Рішення № 63690186, 20.12.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/2749/16-ц

Провадження номер 2/243/1604/2016

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2016 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарі - Кобець О.М., Жмарьові П.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третіх осіб ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_6 управління Національної поліції у Донецькій області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Прокуратура Донецької області, Краматорська місцева прокуратура, Слов?янська місцева прокуратура, про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим в ході судового розгляду позовом про стягнення моральної шкоди. На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона перебувала в трудових відносинах з Словянським психоневрологічним інтернатом з 21.08.1991 по 09.12.2010, та працювала на посаді завідуючої господарством. 09.12.2010 наказом №120-к директора Словянського психоневрологічного інтернату, була незаконно звільнена з роботи.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 №22-6428/2011 ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді завідувача господарством з 10.12.2010. З 23.07.2011 Словянський психоневрологічний інтернат рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством з 10.12.2010 не виконав до теперішнього часу, оскільки директор Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 з 23.07.2011 так і не видала наказ про поновлення позивача на посаді, з одночасним скасуванням власного наказу №59 від 01.10.2010 «Про внесення змін до штатного розпису інтернату», згідно якого скорочено посади паспортиста та завідувача господарством», та наказу №120-К від 09.12.0210, яким ОСОБА_1 звільнена з посади завідувача господарством у звязку зі скороченням штату працівників за частиною 1 статті 40 КЗпП України.

Директор Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 не використала свої повноваження, передбачені пунктами 5.3.2., 5.3.3. та 5.3.6. Положення про Словянський психоневрологічний інтернат, затвердженого начальником ОСОБА_6 управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації від 21.02.2008 №20/2, а саме: розпоряджається у встановленому законодавством порядку майном і коштами, укладає договори, у межах своєї компетенції видає накази по інтернату, затверджує функціональні обовязки працівників, вирішує питання кадрів та визначає структуру виробничих підрозділів. Не виконала рішення апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 №22-6428/2011, не видала наказ по Словянському психоневрологічному інтернату про введення посади завідувача господарством та про внесенні змін до штатного розпису, не видала наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством з 10.12.2010.

15.08.2011 відділом Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №8161724 по примусовому виконанню рішення апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 №22-6428/2011.

31.08.2011 старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 не законно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №28161724 від 15.08.2011. Не відповідність вимогам чинного законодавства постанови від 31.08.2011старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 про закінчення виконавчого провадження №28161724 від 15.08.2011 встановлено ухвалою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 05.03.2012 №4-о-544-4-2012, якою визнано неправомірними дії державного виконавця, скасовано постанову від 31.08.2012 та зобовязано відділ державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції провести всі необхідні заходи щодо виконання судового рішення №22-6428/2011 від 22.07.2011та виконавчого листа №2-428/11, виданого 12.08.2011.

13.03.2012 заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №28161724 по примусовому виконанню рішення апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 №22-6428/2011. 14.03.2012, не виконавши вимоги ухвали Словянського міськрайонного суду Донецької області від 05.03.2012 року №4-о-544-4-2012 «провести всі необхідні заходи щодо виконання судового рішення №22-6428/2011 від 22.07.2011 року та виконавчого листа №2-428/11, виданого 12.08.2011 року», достовірно обізнаний про відсутність в штатному розписі Словянського психоневрологічного інтернату посади завідувача господарством та фактичну і юридичну не можливість виконання судового рішення, заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9 склав акт державного виконавця про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача господарством та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №28161724.

31.08.2011 листом №22-1711 начальник відділу Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 звернувся до виконуючого обовязки Словянського міжрайонного прокурора Загребельного Ю.О. в порядку статті 97 КПК України із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України за умисне невиконання судового рішення та перешкоджання його виконанню винних посадових осіб Словянського психоневрологічного інтернату.

09.09.2011 старший слідчий прокуратури міста Словянська ОСОБА_11 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою начальника відділу ДВС Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України, оскільки проведеною ним перевіркою не встановлено прямого умислу ОСОБА_7 на невиконання судового рішення, що набрало законної сили, а також умислу на перешкоджання виконанню судового рішення. 09.09.2011 року прокурор Загребельний погодився з постановою ОСОБА_11, бо не вбачав умислу в діях ОСОБА_7, що знайшло своє відображення зокрема в листі від 26.09.2011 №206пр/11 та від 22.12.2011 №206пр/11.

Не відповідність вимогам чинного законодавства постанови від 09.09.2011 старшого слідчого прокуратури міста Словянська ОСОБА_11 про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою начальника відділу ДВС Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10, обєднаної із заявою ОСОБА_1 від 15.08.2011 встановлено постановою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 03.09.2012 №4/0544/253/2012, в якій зазначено, що за змістом рішення апеляційного суду Донецької області саме ОСОБА_7 як керівник підприємства зобовязана виконати судове рішення як особа, що має повноваження визначати штат Словянського психоневрологічного інтернату та його чисельність, вжити заходів до введення посади завідувача господарством.

В постанові суду від 03.09.2012 зазначено, що стаття 382 КК України передбачає відповідальність осіб за умисне невиконання рішення суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Субєктивною стороною злочину є прямий умисел. Перевірка в порядку статті 97 КПК України 1960 року слідчим Куліком А.В. була проведена неповно, а саме: не перевірені повноваження ОСОБА_7, в постанові явне перекручування норм чинного законодавства на виправдання ОСОБА_7 посилання на касаційну скаргу як підставу не виконувати судове рішення, що набуло законної сили, порушення права ОСОБА_1 дати пояснення по її заяві про злочин від 15.08.2011.

10.10.2012 слідчий Словянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 виніс незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою начальника відділу ДВС Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10, яка була скасована як незаконна постановою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 27.11.2012 №4-544-342-2012.

Позивач зазначила, що незаконна протиправна бездіяльність слідчих Словянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_11 та ОСОБА_12, протиправна бездіяльність Словянського міжрайонного прокурора Загребельного Ю.О. по здійсненню прокурорського нагляду ним як підпорядкованим Генеральному прокурору України прокурором за додержанням і правильним застосуванням законів посадовими особами, слідчими прокуратури, мало наслідком звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 протягом 13 місяців, що мало наслідком порушення Державою Україною права ОСОБА_1 на справедливий суд та на розгляд її звернення компетентним органом з отриманням обґрунтованої відповіді на звернення.

З 27.11.2012 прокурори, керівник органу досудового розслідування та слідчі при розслідуванні кримінального провадження №42015050000000101 систематично постійно не виконують покладених на них обовязків по розслідуванню діянь ОСОБА_7 по умисному не виконанню рішення апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 №22-6428/2011 та перешкоджанню виконання судового рішення, що набрало законної сили.

