів зміни площі приміщення матеріали справи не містять. Отже, в даному випадку не можливо однозначно встановити, чи є описане державним виконавцем майно тим майном, щодо якого здійснюється примусове виконання рішення, що є підставою для виключення нерухомого майна, власником якого є позивач, з акту опису та арешту..

З таким висновком суду не можна погодитись.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" і роз'яснень, викладених у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, повязані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути предявлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути предявлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року№ 2677-VI) (далі Закон про виконавче провадження).

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі.

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Зі змістом поданої позовної заяви вбачається, що між сторонами мається спір про право на майно, на яке накладено арешт .

Судом установлено, що 05 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Східний Соз» був укладений договір купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер № 1328, у відповідності до якого останній придбав у ТОВ «Східний Союз», нежиле приміщення першого та проміжного поверх будинок 172, приміщення № 57 б площею 228.3 кв. м. (а.с. 7-8 т. 1)..

31 січня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яке рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17.04.2013 року змінено частково по справі № 0818\7266\20123 за позовом ПАТ « Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особи - ТОВ «Східний Союз», ТОВ « АРТ Моторс» , ТОВ « Атма-Преса» про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до яких, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за номером 3477, а саме, на нерухоме майно нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5, загальною площею 228. 6 м. кв. м., що розташовано за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57б, яке складається із вбиральні, площею 3.9 кв. м, коридору площею 3.6 кв. м., торгівельного залу площею 148.8 кв. м., торгівельного залу 63,9 кв. м., тамбура площею 3.2 кв. м, витрини площею 5.2 кв. м., що належить ОСОБА_3 на праві власності, для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 11\КВ-07 на відкриття відновлюваної кредитної лінії ( в іноземній валюті) від 26 лютого 2007 року на загальну суму 5285219, 69 грн., шляхом реалізації предмету іпотеки ( вказаного нерухомого майна) через прилюдні торги у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України « Про виконавче провадження», з дотриманням Закону України « Про іпотеку», за початковою ціною, розмір якої не буде нижчим розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу. ( а.с. 93-103 т. 1).

17.05.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист по вищезазначеній справі ( а.с. 49 т. 1).

07.10.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 48945169 (а.с. 51-52 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України « Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України « Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З метою виконання зазначеного судового рішення державним виконавцем відповідно до акту опису та арешту майна від 19.10.2015 року описано та накладено арешт на нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ А-5, що розташоване за адресою: Запорізька область , м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57-б, загальною площею 228.6 кв. м ( згідно даних виконавчих листів), 228.3 кв. м. ( Згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно) ( а.с. 15-18 т. 1).

В позовній заяві позивач зазначає, що рішенням Бабушінського районного суду м. Дніпропетровськ від 12 вересня 2013 року у цивільній справі № 200\6121\13-ц, встановлено, що дія іпотеки за іпотечним договором № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року припинилась 25 лютого 2010 року, оскільки договір купівлі-продажу нежилих приміщень укладено 05 липня 2010 року, а іпотека щодо цих приміщень припинилась ще 25 лютого 2010 року, то на ОСОБА_3 не поширюються права і обовязки іпотекодавця за вищезазначеним іпотечним договором.

Натомість, в рішенні апеляційного суду Запорізької області у справі № 0818\7266/2012, що набрало законної сили 17.04.2013 року чітко зазначено, що відповідно до ст. 23 Закону України « Про іпотеку», при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи право іпотеки АТ « Дельта Банк» послідкувало за майном та зберегло силу. Новий власник предмета іпотеки ОСОБА_3, став на місце ТОВ « Східний Союз» та прийняв на себе всі його права та обовязки Іпотекодавця. Зважаючи на те, що судові рішення про визнання боржника ТОВ « Арт Моторс» банкрутом і про його ліквідацію скасовані та поновлені записи у Державному реєстрі іпотек за іпотечним договором № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року між іпотекодержателем ПАТ « Дельта Банк» і іпотеко держателем ТОВ « Арт Моторс», обєктом обтяження за яким є зазначене нежиле приміщення, суд дійшов до правильного висновку по те, що право позивача на предмет іпотеки поновлено з моменту укладення іпотечного договору, тобто з 26 лютого 2007 року, тому іпотека є дійсною для набувача зазначеного іпотечного майна ОСОБА_3

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2013 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 17.04.2013 року залишено без змін ( а.с. 194-196 т. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, твердження позивача, що іпотека щодо спірних приміщень припинилась ще 25.02.2010 року, та, що на ОСОБА_3 не поширюються права і обовязки іпотекодавця за іпотечним договором № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року, що він не має ніякого відношення до заборгованості ТОВ « Арт Моторс», не відповідає дійсності та суперечить вже раніше встановленим судовими рішеннями обставинам.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 60 Закону України « Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частина третя та четверта ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто, за змістом ст. 60 Закону до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Водночас, відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2013 року у справі № 0818\7266/2012, виконавчого листа від 17 травня 2013 року та виконавчого провадження № 48945169 боржником є саме ОСОБА_3

