Ухвала суду № 63680989, 22.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/2262/16-к Головуючий у І інстанції Корчков А. А.Провадження № 11-кп/780/1468/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 22.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Миколюка О.В.,

суддів: Дриги А.М., Шроля В.Р.,

за участю прокурора: Ляшенка Р.О.,

при секретарі: Яремі К.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника- адвоката: ОСОБА_3,

потерпілого: ОСОБА_4,

законного представника ОСОБА_5: ОСОБА_6,

представника потерпілого- адвоката: ОСОБА_7,

цивільного позивача: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року, яким

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцяІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Вирішено питання речових доказів. Стягнуто процесуальні витрати та вирішено питання відшкодування витрат за цивільним позовом .

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, 2 березня 2016 року близько 19 години 30 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки FIAT, моделі TEMPRA реєстраційний номер НОМЕР_1, та здійснюючи виїзд з узбіччя дороги, що по вул. Поліській в смт. Іванків Київської області, в порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин, водій ОСОБА_2 керував автомобілем у стані алкогольного спяніння; в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не переконався в безпечності виконуваного ним маневру: в порушення вимог п. 10.2 ПДР України, відповідно до якого виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а зїжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає, не надав переваги в русі автомобілю марки ЗАЗ, моделі TF699P, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався по проїзній частині дороги в напрямку центру смт. Іванків Київської області, та допустив зіткнення з останнім.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки ЗАЗ, моделі TF699P, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді повздовжнього перелому правого надколінника, рваної рани ділянки правого колінного суглобу, гемартрозу, садна лобної ділянки, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоровя, а пасажирка автомобіля марки ЗАЗ, моделі TF699P. р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Порушення вказаних вимог ПДР України водієм ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному звязку з отриманням середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження водієм автомобіля марки ЗАЗ, моделі TF699P, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 та з отриманням тяжкого тілесного ушкодження пасажиркою автомобіля марки ЗАЗ, моделі TF699P, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5

Не погоджуючись з вироком, обвинувачений ОСОБА_2 в апеляції просить вирок щодо нього змінити, звільнивши його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням.

В обґрунтуванні вказує, що призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і за своїм розміром є явно несправедливим через його суворість. Так, апелянт вказує, що суд не дослідив дані про його особу, його минуле, склад сімї, наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, матеріальний стан.

Зазначає, що суд порушив вимоги ст.374 КПК України не навівши мотивів призначення такого покарання, і не вказав обставин , за яких до обвинуваченого не можуть бути застосовані положення статті 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, потерпілого, законного представника, представника потерпілого та цивільного позивача, які просили рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 учасниками судового розгляду у апеляційному порядку не оскаржуються, тому колегією суддів вони не перевіряються.

Доводи обвинуваченого про звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням є необґрунтованими.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, наслідки, які настали, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, думку потерпілих, котрі наполягали на реальному відбутті обвинуваченим покарання, обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненного ним злочину, данним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.

Таким чином, суд врахував всі обставини вчинення злочину, та призначив покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає тяжкості скоєного, особі винного, та дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства.

Доводи обвинуваченого про те, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано дані про його особу, склад сімї, наявність на утриманні осіб похилого віку, матеріальний стан, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Порушень матеріального чи процесуального права при розгляді справи та ухваленні вироку, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Іванківського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року, шодо ОСОБА_2 - без змін.

Головуючий: _____ О.В. Миколюк

Судді: _____ В.Р. Шроль

_____А.М. Дрига