Вирок № 63684574, 25.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1328/15-к

В И Р О К

Іменем України

"25" листопада 2016 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Іваніної Ю.В.,

при секретарі Степаненко І.Б.,

за участю прокурора Мовчанюка О.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників адвокатів Вернера М.А.,

Синьоокого В.В.,

обвинувачених ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Душанбе Республіки Такжикістан, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не військовозобов'язаного, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Грузьке Макарівського району Київської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не військовозобов'язаного, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2013 року, о 1-30 годині, ОСОБА_4 після спільного вживання алкогольних напоїв разом із компанію в кількості 3-х осіб та ОСОБА_5, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Інститут Хімії» по вул.Харківське шосе в м.Києві підійшов до ОСОБА_1, з яким у них виник словесний конфлікт, що полягав у словесній образі ОСОБА_1 ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у зв'язку зі словесним конфліктом між ним та ОСОБА_4, останній наніс один удар кулаком лівої руки в область щелепи ОСОБА_1, чим спричинив останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта №2251/е від 08.01.2015 року, дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_1, 1994 р.н., свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 24.11.2014 року у нього мало місце наступне тілесне ушкодження: закритий перелом нижньої щелепи у ділянці кута справа зі зміщенням уламків.

Рентгенологічні дані вказують на наявність перелому нижньої щелепи, що дозволяє вважати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаних кісток та тканин, так і власно функції буде перевищувати 21 добу, а саме цей строк слід враховувати при визначенні тривалості розладу здоров'я, як судово-медичний критерій визначення ступеню тяжкості. Тому є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно до п.п.4.6. та 2.2.1/в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилося від травматичної дії тупого(их) предмета(ів), за давністю може відповідати вказаному терміну.

Враховуючи локалізацію та характер виявленого ушкодження у ОСОБА_1, можливість його утворення при падінні потерпілого з вертикального чи близького до вертикального положення тіла на поверхню виключається.

Крім того, 24.11.2013 року, приблизно о 1-40 годині, після нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_4 ОСОБА_1, він побачив у потерпілого особисте майно. У цей момент у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном ОСОБА_1, ОСОБА_4 покликав ОСОБА_5, з яким вступив у злочинну змову, направлену на відкрите заволодіння майном групою осіб. Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном ОСОБА_1, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 висловив вимогу потерпілому передати належне йому особисте майно.

В подальшому, ОСОБА_1 передав ОСОБА_4, в присутності ОСОБА_5, особисте майно, а саме: гаманець, вартістю 20 гривень, 1 долар США, що по курсу НБУ станом на 24.11.2014 року становить 15 гривень 06 копійок, грошові кошти в сумі 15 гривень, картку банку «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1, картку банку «UniCredit Bank» на ім'я ОСОБА_1, що матеріальної цінності не представляє, електронний годинник «Саsіо», вартістю 150 гривень, мобільний телефон «Fly», вартістю 700 гривень, в якому знаходились сім-карта оператора «Лайф», вартістю 10 гривень, грошей на рахунку не було, та сім-карта оператора «Лайф», вартістю 10 гривень, грошей на рахунку не було, зарядний пристрій до мобільного телефону, матеріальної цінності не представляє, каблучку срібну, вартістю 200 гривень, а всього на загальну суму 1120,06 гривень.

Продовжуючи реалізовувати спільний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_1 шкоду на загальну суму 1120,06 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказані злочини, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Так, 24.11.2014 року у вечірній час доби він разом з ОСОБА_5 перебували біля Ленінградської площі, що в місті Києві та спільно розпивали спиртні напої. У процесі вживання спиртних напоїв він помітив раніше знайомого ОСОБА_6, який перебував також з ОСОБА_1 та іншими особами, та запропонував продовжити спільно розпивати спиртні напої, на що останні погодилися. Після спільного вживання спиртних напоїв, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з іншими особами попрямували в напрямку зупинки «Інститут Хімії». В свою чергу він та ОСОБА_5 залишилися біля магазину «Фора». Через декілька хвилин, він та ОСОБА_5 попрямувала в сторону «Інституту Хімії», де побачили компанію в тому числі ОСОБА_1 та інших осіб, з якими раніше спільно вживали спиртні напої. В процесі розмови між ним та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт, що полягав в образі ОСОБА_1 його, після чого останній запропонував ОСОБА_8 зайти за магазин з метою вирішити конфлікт «віч на віч». Під час перебування біля магазину, образившись на ОСОБА_1 за адресований у його бік нецензурний вислів, він наніс йому один удар кулаком в область щелепи, від чого ОСОБА_1 присів навколішки та закривав обличчя руками. При цьому сторонніх осіб не було. В подальшому він забрав мобільний телефон марки Fly, каблучку та інше майно у ОСОБА_8, щоб останній знав, як його ображати та вибачився. В момент коли він наносив удар ОСОБА_1, ОСОБА_5 поруч не було, але він підійшов вже після нанесення удару, з метою з'ясувати, що трапилось між ним та потерпілим. Останній в присутності ОСОБА_5 віддав майно на його вимогу. В подальшому, коли вони відійшли від ОСОБА_8, він передав ОСОБА_5 мобільний телефон, що належить потерпілому, в свою чергу ОСОБА_5 поклав телефон до кишені своєї куртки. Протиправні діяння, які ставляться йому в провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється, вибачається перед потерпілим, завдану шкоду відшкодував в повному обсязі, внаслідок чого останній будь-яких претензій морального та матеріального характеру до нього не має. До затримання він проживав разом з бабусею, батьки його вихованням ніколи не займалися.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Підтвердив покази ОСОБА_4, та повідомив суду, що дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбувся словесний конфлікт після спільного вживання алкогольних напоїв. В подальшому, знаючи про словесний конфлікт, що виник між ОСОБА_4 та потерпілим, він відійшов у бік по власних справах та був відсутнім приблизно 5-7 хвилин. Потім він на вимогу ОСОБА_4 підійшов до магазину біля «Інституту Хімії», де побачив стоячого навколішках ОСОБА_8, після чого останній на вимогу ОСОБА_9 віддав особистий мобільний телефон, каблучку та інше майно. Коли він та ОСОБА_10 пішли з місця події, ОСОБА_4 віддав йому мобільний телефон, що був відкрито відібраний у ОСОБА_1 Протиправні діяння, які ставляться йому в провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється, вибачається перед потерпілим. Завдану шкоду відшкодував в повному обсязі, внаслідок чого останній будь-яких претензій морального та матеріального характеру до нього не має. До затримання він проживав з тіткою, в дитинстві виховувався у дитячому будинку, оскільки його батько помер, а мати позбавлена батьківських прав.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що між ним та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, який полягав у образі ним ОСОБА_4 З метою вирішення конфлікту ОСОБА_4 запропонував йому відійти за магазин біля «Інституту Хімії» що в м.Києві, де ОСОБА_4 наніс йому удар в область щелепи, від якого він впав навколішки. В подальшому, перебуваючи навколішках, почув вимогу від ОСОБА_4 передати особисте майно, усвідомлюючи, що біля ОСОБА_4 перебуває ще одна особа, віддав особисте майно, а саме: мобільний телефон марки «Fly», вартістю 700 гривень, в якому знаходились сім-карта оператору Лайф, вартістю 10 гривень, грошей на рахунку не було, та сім-карта оператору Лайф, вартістю 10 гривень, грошей на рахунку не було; зарядний пристрій. В подальшому він звернувся із заявою до правоохоронних органів. Вважає, що спричинення йому тілесного ушкодження не заподіювалося з метою подолання його волі до опору та подальшого відкритого заволодінням його особистим майном з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останніх він вибачив та жодних претензій морального чи матеріального характеру до них не має, просить суд їх суворо не карати, не позбавляти волі.

Враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинувачених та потерпілого, висновку експерта №2251/е від 08.01.2015 року та матеріалів, які характеризують особи обвинувачених.

При ухваленні вироку відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ч.2 ст.186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_5 - за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України є: ч.1 ст.122 КК України - злочином середньої тяжкості, ч.2 ст.186 КК України - тяжким злочином, думку потерпілого, який в судовому засіданні пояснив, що вибачив обвинувачених, жодних претензій морального чи матеріального характеру до них не має, просить суд їх суворо не карати, не позбавляти свободи, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий в силу ст.89 КК України, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, стан здоров'я, умови проживання та виховання без батьківського піклування. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, суд визнає щире каяття у скоєному, про що свідчить поведінка обвинуваченого в суді, добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, думку потерпілого, який в судовому засіданні пояснив, що вибачив обвинувачених, жодних претензій морального чи матеріального характеру до них не має, просить суд їх суворо не карати, не позбавляти свободи, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, умови проживання та виховання обвинуваченого, який є сиротою та виховувався у дитячому будинку, стан його здоров'я. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, суд визнає щире каяття у скоєному, про що свідчить поведінка обвинуваченого в суді, добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Санкцією ч.1 ст.122 КК України передбачено декілька видів альтернативних покарань. Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за вчинення вказаного злочину у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції закону.

Процесуальні витрати згідно матеріалів кримінального провадження відсутні. Матеріальна та моральна шкода відшкодована потерпілому у повному обсязі, у зв'язку з чим судом прийнято відмову від цивільного позову.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючисьположеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.100, 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.186 КК України, на підставі яких призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі,

-за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 24.11.2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 термін його попереднього ув'язнення, а саме з 24.11.2014 року по 25.11.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі безпосередньо по його повному відбуттю.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши з-під варти в залі суду.

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 24.11.2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 термін його попереднього ув'язнення, а саме з 24.11.2014 року по 25.11.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі безпосередньо по його повному відбуттю.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши з-під варти в залі суду.

Речові докази: гаманець чорного кольору, в якому знаходились карта банку «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1, картка банку «UniCredit Bank» на ім'я ОСОБА_1; електронний годинник чорного кольору «Саsіо»; мобільний телефон Fly, чорного кольору, в якому знаходиться сім-карта оператору Лайф № НОМЕР_2, сім-карта оператору Лайф НОМЕР_1; зарядний пристрій до мобільного телефону, що знаходиться у потерпілого ОСОБА_1, - залишити йому.

Матеріали кримінального провадження №12014100040016251 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням зі справою №755/1328/15-к.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м.Києва через Дніпровський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Дніпровського районного суду

м.Києва Ю.В. Іваніна