27.11.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань не були внесені відомості стосовно неправомірних дій директора Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7А, попередня кваліфікація не визначена. До Єдиного реєстру досудових розслідувань попередня кваліфікація кримінального провадження №42015050000000101 від 27.11.2012 по статті 382 частина 1 КК України внесена лише в грудні 2014 року. До Єдиного реєстру досудових розслідувань попередня кваліфікація кримінального провадження №42015050000000101 від 27.11.2012 по статті 382 частина 2 КК України внесена керівником органу досудового розслідування лише 27.02.2015 по скарзі потерпілої ОСОБА_1 від 12.02.2015 при тому, що прокурор та слідчий розслідували неправомірні дії службової особи директора інтернату.

ОСОБА_13 дії свідчать про умисні дії правоохоронних органів, спрямовані на перешкоджання виконанню судового рішення, що набрало законної сили, шляхом звільнення винної особи від визначеної законом відповідальності. Словянська місцева прокуратура та Краматорська місцева прокуратура у 2016 році умисно, всупереч вимог чинного законодавства, не вносили до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєні ОСОБА_7 та іншими особами правопорушення у звязку з умисним невиконанням рішення апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011, спрямовували подані ОСОБА_1 та її представниками заяви-повідомлення про скоєння кримінальних правопорушень до Словянського та Краматорського відділів поліції, які також не вносили відомості до ЄРДР, що підтверджується ухвалами Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01.04.2016 №1-кc/24З/202/2016 справа №243/2266/16-к, від 26.04.2016 №1-кс/243/269/2016 справа №243/3216/16-к.

Позивач ОСОБА_1 вказала, що кримінальне провадження №42015050000000101 від 27.11.2012 було незаконно закрито слідчим Кузнєцовим О.С. 05.06.2013, 07.11.2013, 07.11.2014 та 22.04.2015 незаконно закрито слідчою ОСОБА_14, що підтверджується ухвалами слідчих суддів Словянського міськрайонного суду Донецької області від 12.09.2013 №1-кс/243/523/2013 справа №243/8603/13-к, від 25.11.2013 №1-кс/243/680/2013 справа №243/11136/13-к, від 12.12.2014 №1-кс/243/296/2014 справа №243/6986/14-к, від 13.08.2015 №1-кс/243/457/2015 справа №243/457/15-к.

Процесуальні керівники ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 за наявності в матеріалах кримінального провадження №42012050000000101 від 27.11.2012 достатніх доказів факту невиконання судового рішення, що набрало законної сили, прямого умислу ОСОБА_19 на його невиконання, за наявності доказів мотивів вчинення злочину, протягом розумних строків не повідомили про підозру особам, винним в умисному невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, та перешкоджанні його виконанню.

Керівники Словянської міжрайонної прокуратури, Словянської місцевої прокуратури та Краматорської місцевої прокуратури протягом 2012-2016 років не виконували вимоги статті 308 КПК України, не розглядали скарги на порушення розумних строків досудового розслідування кримінальних проваджень стосовно трудового спору ОСОБА_1, що підтверджується ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10.05.2016 №1-кc/234/2249/16 справа №234/5941/16-к.

Внаслідок неправомірної бездіяльності посадових осіб органів прокуратури та органів досудового розслідування, за наявності достатніх доказів факту невиконання судового рішення, що набрало законної сили, та прямого умислу ОСОБА_7 на його невиконання, за наявності доказів мотивів вчинення злочину в матеріалах кримінального провадження №42012050000000101 від 27.11.2012, особи, винні в умисному невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, до відповідальності не притягнуті протягом пяти років, трудові права ОСОБА_1 не поновлені, судове рішення не виконано.

Спричинена позивачу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні її честі та гідності ігноруванням службовими особами її прав та законних інтересів, в тому, що вона вимушена тривалий час протягом шести років витрачати значні зусилля на захист своїх прав, виконуючи обовязки службових осіб органів прокуратури та досудового слідства, систематично спонукаючи їх виконати покладені на них службові обовязки, намагаючись притягнути винних до відповідальності.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом їх списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену бездіяльністю по виконанню судового рішення, що набрало законної сили, та за бездіяльністю при притягненні до відповідальності осіб, винних в умисному невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, в сумі 150 000,00 гривень еквівалент 5000 ОСОБА_17.

Позивач ОСОБА_1, у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що вона протягом 20 років працювала в Слов?янському психоневрологічному інтернаті на посаді завідуючої господарством. У 2009 році на посаду директора була призначена ОСОБА_7, яка не мала відповідного досвіду. Перебуваючи на посаді незначний час, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_1 про те, що остання повинна звільнитися за власним бажанням, але ОСОБА_1 відмовилась. 01.10.2010 ОСОБА_7 видала наказ про скорочення штату, скоротивши посаду завідуючого господарством та повідомила ОСОБА_1 про звільнення, запропонувавши некваліфіковані посади. Рішенням апеляційного суду Донецької області вона була поновлена на посаді завідуючого господарством. Однак, вищевказане рішення ОСОБА_7 умисно не виконала та ОСОБА_1 звернулась до ВДВС Слов?янського міськрайонного управління юстиції. Постановами державного виконавця двічі на директора Слов?янського психоневрологічного інтернату накладали штрафи та подано до Слов?янської прокуратури заяву про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за невиконання рішень суду. Однак, до цього часу її на посаді не поновлено. З невідомих причин досудове розслідування триває, хоча склад скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушеня є очевидним.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору на надання правової допомоги від 20.03. 2015, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю та зазначив, що рішення апеляційного суду Донецької області до цього часу не виконано. В ЄРДР були внесені п?ять постанов про закриття кримінального провадження, всі вони скасовані судом. Досудове розслідування майже не проводиться, в 2015 році відбувся лише допит ОСОБА_1 та ОСОБА_7

Представник відповідача Державної казначейської служби України ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 19.07.2016 №5-29/37601-12454 (т.2 а.с.198), заперечував проти задоволення позову з підстав того, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у даній справі, так як вона є юридичною особою органом державної влади. Вказав, що по цій категорії справ, відповідачем повинна буди Держава Україна, яка і має власними коштами відповідати у дійсній справі, а не за рахунок Державної казначейської служби України.

Представник відповідача ОСОБА_6 управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 24.02.2016 року (а.с.16), у судовому засіданні заперечувала проти позову ОСОБА_1, оскільки вважає його необґрунтованим. Зазначила, що Національна поліція є новоутвореною установою та не відповідає за дії чи бездіяльність органів внутрішніх справ, якими, зокрема, були Словянський та Краматорський міські відділи при ГУМВС України в Донецькій області.

Представник третіх осіб, ОСОБА_5, у судовому зазначив, що вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Показав, що прокуратурою Донецької області 27.11.2012 розпочато кримінальне провадження №42012050000000101 за зверненням ОСОБА_1 щодо невиконання директором Слов'янського психоневрологічного інтернату ОСОБА_20 судового рішення про поновлення на роботі.