При ухвалені рішення судом першої інстанції не взято до уваги, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2013 року ( справа № 0818/7266\2012) було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року, а саме, на вищезазначене нежиле приміщення, що належить на праві власності ОСОБА_3 В суді досліджувалися обставини на підставі яких боржник набув право власності на спірний обєкт нерухомості, а саме, судом було встановлено, що ТОВ «Східний Союз» виключено запис про обтяження предмета іпотеки з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та здійснено відчуження предмету іпотеки на користь ОСОБА_3, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 05 липня 2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1328.

Відповідно до іпотечного договору № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року, укладеного між ТОВ «Східний Союз» та ТОВ «Український промисловий банк» предметом іпотеки виступало майно, а саме: нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5, загальною площею 228, 6 кв. м., що розташоване за адресою. Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57б. Також в договорі зазначено, що предмет іпотеки зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 15991122.

В договорі купівлі-продажу від 05.07.2010 року, укладеного між ТОВ «Східний Союз» та ОСОБА_3, за яким останній придбав нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5, загальною площею 228, 3 кв. м., що розташоване за адресою. Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57б також зазначено, що нерухоме майно належить продавцю та зареєстровано за реєстраційним номером 15991122 ( а.с. 7-8 т. 1).

Відповідно до даних реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на праві власності зареєстроване нежиле приміщення, першого та проміжного поверху літ. А-5, загальною площею 228, 3 кв. м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57б та наявний запис про те, що до 01.01.2013 року дане майно в реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано за № 15991122.

Тобто, існує розбіжність виключно в зазначеній площі обєкта, однак, на думку колегії суддів, дана розбіжність не впливає на основні дані визначення обєкта нерухомості, оскільки такими даними є адреса та номер приміщення, а його площа виступає внутрішньою характеристикою, та відповідно не може впливати на загальне право власності та таке майно.

В силу ч.ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5, що розташоване за адресою: Запорізька область м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57б, що належить ОСОБА_3 на праві власності не є одним і тим самим обєктом нерухомості, що зазначено у виконавчому листі № 0818/7266\2012, виданим 17 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки та в договорі купівлі-продажу від 05 липня 2010 року, а відповідно і в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Крім того, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яке набрало законної сили 24.09.2013 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Східний Союз», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення збитків було встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 05 липня 2010 року купив у ТОВ «Східний Союз» нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А -5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд.172, приміщення № 57-б, площею 228.3 кв. м., яке було предметом іпотечного договору № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Східний Союз» в якості забезпечення належного виконання ТОВ « Арт Мотрс» взятих на себе кредитних зобовязань за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 11/КВ-07 укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ « Арт Моторс».

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу від 5.07.2010 року та стягнення збитків саме тоді, коли на його адресу було надіслано дист-вимогу від ПАт «Дельта Банк», яке є правонаступником ТОВ «Український промисловий банк» про сплату заборгованості за кредитним договорм де було зазначено, що нежиле приміщення, яке було предметом договору купівлі-продажу від 05.07.2010 року є предметом іпотечного договору № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року ( а.с. 10-12 т. 1).

Щодо посилання суду першої інстанції на ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2016 року та від 04 серпня 2016 року, то слід зазначити , що в зазначених ухвалах жодним чином не вирішувалось питання про неналежність описаного та арештованого актом опису та арешту майна від 19.10.2015 року.

Висновок суду першої інстанції про те, що державний виконавець, складаючи акт опису та арешту майна не перевірив фактичну його наявність у боржника, не зазначив його відмінні ознаки також не заслуговує на увагу, оскільки відмінні ознаки обєкту опису були зазначені державним виконавцем при складанні акту опису та арешту майна (а.с. 15-18 т. 1).

За таких обставин слід дійти висновку, що згідно виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, на підставі якого відкрито виконавче провадження, та відповідно, складено акт опису та арешту майна від 19.10.2015 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 11 Zквіп-08 від 26 лютого 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за номером 3477, а саме, на нерухоме майно - нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5, загальною площею 228, 6 кв. м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 172, приміщення 57б, що належить ОСОБА_3 на праві власності та державним виконавцем встановлено належність майна саме боржнику.

Крім того, стверджуючи в позові про відсутність у державного виконавця правових підстав для накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно ( предмет іпотеки) і будучи стороною виконавчого провадження, позивач відповідні дії не оскаржував і про скасування заходів забезпечення позову чи зняття арешту в порядку ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" до державного виконавця, начальника відповідного відділу державної виконавчої служби не звертався.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи апеляційних скарг є виправданими.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, т317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Моторс», третя особа публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», про виключення майна з опису та звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: