Ухвала суду № 63682674, 06.07.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2224/16-к

провадження № 1-кп/570/97/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Коробова С.О.

при секретарі Данчук Л.А.

з участю прокурора Клімашевича І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2В,К.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рівному кримінальне провадження №12016180180000113 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, неодруженого, який має базову загальну середню освіту, є непрацюючим, раніше судимий Рівненським районним судом Рівненської області від 11 грудня 2013 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки і 1 місяць

у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст.185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, неодруженого, який має базову загальну середню освіту, є непрацюючим, судимості не має на підставі ст. 89 КК України

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду надійшов вказаний обвинувальний акт.

У підготовчом судовому засіданні прокурор висловив думку про відповідність

обвинувального акту вимогам процесуального закону.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник звернулись до суду з письмовим клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору внаслідок невідповідності цього акту вимогам ст. 291 КПК України. У своєму письмовому клопотанні звернули увагу суду на відсутність належного викладення формулювання обвинувачення. Крім того захисник ОСОБА_2 звернув увагу суду на те, що:

1. Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується за ч.З ст.185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднане з проникненням у приміщення.

Проте у повідомленні про заміну підозри від 24.03.16 р., така кваліфікуюча ознака, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб - відсутня.

Така суперечність в формулюванні обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченого унеможливлює якісне і повне здійснення захисту від пред'явленого обвинувачення, що порушує його право на захист, а як наслідок, на думку захисту, слугує беззаперечною підставою для скасування вироку суду.

Адже згідно до ст.20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення.

До того ж, стаття 279 КПК України, передбачає таке процесуальне рішення слідчого чи прокурора, як зміна повідомлення про підозру, а не її заміна.

2. В обвинуваченні не конкретизовано дії кожного з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а лише вказана загальна фраза відносно обох обвинувачених - «шляхом пошкодження віконного скла та металевих грат, проник...».

Згідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судових рішеннях Європейського Суду з прав людини, які стосуються Формулювання обвинувачення зазначено:

- В рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України": «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи | компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

В рішенні від 25.07.2000 р., у справі «Маттоціа проти Італії": «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "Ь" ч. З ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

В рішенні від 09.10.2008 року у справі "Абрамян проти Росії": «деталі вчинення злочин можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмое повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенц необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судови розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальні інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацін яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливої судового розгляду.

3. В обвинувальному акті вказано, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3с обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча їм обрано запобіжний захід вигляді домашнього арешту.

4. Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як вказано обвинувальному акті, не встановлено, що не відповідає матеріалам кримінального провадженн

А саме, проігноровано наявність щирого каяття обох обвинувачених, що свідчить пр обвинувальний ухил з боку обвинувачення.

В обвинувальному акті не вказані всі передбачені ч.2 п.З ст.291 КП України анкетні відомості потерпілого - дата та місце народження, громадянство.

Відповідно до п.З ч.І ст.91 КПК України, у кримінальному проваджені підляг: доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Обов'язс доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора (ст.92 ч.І КПК України).

Безпосередньо після скоєння правопорушення викрадене було вилучено, проте вартіс цих товарно - матеріальних цінностей не визначена.

7. В порушення вимог ст.62 Конституції України щодо презумпції невинуватості, обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 «...вчинив кримінальне правопорушення...».

Адже статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадженн зокрема, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Ст.17 КПК України зазначає, що особа вважається невинуватою у вчинен кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено і встановлено вироком суду, ц набрав законної сили.

Вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання з приводу заявленої клопотання та викладених у ньому обставин, дослідивши обвинувальний акт та доданий і нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає необхідним поверну' обвинувальний акт прокурору у звязку із наступним.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклг фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленим правову кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону г статті закону України про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. З КПК України, обвинувачення - це твердження пр вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінали відповідальність, висунуте у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із положеннями, викладеними у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та після викладення правової кваліфікації того діяння, яке зазначається у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення.

Саме у межах предявленого обвинувачення в обвинувальному акті, згідно зі ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт відносно якої переданий до суду у порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор предявляє обвинувачення у вчиненні злочину, і яким закінчується досудове розслідування.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не містить належного формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. а) ч. З ст. 6 Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісье та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно «оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», п. 41). Крім того, право Фута поуйфориъълмжл про» тарнктер і причин« обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З огляду на це, керуючись приписами ч.5 ст.9 КПК України, суд прийшов до переконання, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення як окремо визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Суд не може розглядати як формулювання обвинувачення зміст обвинувального акту в цілому, оскільки це не узгоджується з вищезазначеними приписами законодавства, а також практикою Європейського суду з прав людини, й порушує право обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, а також на справедливий судовий розгляд. Зазначене також утруднює належну кваліфікацію таких дій та визначення їх відповідності кримінальному закону.

Така сама думка викладена і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підготовленому у відповідь на лист голови Липовецького Районного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року №8 щодо надання розяснень окремих положень кримінального процесуального законодавства стосовно складових частин обвинувального акту. Зокрема ВССУ звернув увагу суду першої інстанції на те, що «розуміння поняття «формулювання обвинувачення» як складової частини обвинувального акта має визначатись у логічному звязку з положеннями ст. 373 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним». На розяснення цієї думки ВССУ виклав на прикладі із судової практики обовязкові складові обвинувального акта, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прокурору у звязку із його невідповідністю вимогам процесуального закону відсутністю викладення формулювання обвинувачення у частині викладення даних про попередню змову та вчинення діяння групою осіб з зазначенням того, що кожен з обвинувачених планували робити та що відповідно кожен окремо зробив під час вчинення ними інкримінованого кримінально-карного діяння, коли відбулась попередня змова, про що була попередня змова..

Однак суд з урахуванням позиції ВССУ, викладеного у згаданомувище листі, не погоджується з думкою захисника про те, що формулювання обвинувачення повинног повністю відповідати письмовому повідомленню про підозру і не вважає зазначену захисником розбіжність, як окрему підставу для повернення обвинувального акту.

На підставі викладеного та керуючись.положеннями ст.ст. 291,314 КПК України, суд

у х в а л и в:

Обвинувальний акт із додатками в кримінальному провадженні №12016180180000113 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України повернути прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурору Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_6.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя Коробов С.О.