Зазначене кримінальне провадження 29.11.2012 передано за підслідністю Словянському МВ ГУ МВС України в Донецькій області. У подальшому вказане провадження 27.11.2015 передано Краматорському ВП ГУ НП в Донецькій області. Постановою слідчого Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області від 17.06.2016 кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Під час досудового розслідування та до теперішнього часу рішення, дії або бездіяльності слідчого чи прокурора протиправними не визнавались. ОСОБА_1 стверджує, що внаслідок протиправних дій органами слідства та прокуратури їй заподіяно моральну шкоду. Разом з цим, ОСОБА_1 не доведено, що рішення, дії або бездіяльність слідчих є неправомірними.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 не надано судових рішень про визнання процесуальних рішень, дій або бездіяльності слідчого такими, що обмежують чи порушують її права або свободи, протиправність діянь відповідачем не доведено. Аналогічну правову позицію, за якою відсутність передбачених ст.ст. 1, 2 Закону обставин є підставою для відмови у позові про відшкодування шкоди, викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.11.2015 № 6-23798св15.

Ухвали суду, якими скасовувались постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, постанови про закриття кримінального провадження, а також слідчі чи прокурори зобов'язувались вчинити певні дії, не підтверджують протиправності дій правоохоронних органів. Так, позивачем оскаржувались до суду рішення та дії слідчих і прокурора в кримінальній справі. За результатом розгляду таких скарг судами приймались рішення про скасування постанов слідчого або про зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, будь-які рішення, дії або бездіяльність слідчих чи прокурора протиправними не визнавались. Питання про обмеження чи порушення прав або свобод ОСОБА_1 взагалі не підіймалось. Оскаржуючи рішення та дії, ОСОБА_1 лише реалізувала власні процесуальні права як заявниця або потерпіла, що не створює підстав для цивільно-правової відповідальності. У зв'язку з цим, надані ОСОБА_1 ухвали не можуть прийматися до уваги та вважатися належним доказом протиправності.

Правову позицію, за якою сам факт скасування постанов слідчого чи прокурора не свідчить про протиправність дій та не створює права на відшкодування, викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.05.2013 № 6-42415св12. Більш того, підставою скасування спірних постанов стала неповнота перевірки, а не її незаконність. Зокрема, суди вказували лише на необхідність додаткового вивчення доказів. Висновку про незаконність відмови у порушенні або закриття кримінальної справи та про наявність підстав для притягнення особи до відповідальності суди не доходили.

Тобто, судовий контроль на стадії досудового розслідування не є підставою для визнання дій відповідача протиправними та притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Крім того, ОСОБА_1 не доведено факт заподіяння їй шкоди та її причинний звязок з діями відповідача. Зокрема, не наведено конкретні негативні явища, які сталися з нею внаслідок рішень, дій або бездіяльності відповідача. Позивач посилається на приниження честі та гідності, однак не обґрунтовує зміст такого приниження (чим саме принижено, у чому це виявляється тощо) та яким чином воно повязано з рішенням, діями або бездіяльністю відповідача.

На підставі ст.ст.1167,1176, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування», вважає за потрібне у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник третьої особи Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_21, яка діє на підставі довіреності від 12.05.2016 (т.1 а.с.39), належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи в залу суду не зявилась. Допитана в попередніх судових засіданнях та наданих суду запереченнях зазначила, що 07.12.2015 до прокуратури м. Краматорська Донецької області надійшли матеріали кримінального провадження, які внесені до ЄРДР від 27.11.2012 за ч.1 ст.382 КК України щодо невиконання директором Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 На теперішній час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

ОСОБА_1 стверджує, що внаслідок тривалого розслідування кримінального провадження та неправомірних дій органів прокуратури та досудового розслідування їй заподіяна моральна шкода. Вважає, що ОСОБА_1 не доведено вчинення такого правопорушення. Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження моральної шкоди (душевних страждань, яких зазнала внаслідок неправомірної бездіяльності органів прокуратури та досудового розслідування), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, розміру моральної шкоди (відсутній будь-який обґрунтований розрахунок розміру шкоди).

Відповідно до а. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не підтверджено наявність у діянні відповідача або третіх осіб складу цивільно-правового порушення. Так, ОСОБА_1 не надано доказів протиправності діянь відповідача, не надано будь-якого рішення суду, яким би встановлювався факт незаконних дій відповідача або третіх осіб, протиправність їх діяння не доведено. Крім того, позивачем не підтверджено наявність та розмір моральної шкоди. В матеріалах позовної заяви не містяться докази завданої позивачу моральної шкоди, не зазначено, які саме негативні наслідки спричинено їй та від яких конкретно дій відповідача чи третіх осіб.

Представник третьої особи Словянської місцевої прокуратури ОСОБА_22, який діє на підставі довіреності від 13.05.2016 (т.1 а.с. 38), в залу суду не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Допитаний в залі суду свідок ОСОБА_23 показав, що на той час, коли він виконував обовязки слідчого Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області в його провадженні перебувало кримінальне провадження №42012050000000101 за зверненням ОСОБА_1 щодо невиконання директором Слов'янського психоневрологічного інтернату ОСОБА_20 судового рішення про поновлення на роботі. 05.06.2013, 07.11.2013, 07.11.2014 він виносив обґрунтовані постанови про закриття провадження, однак щоразу вони скасовувались судом.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін та третіх осіб, свідка, дослідивши надані докази і вивчивши матеріали справи,суду межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

ФАКТИ

I. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

ОСОБА_24 процесуальний кодекс України (набрав чинності 20 листопада 2012 року).

Стаття 2. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 9. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

ОСОБА_24 процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 21. гарантує доступ кожному до правосуддя та обовязковість судових рішень.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Стаття 28. Розумні строки . Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є обєктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Стаття 55. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Стаття 284. ОСОБА_24 провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

ОСОБА_25 кодекс України.

Стаття 382. Невиконання судового рішення.

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, -

караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ОСОБА_26 кодекс України.

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 1176.

1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

3. Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

4. Фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

А. ОСОБА_26 провадження.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача господарством Словянського психоневрологічного інтернату з 09 грудня 2010 року. Додатковим рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року був скасований, як незаконний, наказ інтернату №120-к від 09 грудня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_1М.». Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року було зазначено, що ОСОБА_1 поновлено з 10 грудня 2010 року.

15.08.2011 року відділом Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження 28161724 по примусовому виконанню рішення Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 року №22-6428/2011. Копію постанови вручено директору Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7

16.08.2011 до державного виконавця надійшов лист директора Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7, в якому було повідомлено про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді, згідно рішення суду.

19.08.2011 державним виконавцем у присутності стягувача складено акт про те, що станом на 19.08.2011 рішення суду не виконано. Згідно пояснення директора Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7, поновити ОСОБА_1 вона не має можливості у звязку з відсутністю штатної одиниці завідувача господарством.

22.08.2011 у відповідності до п.2 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Словянський психоневрологічний інтернат за невиконання рішення суду у розмірі 680 грн.

26.08.2011 державним виконавцем у присутності стягувача вдруге було складено акт про те, що станом на 26.08.2011 рішення суду не виконано.

29.08.2011 державний виконавець, керуючись положеннями ст.ст. 75,89 Закону України «Про виконавче провадження» вдруге виніс постанову про накладення штрафу про накладення штрафу на Словянський психоневрологічний інтернат за невиконання рішення суду у розмірі 1020 грн.

31.08.2011 державним виконавцем направлено до прокуратури м. Словянська заяву про вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно винних осіб Словянського психоневрологічного інтернату. У відповідності до п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (т.1 а.с.55).

05.03.2012 ухвалою Словянського міськрайонного суду Донецької області, визнано неправомірними дії державного виконавця, скасовано постанову від 31.08.2012 та зобовязано відділ державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції провести всі необхідні заходи щодо виконання судового рішення №22-6428/2011 від 22.07.2011 та виконавчого листа №2-428/11, виданого 12.08.201.

13.03.2012 заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження 28161724 по примусовому виконанню рішення Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 №22-6428/2011.

14.03.2012 державним виконавцем складено акт про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача господарством та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Б. ОСОБА_25 провадження.

Відповідно до заяви ОСОБА_1, старшим слідчим прокуратури м.Словянська ОСОБА_11 проведено перевірку щодо наявності в діях керівником Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7, ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України та прийнято рішення про відмову в порушення кримінальної справи відповідною постановою від 09.09.2011, оскільки не встановлено прямого умислу ОСОБА_7 щодо невиконання рішення суду.

Відповідно до повідомлення Словянського міськрайонного управління юстиції, слідчим Словянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_27 проведено перевірку щодо наявності в діях керівником Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7, ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України та прийнято рішення про відмову в порушення кримінальної справи відповідною постановою від 10.10.2012 р., оскільки не встановлено приводів та підстав для порушення кримінальної справи за відсутністю ознак кримінального правопорушення.

27.11.2012 відомості по кримінальному провадженню внесені до ЄРДР старшим прокурором відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_28, без визначення попередньої кваліфікації кримінального правопорушення.

29.11.2012 кримінальне провадження передано за підслідністю Словянському МВ ГУ МВС України вДонецькій області.

04.12.2012 по кримінальному провадженню призначено процесуального керівника досудовим розслідуванням - прокурора Словянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_15

14.01.2013 допитана в якості потерпілої ОСОБА_1, яка показала, що ОСОБА_7 умисно не виконала рішення суду щодо поновлення її на посаді у звязку із незаконним звільненням, та умисно не змінила штатний розпис щодо включення в нього посади завідувача господарством.

23.04.2013 додатково допитано ОСОБА_1, яка дала показання, аналогічні раніше наданим.

03.04.2013 допитано в якості свідка головного держвиконавця ОСОБА_29, якого допитано щодо порядку ведення виконавчого провадження, та його строків.

15.05.2013 допитано в якості свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що вона не виконала рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, оскільки не знала яким чином їй виконувати рішення суду, тому неодноразово за розясненнями зверталась до суду та після отримання відповідей, й приймала всі міри щодо його виконання.

25.05.2013 допитано в якості свідка начальник управління праці та соц. захисту населення ОСОБА_30, яка пояснила, що суд своїм рішення щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 не відмінив дію деяких наказів, які б мав відмінити, тому у керівника інтернату виникли складнощі щодо поновлення на посаді ОСОБА_1, та за розясненнями звернулась до суду та після цього наказом по інтернату ОСОБА_1 була поновлена на посаді.

05.06.2013 слідчим СВ Словянського МВ ОСОБА_31 по кримінальному провадженню винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України, у звязку з відсутністю прямого умислу з сторони ОСОБА_7

12.09.2013 суддею Словянського міськрайонного суду Мірошниченко Л.Є. винесено ухвали щодо скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки слідчим не з?ясовано чому саме не виконувалось рішення суду щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 на протязі 7 місяців та не допитані судові виконавці щодо здійснення ними повноважень по виконанню судових рішень про поновлення ОСОБА_1 на посаді; не допитано працівників УПСЗН щодо необхідності зміни штатного розпису та скорочення одиниці завідуючого господарством СПНІ, а також щодо не перегляду штатного розпису при поновленні ОСОБА_1 на посаді; не допитано ОСОБА_32 та ОСОБА_13

15.10.2013 допитано в якості свідка державного виконавця Антонова О.М., який пояснив, що дійсно відкрив провадження щодо виконання рішення суду поновлення на посаді ОСОБА_1

21.10.2013 допитано в якості свідка начальника ВДВС Словянського управління юстиції ОСОБА_10, який пояснив, що по провадженню щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 державним виконавцем було відкрито провадження, та оскільки вказане рішення суду не виконувалось, то на підприємство було накладено штрафні санкції, та після поновлення на роботі ОСОБА_1, провадження було закрито.

07.11.2013 допитано заступника начальника ВДВС Словянського управління юстиції ОСОБА_9, який надав пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_10

07.11.2013 допитано в якості свідка ОСОБА_33, яка пояснила, що ОСОБА_32 та ОСОБА_34 працювали на посаді охоронців та не допускати ОСОБА_1 до роботи не могли, оскільки робоче місце останньої знаходилась в приміщенні адміністративного корпусу, який знаходився за територією інтернату, а охоронці знаходились виключно на території інтернату.

07.11.2013 допитано в якості свідка ОСОБА_32, яка пояснила, що не пропускала ОСОБА_1 на територію інтернату, оскільки остання було звільнення з посади, тому останні приходила, записувалась до журналу обліку входу та виходу з території інтернату й уходила.

07.11.2013 допитано в якості свідка ОСОБА_13 який надав покази, аналогічні показам ОСОБА_32

07.11.2013 слідчим СВ Словянського МВ ОСОБА_31 по кримінальному провадженню винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України, у звязку з відсутністю прямого умислу за сторони ОСОБА_7

25.11.2013 ухвалою слідчого судді Словянського міськрайонного суду Кривошеєвим Д.А. постанову слідчого було скасовано, оскільки слідчим не дана належна правова оцінка всім обставинам, встановленим під час досудового розслідування.

24.02.2014 допитано в якості свідка заступника начальника Держдепартаменту соц. захисту населення ОСОБА_35, яка пояснила, що директор інтернату складає штатний розпис та спрямовує його в департамент для затвердження.

28.02.2014 допитана в якості свідка інженер ОТ ОСОБА_36, яка пояснила, що після отримання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, їй особисто ОСОБА_7 сказала, що рішення суду виконувати не буде та заборонили пускати ОСОБА_1 на територію інтернату.

28.02.2014 допитана в якості свідка інспектор відділу кадрі КЛПУ обласна психіатрична лікарня ОСОБА_37, яка пояснила, що після приходу на посаду керівника ОСОБА_7, між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт на ґрунті того, що ОСОБА_7 бажала щоб посаду зав. господарством займала інша особа ніж ОСОБА_1

28.02.2014 допитана в якості свідка ОСОБА_38, яка працювала на посаді комірника в інтернаті, яка дана показання, аналогічні показанням ОСОБА_37

28.02.2014 допитана в якості свідка зав. господарством ОСОБА_39, яка дана показання, аналогічні показанням ОСОБА_37

01.03.2014 допитана в якості свідка головний бухгалтер інтернату ОСОБА_40, яка пояснила, що після відновлення на посаді ОСОБА_1, було проведено засідання тарифікаційної комісії від14.03.2012 р., в ході якого ОСОБА_1 було встановлено посадовий розряд №8 та заробітна плата відповідно до постанови КМУ №308\519 від 05.10.2005 р. Також заробітна платня ОСОБА_1 виплачувалась за рахунок фонду економії заробітної платні.

