Рішення № 63686905, 14.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36937/15-ц

Провадження № 2/761/2728/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 про зобов»язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015р. позивач Публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчук В.В. (далі - ПАТ «Банк національний кредит», Банк) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, в якому просив суд зобов'язати останньою повернути грошові кошти в сумі 7 660,77 грн., одержані за Договором про внесення змін №1 від 11.02.2015р. до Договору №526439-ДР-001 депозитного вкладу «Стандартний» від 26.11.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26.11.2014р. між ПАТ Банк національний кредит» та ОСОБА_4, від імені якої діяв законний представник громадянка України ОСОБА_5 був укладений Договір №526439-ДР-001 депозитного вкладу «Стандартний» строком на 3 місяці в національній валюті, відповідно до умов якого Банк відкрив депозитний рахунок НОМЕР_1 а відповідач вніс на цей рахунок грошові кошти у сумі 200 000,00 грн. строком з 26 листопада 2014 року до 26 лютого 2015 року, з процентною ставкою 24,5% річних, а в разі дострокового розірвання договору 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

11.02.2015 року відповідач звернувся до Банку із заявою про дострокове розірвання Депозитного договору. Разом з тим, 11.02.2015р. між Банком та відповідачем було укладено Договором про внесення змін №1 до Договору №526439-ДР-001 депозитного вкладу «Стандартний» від 26.11.2014р., згідно з умовами якого Банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування їх перерахунку за зниженою відсотковою ставкою.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №114 від 05.06.2015р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк національний кредит» з 08.06.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит».

В результаті проведення перевірки вказаного Договору про внесення змін було виявлено, що вказаний договір є нікчемним, у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих відсотків за зниженою відсотковою ставкою, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу коштів у розмірі 7 660,77 грн. В зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, щодо повернення вказаних коштів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові, крім того звертав увагу суду на приписи ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою Банк відмовився від власних майнових вимог, таким чином укладений Договір про внесення змін від 11.02.2015р. є нікчемним, а отже відповідач повинен повернути кошти у сумі 7 660,77 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, через канцелярію суду подав свої письмові заперечення, в яких зазначив, що уклавши Договір про внесення змін від 11.02.2015 року Банк відмовився від власних майнових вимог, оскільки фактично сторони дійшли згоди щодо виключення з умов договору санкцій за дострокове розірвання договору за ініціативою споживача, а тому вказане не може вважатися безумовною підставою нікчемності правочину. Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, однак лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки виходячи з теорії права, нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оскільки оспорюваний правочин було укладено 11.02.2015 року посадовими особами ПАТ «Банк національний кредит», які мали правоздатність на вчинення правочину, а здійснення в Банку тимчасової адміністрації розпочато лише з 08.06.2015 року, твердження позивача щодо нікчемності правочину на підставі ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним. Враховуючи зазначене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що 26 листопада 2014 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_4, від імені якої діяв законний представник Громадянка України ОСОБА_5 було укладено Договір №526439-ДР-001 депозитного вкладу «Стандартний» строком на 3 місяці (92 дні) в національній валюті (без капіталізації процентів). (а.с 5-7).

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. Договору, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_1 а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 200 000,00 грн. в національній валюті на умовах цього Договору. Депозит залучається з 26 листопада 2014р. до 26 лютого 2015р. (включно). Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 24,50 процентів річних.

У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. (п. 3.7. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_4 було укладено Договором про внесення змін №1 до Договору банківського вкладу «Стандартний» №526439-ДР-001 від 26.11.2014р., відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни в п. 3.7. Договору та викласти його у наступній редакції, що у випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 24,5% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. (а.с. 8).

Судом встановлено, що 11 лютого 2015 року ОСОБА_4 зверталась до позивача з заявою про дострокове розірвання депозитного Договору та повернення суми депозиту та нарахованих відсотків. (а.с. 9) та отримала кошти по вкладу за відповідною ставкою 24,5%, що підтверджується випискою ПАТ «Банк національний кредит» по особовому рахунку ОСОБА_4 за період з 26.11.2014 по 11.02.2015рр. (а.с. 12-15).

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, то Банк звертався до ОСОБА_4 із заявою про повернення зайво сплачених коштів відсотків у зв'язку з визнанням правочину від 11.02.2015 року нікчемним. (а.с 10-11).

В судовому засіданні представник позивача обґрунтував недійсність цього правочину з посиланням на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми ЦК та інші законодавчі акти, прийняті органами державної влади згідно з Конституцією України.

Судом встановлено, що Постановою Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 року ПАТ «Банк національний кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 114 від 05.06.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк національний кредит» з 08.06.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит».

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк національний кредит».

Статтею 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено тимчасову адміністрацію - як процедуру виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділі, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженою особи Фонду, є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно п. 1. ч. 3 ст. 38 вказаного Закону, Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: безоплатного здійснення банком відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір банківського вкладу укладено 11 лютого 2015 року, який визнано позивачем нікчемним.

Положеннями ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оскільки оспорюваний правочин було укладено 11.02.2015 року посадовими особами ПАТ «Банк національний кредит», тобто особами які мали правоздатність та дієздатність вчиняти правочини платоспроможного на той час, а процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації розпочато лише з 08.06.2015 року, а тому твердження позивача щодо нікчемності правочину на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним.

За таких обставин суд вважає, що позов з визначених позивачем підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 202, 215 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 про зобов»язання повернути кошти за договором про внесення змін №1 від 11.02.2015 року до договору банківського вкладу «Стандартний» №526439-ДР-001 від 26.11.2014 року, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: