Ухвала суду № 63677417, 22.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27311/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (надалі за текстом - «ТОВ «Софілайт») звернулось до суду з позовом у якому просило визнати дії Київської міської митниці ДФС противними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2015/000059/2 від 17.09.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Київської міської митниці ДФС при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000059/2 від 17.09.2015 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/00005/2 від 17 вересня 2015 року.

В апеляційній скарзі Київська міська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2014 року між ТОВ «Софілайт» та компанією «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» укладено зовнішньоекономічний контракт № CU14-03EL про поставку світлотехнічної продукції.

15.09.2015 р. з метою митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію типу ІМ-40 (форма МД-2) № 100250001/2015/011345, в якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту).

Для підтвердження правильності задекларованих показників позивачем було надано: зовнішньоекономічний договір № CU14-03EL від 15.09.2014 р.; інвойс - UC15UA6521-1 від 06.08.2015 р.; пакувальний лист - UC15UA6521-1 від 06.08.2015 р.; коносамент Bill of lading ZENNGBODS003372 від 11.08.2015 р., сертифікат походження 15С3302А2088/00009 від 19.08.2015 р., CMR 0№563 від 12.09.2015 р.; договір про транспортно-експедиційні послуги 15/04/15 від 15.04.2015 р.; рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги DEF0480 від 19.08.2015 року; довідка про транспортні витрати та відсутність страхування б/н від 19.08.2015 року.

Із матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачем витребовувались додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; за власним бажанням інші документи для підтвердження заявленої Вами митної вартості товару.

Додаткові документи позивач надав, серед яких: виписка з бухгалтерської документації від 11.09.2015 р.; прайс-лист від виробника; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № В-2397/2 від 15.09.2015 р.; калькуляція від виробника.

Разом із додатковими документами, позивачем надано лист, яким зазначено, що ТОВ «Софілайт» подало всі передбачені чинним законодавством обов'язкові документи (в тому числі і контракт № CU14-03EL від 15.09.2014р.), а такі документи як договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, копія митної декларації країни відправлення не передбачені умовами контракту, тому у позивача відсутня можливість їх надати.

17.09.2015 р. Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000059/2, яким митна вартість визначена за резервним методом.

Це рішення обґрунтовано тим, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

У розгляді цієї справи суд попередньої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду.

У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 названої статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що декларантом були надані усі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару, а відтак підстав для коригування його митної вартості у Київської міської митниці ДФС не було.

Посилання відповідача на те, що на вимогу органу доходів та зборів позивачем були надані не всі документи, обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки за приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Водночас, аналіз наданих ТОВ «Софілайт» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 23 грудня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.