25.09.2014 відповідно до ухвали суду слідчим було вилучено виконавче провадження Державної виконавчої служби щодо поновлення на посаді ОСОБА_1

22.10.2014 додатково допитана свідок ОСОБА_39, яка підтвердила раніше надані показання.

23.10.2014 додатково допитана ОСОБА_36, яка підтвердила раніше надані показання, однак зазначила що ОСОБА_1 була допущена до роботи, однак не виконувала обовязки зав. господарством.

23.10.2014 додатково допитана ОСОБА_7, яка підтвердила свої покази, надані раніше.

24.10.2014 допитана інженер з охорони праці в якості свідка ОСОБА_41, яка пояснила, що ОСОБА_1 приходила на роботу, та вона робила відмітки в табелі обліку робочого часу.

04.11.2014 додатково допитана потерпіла ОСОБА_1, яка настоювала на своїх показах.

07.11.2014 слідчим СВ Словянського МВ ОСОБА_31 по кримінальному провадженню винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України, у звязку з відсутністю прямого умислу за сторони ОСОБА_7

12.12.2014 ухвалою слідчого судді Словянського міськрайонного суду Кривошеєвим Д.А. постанову слідчого було скасовано, оскільки слідчим не дана належна правова оцінка всім обставинам, встановленим під час досудового розслідування.

23.12.2014 додатково допитана потерпіла ОСОБА_1 яка підтвердила свої показання.

16.01.2015 змінено групу прокурорів на ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_17

06.02.2015 та 27.02.2015 додатково допитана ОСОБА_7, яка підтвердила свої покази.

22.04.2015 слідчим СВ Словянського МВ ОСОБА_14 по кримінальному провадженню винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України, у звязку з відсутністю прямого умислу за сторони ОСОБА_7

13.08.2015 ухвалою слідчого судді Словянського міськрайонного суду Кривошеєвим Д.А. постанову слідчого було скасовано, оскільки слідчим не дана належна правова оцінка всім обставинам, встановленим під час досудового розслідування.

28.10.2015 допитана інженер з охорони праці в якості свідка ОСОБА_41, яка підтвердила раніше надані пояснення.

27.11.2015 прокурором Донецької області Любовичем А.О. на підставі ч.5 ст. 36 КПК України у зв?язку із неефективністю проведення досудового розслідування СВ Слов?янського МВ ГУМВС України в Донецькій області змінено підслідність по кримінальному провадженню, проведення подальшого досудового розслідування доручено СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

05.01.2016 допитана директор Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7, яка пояснила наступне. Згідно з розпорядженням голови обласної ради від 18.03.2009 вона призначена на посаду директора Слов'янського психоневрологічного інтернату. Згідно Положення зазначеного інтернату, а також наказу Міністерства праці та соціальної політики №411 від 2005 року «Про затвердження ОСОБА_32 часу і норм чисельності працівників будинків інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення» вона наділена правом прийому та звільнення робітників, крім того визначає структуру виробничих підрозділів, затверджує та формує штатний розпис, який затверджується начальником головного управління труда та соціального захисту населення. На момент її призначення на посаду директора в штаті співробітників інтернату на посаді завідувача господарством працювала ОСОБА_1 З метою зміцнення трудової дисципліни, упорядкування структурно-організаційної підпорядкованості, раціонального і дбайливого використання обладнання, матеріальних їм виробничих ресурсів ОСОБА_7 створила наказ №54 від 08.09.2010 року по інтернату про створення комісії, яка повинна була розглянути доцільність штатних одиниць інтернату. По завершенню роботи комісії, комісія прийшла до висновку, що існування посади паспортиста і завідувача господарством не доцільно, що відображено в аналізі виконання посадових інструкцій паспортиста і завідувача господарством від 10.09.2010 року. У зв'язку з вищевикладеним, з метою оптимізації роботи та економії бюджетних коштів нею було винесено наказ №59 від 01.10.2010 р яким були внесені зміни до штатного розпису - посаду паспортиста і завідувача господарством були скорочені. Згідно КЗпП України паспортист і ОСОБА_42 були попереджені про звільнення за два місяці. ОСОБА_42 були запропоновані вакантні посади, однак остання від них відмовилася. По закінченню двох місяців ОСОБА_7 було видано наказ №120 від 09.12.2010 яким ОСОБА_42 була звільнена з займаної посади в зв'язку з скороченням штату, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. 18.01.2011 ОСОБА_42 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду з позовною заявою до Слов'янського психоневрологічного інтернату про скасування наказів №59 від 01.10.2010 «Про внесення змін до штатного розпису інтернату», №120 від 09.12.2010 «Про звільнення» і відновленні її на посаді. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 19.04.2011 у позовних вимогах ОСОБА_42 було відмовлено. ОСОБА_42 на дане рішення подала Апеляційну скаргу. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 апеляційна скарга ОСОБА_42 задоволена частково. Згідно даного рішення ОСОБА_42 необхідно відновити на посаді та провести виплату відшкодування середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, однак Варапаєвою звернути увагу на те, що рішенням апеляційного суду не скасовані накази №59 від 01.10.2010 «Про внесення змін до штатного розпису інтернату», №120 - до від 09.12.2010 «Про звільнення». 05.08.2011 ОСОБА_7 була подана касаційна скарга до вищого спеціалізованого суду України на вищевказане рішення Апеляційного суду. В задоволенні касаційної скарги було відмовлено.15.08.2011 ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Слов'янським міськрайонним судом щодо відновлення на посаді ОСОБА_42 і виплати їй компенсації за час вимушеного прогулу. Вищевказане відшкодування ОСОБА_42 було здійснене, проте відновити на посаді ОСОБА_42 ОСОБА_7 не змогла, тому що рішенням апеляційного суду накази №59 від 01.10.2010 «Про внесення змін до штатного розпису інтернату», №120 від 09.12.2010 «Про звільнення» не скасовані. Також в тексті рішення апеляційного суду була технічна помилка в даті відновлення ОСОБА_42 на посаді. У зв'язку з вищевикладеним, в день відкриття виконавчого провадження, а саме 15.08.2011 року ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду з заявою про виправлення помилки і роз'яснення рішення суду, в якому було зазначено, що апеляційний суд в своєму рішенні не скасував накази №59 від 01.10 .2010 «Про внесення змін до штатного розпису інтернату», №120 від 09.12.2010 «Про звільнення». Таким чином ОСОБА_7 частково виконала рішення суду.31.08.2011 ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції було закрито виконавче провадження щодо відновлення ОСОБА_42 на посаді, на яких підставах невідомо.10.10.2011 апеляційний суд розглянувши заяву ОСОБА_7 виніс додаткове рішення яким скасував наказ №120 від 09.12.2010«Про звільнення», проте не скасував наказ №59 від 01.10.2010 «Про внесення змін до штатного розпису інтернату». 13.03.2012 виконавче провадження знову було відновлено на підставі рішення суду відповідно до позовної заяви ОСОБА_42 12.03.2012 ОСОБА_7 було видано наказ №21 згідно якого ОСОБА_42 була відновлена на посаді завідуючої господарством.14.03.2012 виконавче провадження було закрито, і ОСОБА_7 було виконано рішення суду в повному обсязі. 19.03.2012 нею було видано наказ №46 «Про скорочення чисельності співробітників інтернату», згідно якого скорочувалася посаду завідувача господарством. Згідно КЗпП України ОСОБА_42 була попереджена про звільнення за два місяці. Також ОСОБА_42 були запропоновані вакантні посади, від яких остання отказалась.17.05.2012 ОСОБА_7 було видано наказ №48 згідно якого ОСОБА_42 була звільнена з посади завідувача господарством у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. У травні 2012 року ОСОБА_42 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду з позовною заявою до Слов'янського психоневрологічного інтернату про скасування наказів №21 від 12.03.2012 «Про поновлення на роботі», №46 від 19.03.2012 «Про скорочення чисельності співробітників інтернату». Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 26.10.2012 року вищевказані накази були визнаними незаконними. На дане рішення ОСОБА_7 було подано апеляційну скаргу, відповідно до розгляду якої апеляційний суд 20.11.2012 виніс рішення про скасування рішення Слов'янського міськрайонного суду від 26.10.2012. Крім цього рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 24.09.2012 наказ №47 від 17.05.2012 скасовано, прийнято рішення про відновлення ОСОБА_1М на посаді, а також про відшкодування ОСОБА_42 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На додаток до цього рішення 28.09.2012 Слов'янський міськрайонний суд виніс додаткове рішення, яким рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_42 підлягає негайному виконанню. У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_7 видала наказ №100 від 30.10.2012 про скасування наказу №48 від 17.05.2012 та відновленні ОСОБА_42 на посаді. На вищевказаних два рішення Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_7 була подана до апеляційного суду апеляційна скарга. Згідно з її розгляду 26.11.2012 апеляційним судом Донецької області винесено рішення про скасування рішення Слов'янського міськрайонного суду від 24.09.2012, а також додаткового рішення від 28.09.2012 року про відновлення ОСОБА_42 на посаді. ОСОБА_7 не навмисно не виконувала рішення суду в силу об'єктивних причин. Також ОСОБА_7 вживала всіх необхідних заходів з метою виконання судового рішення в повному обсязі (подала заяву до апеляційного суду, в ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції та ВДВС Донецької області). Про це свідчить той факт, що в частині відшкодування середнього заробітку ОСОБА_42 відшкодування ОСОБА_7 виконано в повному обсязі. Також ОСОБА_7 звернула увагу на те, що судом визнано звільнення ОСОБА_42 таким, яке відповідає всім вимогам чинного трудового законодавства.

