Ухвала суду № 63676650, 21.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7783/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2016 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання постанови від 25.03.2015 №302 такою, що не відповідає Конституції України, в частині,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив суд визнати постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302 такою, що не відповідає Конституції України, в частині відсутності в Зразках паспорта громадянина України, затверджених в додатках 1-4, графи «національність».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України у зв'язку із неналежністю розгляду заяви в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача про обставини справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302 такою, що не відповідає Конституції України, в частині відсутності в Зразках паспорта громадянина України, затверджених в додатках 1-4, графи «національність».

На думку позивача, зазначена постанова прийнята відповідачем з порушенням його права як громадянина України на самовизначення, встановленого Конституцією та законами України в частині реалізації права вільно обирати та відновлювати національність, а тому є протиправною.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені в рамках даного спору позивачем вимоги не підлягають розгляду за правилами КАС України в порядку адміністративного судочинства, так як віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції адміністративних судів не належить розгляд справ щодо визначення конституційності нормативно-правових актів повністю або в частині.

Колегія суддів не погоджується із думкою суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єкт владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями частини першої та пункту 1 частини третьої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Статтею 171 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень

Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Згідно частини другої статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Отже, статтею 171 КАС України встановлено особливості провадження в адміністративних справах щодо законності нормативно-правового акта чи відповідності його правовим актам вищої юридичної сили.

Постанови Кабінету Міністрів України не можуть бути оскаржені за правилами адміністративного судочинства з огляду на їхню неконституційність, оскільки справи щодо відповідності цих актів Конституції України відносяться до юрисдикції Конституційного Суду України (пункт 1 частини першої статті 150 Конституції України, пункт 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»). За винятком цього обмеження, ніщо в зазначеній статті не повинно тлумачитися з метою обмеження кола нормативно-правових актів, що віднесені до юрисдикції адміністративних судів, та критеріїв для перегляду цих актів.

На думку колегії суддів, поняття законності у статті 171 КАС України слід розуміти ширше, ніж відповідність закону.

Разом з тим, положеннями статті 15 Конституції України передбачено, що до повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно положень статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України;

5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.

Статтею 38 названого Закону передбачено, що формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення.

Враховуючи наведене, оскільки в даному випадку позивач не ставить питання щодо конституційності окремих положень акту Кабінету Міністрів України, а його позов не є конституційним зверненням або поданням, колегія суддів вважає, що даний спір є публічно - правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, встановлених статтею 171 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи оскаржувану, суд першої інстанції не врахував вищенаведене та необґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з пунктом 4 статті 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2016 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвалу у повному обсязі складено 23.12.2016 року.

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.