Ухвала суду № 63692265, 22.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/1258/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/1783/16 Головуючий в 1-й інстанції Кучеренко В.В. Єдиний унікальний № 320/1258/15-к Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1Категорія ст. 289 ч.2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Гріпаса Ю.О.,

суддів Фоміна В.А., Жовніренко В.П.,

при секретарі Вечеренко Є.М.,

за участю прокурора Сєвальнєва О.А.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який мешкає за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Шкільна, 408, у відповідності до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, після набрання вироком законної сили.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди повністю відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 75000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 2505,60 грн. та 273,30 грн. за проведення експертизи у кримінальному провадженні.

Згідно вироку суду, 06 листопада 2014 року приблизно о 19 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_3, керував автомобілем НОМЕР_1 та рухався по вул. Дорожня в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, з боку м. Мелітополь в напрямку вул. Фрунзе в с. Костянтинівка, зі швидкістю не менше ніж 89,9 км/г, чим перевищив максимальну допустиму швидкість руху в населеному пункті.

На шляху прямування обвинувачений ОСОБА_3, виявивши автомобіль ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА, який рухався попереду нього у попутному з ним напрямку з меншою швидкістю, невірно оцінив дорожню обстановку, не переконався в безпеці перед виїздом на зустрічну смугу руху і маючи технічну можливість уникнути ДТП, почав виконувати об'їзд автомобіля ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА на перехресті вул. Дорожня з вул. Комсомольська, виїхавши на зустрічну смугу руху, в результаті чого на вказаному перехресті здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА, під керуванням потерпілого ОСОБА_4, який виконував розворот ліворуч.

В результаті ДТП водій автомобіля ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА потерпілий ОСОБА_4, отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_3, порушив п. п. 12.4, 12.9 б), 14.6 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год;» 12.9 б) «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "й" пункту 30.3 цих Правил;» 14.6. «Обгін заборонено на перехресті».

Порушення п.п. 12.4, 12.9 б), 14.6 ПДР України, допущені обвинуваченим ОСОБА_3, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи №907 від 29.12.2014 року, потерпілому ОСОБА_4, в результаті ДТП були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма (забиття головного мозку середнього ступеня, крововиливу під тверду і м'яку мозкові оболонки, рана волосистої частини голови, які зазнали хірургічного лікування, рана правої щоки), без загрозливих для життя клінічних явищ; закрита тупа травма грудної клітки і живота: розрив лівого купола діафрагми з крововиливом в ліву плевральну порожнину, що піддався хірургічному лікуванню; розрив селезінки з обширним крововиливом в черевну порожнину і заочеревинного простору, що викликала необхідність виробництва хірургічної операції чревосечіння з видаленням селезінки. Закритий осколковий перелом дистального відділу правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; лінійний перелом шийки правої малогомілкової кістки без зміщення уламків. Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

травма тулуба з розривом селезінки і лівого купола діафрагми - тяжкі небезпечні

для життя;

черевно-мозкова травма і закриті переломи правих стегнових та малої гомілкових кісток (як окремо, так і в сукупності) середньої тяжкості, які потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоровя.

Своїми діями ОСОБА_3, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 просить вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.12.2015 року відносно ОСОБА_3 скасувати, провадження закрити.

Вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що суд встановив винуватість ОСОБА_3 згідно двох висновків експертів, які не міг використовувати як докази, оскільки обидва експертних висновки про вину ОСОБА_3 зроблені з порушенням чинного законодавства, а саме ст. 101 КПК України і п. 2.3 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень». Експерт ОСОБА_5 не вказав підпункт п.14.6 Правил дорожнього руху України, але як видно з обвинувального акту і пояснень експерта він мав на увазі п. а), що забороняє обгін на перехресті. Пояснення експерта ОСОБА_6 в судовому засіданні, не відповідають його експертним висновкам. У звязку з чим, вважає висновки експертів недопустимими доказами і в силу ст. 86 КПК України на них не повинен був посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати, призначити йому покарання, не повязане з позбавленням волі та зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 5000 гривень.

Вважає вирок незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що при визначенні покарання суд не врахував вини потерпілого ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, а саме порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, а тому призначив йому непомірно сурове покарання і дуже велику суму відшкодування моральної шкоди. Також просить врахувати суд, що він надає соціальні послуги особі похилого віку, яка не може самостійно себе обслуговувати.

В запереченнях потерпілий ОСОБА_4 вважає, що суд правильно дослідив усі зібрані докази та правильно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 Тому, просить апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши, зокрема в судових дебатах: захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу обвинуваченого і просив вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 скасувати та закрити кримінальне провадження; прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.411 КПК України, судове рішення визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, 4)висновки суду, викладені у судовому рішенні, мають істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула, чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції, викладаючи формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, зазначив про те, що обвинувачений ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ, невірно оцінив дорожню обстановку, почав виконувати обїзд автомобіля ЗАЗ, виїхавши на зустрічну смугу руху. Такий висновок суду першої інстанції не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду. Так, в матеріалах провадження є два висновки судово-автотехнічних експертиз від 12.12.2014 року і від 29.05.2015 року, зміст яких не містить вказівок на виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обїзду іншого учасника пригоди. Висновок першої з зазначених експертиз визначає причиною зіткнення порушення ОСОБА_3 правил обгону, а висновок другої визначає причиною зіткнення перевищення швидкості водієм ОСОБА_3 В той же час, суд першої інстанції, дослідивши обидва висновки експертів, не зважаючи на наявні суперечності між ними, не зазначив у вироку, чому бере до уваги один з висновків і відкидає інший, поклавши в обґрунтування вироку докази, які мають істотні суперечності. Окрім того, суд першої інстанції не навів у вироку позиції захисника, висловлену в судових дебатах, а також мотиви, з яких доводи захисту відкинуті судом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такі порушення вимог процесуального закону є істотними і вплинули на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого. В той же час, оскільки суд першої інстанції навів формулювання обвинувачення з істотними суперечностями, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дійти висновку про обґрунтованість обвинувачення або його неспроможність, а тому доходить висновку про необхідність скасування вироку і призначення нового судового розгляду.

Колегія суддів залишає без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченогоОСОБА_3, оскільки вирок суду першої інстанції визнаний таким, що не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів також вважає, що запобіжний захід щодо ОСОБА_3 підлягає зміні з тримання під вартою на особисте зобовязання, оскільки відповідно до наданих в апеляційній інстанції медичних довідок, ОСОБА_3 має перелом кістки, потребує лікування і не може перебувати в місцях позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково;

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 рокувідносно ОСОБА_3 скасувати. Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Матеріали провадження направити до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Запобіжний захід ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на особисте зобовязання. Зобовязати ОСОБА_3 не відлучатися з населеного пункту, де він проживає без дозволу суду, прибувати до суду за першою вимогою.

ОСОБА_3 з-під варти звільнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8