06.01.2016 направлений запит до директора Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 з метою отримання документального підтвердження звернення останньої до держаних установ з приводу розяснення виконання Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року.

До Краматорського міського суду направлено клопотання про надання дозволу Управлінню Держпраці в Донецькій області на проведення документальної позапланової перевірки Словянського психоневрологічного інтернату (ЗКПО 03190231), розташованого за адресою: 84108, Донецька область, м. Словянськ, вул. Курчатова, 72 з питань додержання вимог законодавства про працю під час звільнення та відновлення на роботу завідувача господарством Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1, терміном 30 робочих днів, а саме з 22.02.2016 року по 22.03.2016 року включно.

Долучені до матеріалів кримінального провадження лист директора Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 до головного управління юстиції в Донецькій області від 06.10.2011 з метою розяснення виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 по ОСОБА_26 справі №2-428/211 стосовно поновлення ОСОБА_1 на роботі та відповідь на нього.

19.02.2016 долучена відповідь з ОСОБА_6 управління Держпраці у Донецькій області про можливість проведення позапланової перевірки Словянського психоневрологічного інтернату стосовно додержання законодавства про працю лише на підставі ухвали слідчого судді.

22.02.2016 у Краматорському міському суді отримана ухвала про дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки Словянського психоневрологічного інтернату з питань додержання вимог законодавства про працю під час звільнення та відновлення на роботу завідувача господарством Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1, терміном 30 робочих днів, а саме з 22.02.2016 року по 22.03.2016 року включно.

З 19.02.2016 по 11.03.2016 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012050000000101 від 27 листопада 2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч. 3 ст.382, ч. 1 ст. 366 КК України у звязку з необхідністю були передані до третього слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області.

21.03.2016 проведений одночасний допит між потерпілою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_7, де остання повністю підтримала свої попередні покази, а ОСОБА_1, відповідно, свої.

24.03.2016 проведений допит начальника департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_43, яка показала, що з 1994 року працює в Департаменті соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, з червня 2015 року займає посаду директора. З 2007 року обіймала посаду заступника начальника ОСОБА_6 управління соціального захисту населення облдержадміністрації. До посадових обов'язків входить організація роботи департаменту системи соціального захисту населення. Згідно розпорядження голови облдержадміністрації від 16.07.2007 №431, Департамент здійснює управління та координацію діяльності інтернатних установ системи соціального захисту населення області. Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до п. 5.3 Положення про інтернат, директор в межах своєї компетенції видає накази по інтернату, затверджує функціональні обов'язки працівників інтернату, вирішує питання добору кадрів, вживає заходів заохочення, а в разі порушень трудової дисципліни та невиконання функціональних обов'язків - накладає стягнення на працівників ; визначає структуру виробничих підрозділів. Штатний розклад інтернату складається директором інтернату відповідно до наказу Міністерства праці від 01.10.2008 року №411 та затверджується Департаментом відповідно до чинного законодавства. З 2009 року відповідно до розпорядження голови Донецької обласної ради, Слов'янський психоневрологічний інтернат очолює ОСОБА_7, з якої було підписано контракт на здійснення управління інтернатом, який в 2015 році був продовжений, в зв'язку з закінченням терміну дії попереднього. Наказом директора Слов'янського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 в грудні 2010 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. ОСОБА_1, не погодившись з наказом, звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат. Так, трудовий спір між ОСОБА_1 і інтернатом тривав з 2010 по 2013 рік. Штатний розклад інтернату складався директором і було затверджено головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, згідно з чинним законодавством (в даний час Департаментом). Щодо скорочення посади завідувача господарством в Слов'янському психоневрологічному інтернаті ОСОБА_42 в 2010, Токарева показала, що право визначення штату та чисельності робітників належить виключно керівництву підприємства та повинно проводитись з урахуванням діючого законодавства, тому при скороченні ОСОБА_1 було порушено лише порядок звільнення відповідно до ч. 4 ст. 252 КЗпП) оскільки не було враховано, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету Інтернату и тому не могла бути звільнена по ініціативі керівництва інтернату до 22.11.2010.

