Рішення № 6367966, 21.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.09р.Справа № К30/72-09 За позовом: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про визнання договору від 21.01.2009 року недійсним

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 3003.2009 року, представник

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) просить визнати недійсним договір про встановлення порядку видачі частки від 21.01.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія", в порядку забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, 82 в м. Дніпропетровську.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позбавляє його, як законного власника частини майна відповідача, на отримання вартості частини цього майна пропорційно його частці у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія". Правовими підставами визнання договору недійсним позивач вказує п.п.2,6 ч.1 ст. 3, ч.ч.1,2 ст. 148, ч.1 ст. 203, ч.ч.1,3 ст. 215, ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія" проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити з тих підстав, що при укладанні договору позивач був згоден з усіма умовами договору.

Третя особа, ОСОБА_2, проти задоволення позову заперечує, вважає, що позивач підписавши договір про встановлення порядку видачі частки погодився з усіма його умовами.

31.03.2009 року представником позивача подано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання: чи можливе виділення в натурі частини нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 82 із зазначенням в який спосіб можливе таке виділення. Клопотання обґрунтовано посиланням на спірний договір про встановлення порядку видачі частки, згідно якого позивач має право на отримання частини вартості нерухомого майна Товариства пропорційно його частки, що складає 40% статутного фонду Товариства. Позивач вважає, що для визначення частини нерухомого майна, яка буде відповідати 40% частки позивача у статутному фонді товариства, потрібно це майно поділити. Майно є нерухомим, тому самостійний поділ його неможливий.

Представником позивача також подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 82 та накласти арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 82.

Клопотання мотивоване тим, що відповідач може негайно, у будь-який момент продати належне йому нерухоме майно, що зробить неможливим у подальшому виконання рішення суду і отримання позивачем частки у статутному капіталі Товариства.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 31.03.2009 року на 15.04.2009 року. У справі оголошувалась перерва з 15.04.2009 року на 21.04.2009 року.

У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення суду (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно пункту 1.3 розділу І Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія", затвердженого загальними зборами учасників Товариства 11.08.2008 року та зареєстрованого 15.08.2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1 є, разом з ОСОБА_2, учасником Товариства.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 28.12.2005 року між Виробничим кооперативом "Олімп" (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія" (як покупцем) (номер у реєстрі нотаріальних дій 8653 від 28.12.2005 року), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., за Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія" Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на обєкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська,82 (витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 27.04.2006 року №10506736), (а.с.29).

20.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія".

21 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія" (Платник) та ОСОБА_1 (Одержувач) укладено Договір про встановлення порядку видачі частки.

Згідно п.1 цього Договору Платник зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, видати вартість частини майна Товариства в натурі, пропорційно його частці у статутному фонді Товариства, а одержувач зобовязується прийняти вартість частини майна Товариства в натурі, пропорційно його частці у статутному фонді Товариства. Право позивача отримати в натурі вартість частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства передбачена також пунктом 2 Договору. Отже предметом цього договору, незважаючи на назву Договору "Про встановлення порядку видачі частки", є виплата позивачу вартості частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному фонді Товариства в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

За змістом п.п.2.1,2.2 Договору позивач, як одержувач, стає власником частини майна з моменту підписання акту приймання-передачі відповідного майна Товариства, та позбавляється права на отримання вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства в тому числі майна в натурі у разі його відсутності.

Позивач просить визнати недійсним Договір про встановлення порядку видачі частки від 21.01.2009 року, з чим не погоджується відповідач, що є причиною спору.

Правовими підставами позову позивач вказує п.п.2,6 ч.1 ст. 3, ч.ч.1,2 ст. 148, ч.1 ст. 203, ч.ч.1,3 ст. 215, ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено орієнтовний перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність (п.п.2,6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Частиною 2 ст. 148 ЦК України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Аналогічні положення містить і Статут Товариства (п.2.6 розділу 2 "Статутний капітал").

Зі змісту приведених положень вбачається, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Вказана норма є імперативною і сторони не можуть шляхом укладення договору відступити від положень закону та статуту та встановити інший, ніж встановлений законом та статутом, порядок і спосіб визначення частини вартості майна, порядок і строки її виплати.

Суд не вбачає підстав вважати спірний договір домовленістю між учасником та товариством щодо заміни виплати вартості частини майна товариства шляхом передання майна учаснику, що вибув в натурі. Договір не містить переліку майна, власником якого позивач стає після підписання акту приймання-передачі майна Товариства.

Пункт 3 Договору взагалі містить посилання на п.2.3, якого в Договорі не існує.

З огляду на викладене, спірний договір є недійсним, як такий, що вчинений з порушенням вимог абз.4 ч.2 ст.148 Цивільного кодексу України.

Визнання правочину недійсним повязане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Наслідки недійсності спірного договору не застосовуються судом, у звязку з тим, що не відбулося будь-якого виконання цього Договору.

За наведених обставин суд вбачає підстави для задоволення позову.

Суд відхиляє клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо вирішення питання: чи можливе виділення в натурі частини нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 82 із зазначенням в який спосіб можливе таке виділення, оскільки предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним договору про встановлення порядку видачі частки, а не про стягнення з Товариства вартості частини майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі Товариства, та не про зобовязання повернути вклад повністю або частково в натуральній формі.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки рішення суду про визнання договору недійсним не потребує виконання. Забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна та накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 82 не буде сприяти забезпеченню збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони в рівних частках.

Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсягу.

Визнати недійсним Договір про встановлення порядку видачі частки від 21.01.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія" (м. Дніпропетровськ) та ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, буд.3, ідентифікаційний код 30745745) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 59 (пятдесят девять) грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно

до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 24.04.2009 року)