Відповідно до ухвали Краматорського міського суду від 22.02.2016 року, ОСОБА_6 Управлінням Держпраці у Донецькій області проведено документальну позапланову перевірку Словянського психоневрологічного інтернату, з питань додержання вимог законодавства про працю під час звільнення та відновлення на роботу завідувача господарством Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1, та встановлено, що згідно рішення апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 р. ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді завідувача господарством інтернату з 10.12.2010 та відшкодовано середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 10.12.2010 р. по 22.07.2011 р. в сумі 9939, 28 грн., а також згідно рішень Словянського міськрайонного суду Донецької області від 28.12.2011, від 11.06.2012 та від 12.06.2012 відшкодовано середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду про поновлення на роботі за період з 15.08.2011 р. по 15.11.2011 р. у сумі 4381,13 грн., за період з 16.11.2011 по 23.01.2012 р. у сумі 3073,33 грн., та за період з 24.01.2012 р. по 13.03.2012 р. в сумі 1830,92 грн. Зазначене свідчить про виконання 14.03.2012 року рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача господарством інтернату з 10.12.2010 року та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2010 р. по 13.03.2012 р. та відповідає вимогам ст. 235, 236 КЗпП України.

17.06.2016 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ст. 1 ст. 284 КПК у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

03.08.2016 ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 17.06.2016 скасовано.

Наразі досудове розслідування триває.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у тому числі якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт та в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За положеннями статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР (далі Закону N 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 2 Закону N 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1)постановлення виправдувального вироку суду; 11) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведені положення Закону N 266/94-ВР суд повністю погоджується з доводами представника прокуратури Донецької області, що передбачені цим Законом підстави для його застосування та відшкодування шкоди ОСОБА_1 відсутні. Так, з наведеного змісту першої та другої статей Закону N 266/94-ВР вбачається, що він передбачає порядок відшкодування шкоди лише незаконно засудженим особам, притягнутим до кримінальної та адміністративної відповідальності, а також особам, яких виправдано. Діюче законодавство України взагалі не містить порядку відшкодування шкоди, особам, визнаним потерпілими в кримінальних провадженнях, якщо субєктами спричинення цієї шкоди є органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури і суду.

З огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції, ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування конвенції, застосовується судами як джерело права.

Положення статті 9 КПК України передбачають, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Засада розумності строків кримінального провадження випливає із завдання швидкого розслідування і судового розгляду, закріпленого в ст. 2 КПК України, і відповідає вимогам ст. 6 Конвенції, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В розумні строки під час кримінального провадження повинна бути виконана кожна процесуальна дія або прийнято кожне процесуальне рішення.

Поняття "розумний строк" не має чіткого визначення, оскільки залежить від багатьох чинників. Також ще не склалася відповідна вітчизняна судова практика, завдяки якій можна було б констатувати порушення чи дотримання при прийнятті рішень чи виконанні процесуальних дій розумних строків. Ураховуючи практику ЄСПЛ, положення КПК, можна визначити, що під розумним строком доцільно розуміти найкоротший строк розгляду і вирішення кримінальної справи, проведення процесуальної дії або винесення процесуального рішення, який достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів, досягнення мети процесуальної дії та взагалі завдань кримінального провадження. Принаймні розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

ЄСПЛ у справах, які виникають із скарг на порушення розумних строків у кримінальному провадженні, виходить із необхідності вирішення двох основних питань: 1) який саме період слід брати до уваги; 2) чи був такий період розумним у сенсі ст. 6 КЗПЛ.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. При цьому підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до них з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК (ч. 6 коментованої статті).

Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження закріплені у ч. 3 коментованої статті і повністю відповідають практиці ЄСПЛ. До них, зокрема, належать:

1) складність кримінального провадження. Вона може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов'язаними зі справою опосередковано. Складність провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, характеру фактичних даних, що підлягають встановленню, кількості учасників процесу (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування (у тому числі, експертних досліджень), вступу в процес нових осіб, забезпечення допомоги перекладача, об'єднання матеріалів досудового розслідування, міжнародного характеру процесу тощо;

2) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. ЄСПЛ зазначав, що вчинення процесуальних дій в межах кримінального процесуального законодавства само по собі не суперечать чинному законодавству. Проте, якщо вказані дії призводять до порушення права особи на судочинство в розумний строк, заява про присудження компенсації підлягає задоволенню (справи "Екле проти ФРН" від 15 липня 1982 р., "Цимерман і Штайген проти Швейцарії" від 13 липня 1983 р.).

Розумними повинні бути строки як на стадії судового провадження, так і досудового розслідування, а також строки кримінального провадження взагалі.

Як зазначав ЄСПЛ, у кримінальних справах "розумний строк", про який ідеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення, це може відбутися раніше, ніж справа потрапляє до суду (справа "Девеєр проти Бельгії" від 27 лютого 1980 р.), з дня, коли виписано ордер на арешт, з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу, або з дати, коли було почато досудове слідство (справи "Вемхов проти ФРН" від 25 червня 1968 р., "Ноймастер проти Австрії" від 27 червня 1968 р., "Рингейзен проти Австрії" від 16 липня 1971 р.).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого від 30 січня 2003 справа N 1-12/2003 таким чином висловився щодо розумності строків досудового слідства: "Поняття "розумний строк досудового слідства" є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчено у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод".

Закріплення у КПК права підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК, втілює міжнародно-правовий стандарт, на необхідність якого неодноразово звертав увагу ЄСПЛ. Зокрема, у справі "Кудла проти Польщі" від 26 жовтня 2000 р. суд сформулював принцип, згідно з яким внутрішній суд зобов'язаний гарантувати введення окремої судової процедури, яка стане ефективним засобом правового захисту при подачі скарги на тривалий розгляд справи, а неможливість внутрішнього законодавства забезпечити подібний засіб правового захисту прирівнюватиметься до порушення ст. 13 Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КПК підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Крім того, службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом (ч. 3 ст. 308 КПК).

Під час розгляду дійсної цивільної справи було встановлено, що протягом багатьох років кримінальне провадження №42012050000000101, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 382 КК України не знаходить свого вирішення. Позивача по справі, ОСОБА_1, визнано потерпілою в даному кримінальному провадженні.

Невиконання судового рішення, передбаченого статтею 382 КК України, є злочином із преюдицією, під яким розуміють таке посягання, кримінальна відповідальність за які настає за умови попереднього притягнення цієї ж особи до юридичної відповідальності іншого виду (наприклад, цивільно-господарської, адміністративної, дисциплінарної).

Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Обєктивна стороназлочину полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню.

За частиною 1 ст. 382 КК склад злочину є формальним, бо його обєктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру.

Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо субєкт був зобовязаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобовязана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо).

Перешкоджання виконанню судового акта це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання, наприклад, підкуп або обман державного виконавця, погрози або насильство щодо нього тощо. Якщо перешкоджання виконанню судового акта повязане із вчиненням інших злочинів (наприклад, даванням хабара, застосуванням насильства, знищенням документів), дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів.

За частиною 2 ст. 382 КК карається злочин із формальним складом, бо встановлюється відповідальність за ті самі діяння, але вчинені спеціальним субєктом службовою особою.

Таким чином, аналізуючи фабулу кримінального правопорушення та його фактичні обставини, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012050000000101, характеристику складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, тобто попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, слідує висновок про те, що зазначене кримінальне провадження не є складним чи вийнятково складним, а спосіб реалізації та здійснення процесуальних повноважень органом досудового розслідування та вибір, послідовність, кількість слідчих і процесуальних дій не потребує застосування і використання спеціальних методик розслідування кримінального правопорушення зазначеної категорії.

Тяганина органу досудового розслідування упродовж тривалого часу у прийнятті остаточного законного процесуального рішення не має під собою жодних фактичних та законних процесуальних підстав.

При цьому суд наголошує, що функція суду під час розгляду дійсної справи полягає не у встановленні вини директора Словянського психоневрологічного інтернату у вчиненні злочину або цивільної відповідальності, а у встановленні відповідальності органу досудового розслідування за дотримання вимог Конвенції. Так, судом виявлена ціла низка недоліків слідства , які були одним із чинників порушення розумності строків досудового розслідування.

По-перше, відомості про наявний факт кримінального правопорушення за зверненням Словянського ВДВС МУЮ від 31.08.2011 щодо невиконання рішення суду Словянською міжрайонною прокуратурою внесені із необґрунтованою затримкою до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування лише 27.11.2012, тобто більше ніж через рік. Таким чином, своєчасно не було вжито заходів для виявлення наявності порушень конституційного права ОСОБА_1 на працю. Органи влади поводилися здебільшого пасивно.

По-друге, у справі органом досудового розслідування було винесено пять незаконних постанов про закриття кримінального провадження, які у подальшому у звязку із їх передчасністю та незаконністю, порушенням органом досудового розслідування норм кримінального процесуального права України в частині забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування, обґрунтовано скасовувались слідчим суддями.

Крім того, більшість із постанов про закриття кримінального провадження були однаковими за змістом, ухвали слідчих суддів, їх вказівки про проведення конкретних слідчих та процесуальних дій, органом досудового розслідування не виконувались.

По-третє, органом досудового розслідування лише 15.02.2015 змінено попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст. 382 КК України на ч.2 ст. 382 КК України за критерієм наявності службової особи. При цьому, така правова кваліфікація є очевидною, оскільки ОСОБА_7 є директором Словянського психоневрологічного інтернату, тобто службовою особою.

По-четверте, органом досудового розслідування при наявності тяганини у прийнятті остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, складнощів у наданні належної кримінально-правової оцінки дій директора Словянського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7, перевірку дотримання вимог законодавства про працю ініційовано у встановленому законодавством України порядку та отримано її висновки лише у 2016 році.

По-пяте, органом слідства СВ Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області досудове розслідування тривалий час проводилось неефективно, у звязку із чим 27.11.2015 прокурором Донецької області Любовичем А.О. на підставі ч.5 ст. 36 КПК України змінено підслідність кримінального провадження, проведення подальшого досудового розслідування доручено СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

По-шосте, органом досудового розслідування слідство проводиться безсистемно, слідчі та процесуальні дії проводяться періодично, має місце низька інтенсивність проведення слідчих та процесуальних дій, що не сприяє виконанню завдань кримінального провадження та дотриманню розумних строків.

Так, за період досудового розслідування, згідно інформаційної довідки процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_44, наданої 06.10.2016 та дослідженої в судовому засіданні, у кримінальному провадженні за період з 27.11.2012 по 06.10.2016 проведено 32 слідчих та процесуальних дії, допитано 17 осіб, прийнято 11 процесуальних рішень. Таким чином, інтенсивність проведення у кримінальному провадженні за весь період досудового розслідування слідчих та процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень складає лише одне у 33 дні.

З огляду на ці факти, суд доходить висновку, що впродовж значного проміжку часу слідчі органи не зробили справжніх або серйозних спроб провести ретельне розслідування за заявою ОСОБА_1, оскільки воно , не являючись складним, триває до тепер.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту позову вбачається, що спричинена ОСОБА_1, бездіяльністю відповідача моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні її честі та гідності ігноруванням службовими особами її прав та законних інтересів, в тому, що вона вимушена тривалий час, протягом шести років, витрачати значні зусилля на захист своїх прав, виконуючи обовязки службових осіб органів прокуратури та досудового слідства, систематично спонукаючи їх виконати покладені на них службові обовязки, намагаючись притягнути винних до відповідальності.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наведених вище фактів виявленої тяганини в кримінальному провадженні, де позивача визнано потерпілою; враховує, що строк досудового розслідування становить 1409 днів; приймає до уваги надзвичайно тривале порушення прав людини на справедливий суд, що полягало у більш ніж чотирьохрічній тривалості досудового слідства; суд враховує покази позивача, яка зазначила, що протягом усього часу досудового розслідування вона відчувала приниження, втратила довіру до правоохоронних органів держави, була змушена 218 разів звернутись до правоохоронних органів за захистом своїх прав (т.2 а.с. 89-108).

Виходячи з принципу співмірності, суд дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі 500 ОСОБА_17, що за курсом НБУ на час винесення рішення становить 13 754 грн. 95 коп.

Доводи відповідача Державної казначейської служби про те, що він не є належним відповідачем у справі - не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки у даному випадку стягнення моральної шкоди провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог ст.ст.23,48 Бюджетного кодексу України.

Доводи відповідача ГУНП в Донецькій області про те, що вона також не є належним відповідачем у справі також не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки зі змісту статті першої Законів України «Про Національну поліцію» та «Про міліцію» вбачається, що обидва зазначених органи є центральним орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Започаткування роботи національної поліції припинило діяльність органів міліції на законодавчому рівні, та фактично. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Аналогічним чином Міністр внутрішніх справ України здійснював керівництво всією міліцією України. З огляду на викладене, ГУНП в Донецькій області є належним відповідачем у справі щодо бездіяльності Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Стаття 88 ЦПК Українивстановлює порядок розподілу судових витрат між сторонами, та зазначає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. звязку з чим, з відповідача Державної казначейської служби України на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_6 управління Національної поліції у Донецькій області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Прокуратура Донецької області, Краматорська місцева прокуратура, Слов?янська місцева прокуратура, про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІПН:НОМЕР_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди грошові кошти в сумі 13 754 (тринадцять тисяч сімсот пятдесят чотири) грн. 95 коп.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37803368, отримувач Словянське УК/Словянськ/22030101, код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

В задоволенні решти заявлених ОСОБА_1 вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2016 року.

Суддя Н.О. Чемодурова