Постанова № 63676567, 21.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Філь О.Є.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа №235/3918/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_4 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року по справі №235/3918/16-а (головуючий І інстанції Філь О.Є.) за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії щодо припинення з 01 червня 2015 року виплати пенсії за вислугу років; зобовязання з 01 червня 2015 року поновити виплату пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року визнано поважними причини строку звернення з адміністративним позовом, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії щодо припинення виплати пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року; зобовязано поновити виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 червня 2015 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подана апеляційна скарга на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано те, що у звязку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця призупинено починаючи з 01.04.2015 року. Також Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було продовжено період з якого пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, пенсія виплачується, а саме з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. Відповідач також вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого строку, а тому судом першої інстанції в порушення вимог ст..100 КАС України не було залишено позов без розгляду.

Позивачем заявлено клопотання про закриття апеляційного провадження, оскільки постанова Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року набула законної сили з моменту винесення ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги відповідачу, а саме з 24.10.2016 року, а тому повторне апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не допускається, що обумовлено ч.4ст.193 КАС України.

У задоволені наведеного клопотання судом відмовлено, оскільки виходячи з приписів ч.6ст.108, ч.3 ст.189 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку встановленому Законом.

Під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції визнано поважними причини пропуску строку подання апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 01.05.2008 року перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХП.

Позивач з 2013 року по теперішній час працює на посаді начальника Управління Державної казначейської служби в м. Красноармійську Донецької області, що підтверджується його службовим посвідченням та не заперечується сторонами .

З 01 квітня 2015 року відповідач відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII призупинив виплату пенсії позивачу.

Відповідач листом від 07.04.2016 року № 36К-01 на звернення позивача повідомив останнього про те, що згідно ст..54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХП у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

З 1 квітня 2015 року набрав чинності ОСОБА_6 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIIІ від 02.03.2015 (далі ОСОБА_6 № 213-VIIІ), яким внесено зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викласти в такій редакції: Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом пятим «Прикінцевих положень» Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_6 №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу».

З огляду на аналіз наведених норм закону, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року позивач, який працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», втратив право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного закону. Проте, з цієї дати повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХП.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі №333/6710/15-а.

Відповідно до ч.2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що незважаючи на ту обставину, що позивач працює на посаді, яка передбачає призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу», відповідач з 01.06.2015 року протиправно не відновив виплату призначеної пенсії позивачеві на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХП, а тому правомірно задоволено позов в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи в цій частині судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції було визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, а тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції положень ст..100 КАС України колегією суддів не прийнято до уваги.

Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що з 01.01.2016 року набрав чинності ОСОБА_6 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 911-VIII від 24.12.2015 (далі ОСОБА_6 №911-VIIІ), яким внесено зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а саме перше речення частини першої викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Вказаний закон є чинним, його положення не було визнано неконституційними.

Тобто, виходячи з положень вищенаведених норм законів та прийняття їх у часі відповідач повинен був відновити позивачеві виплату пенсії за вислугу років та виплачувати її за період з 01.06.2015р. до 31.12.2015р. З 01.01.2016р., тимчасово на період по 31 грудня 2016 року почали діяти обмеження (встановлені Законом № 911-VIIІ) щодо виплати пенсії позивачеві з огляду на ту обставину, що він працює на посаді, передбаченої Законом України «Про державну службу», що виключає виплату призначеної пенсії.

Доказів того, що позивач належить до інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо неправомірності дій відповідача при зупиненні виплати позивачеві пенсії з 01 січня 2016р., а тому безпідставно задоволено позов в цій частині.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування постанови та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року по справі №235/3918/16-а задовольнити частково.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року по справі №235/3918/16-а скасувати в частині зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_5 виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 січня 2016 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобовязання поновити виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 січня 2016 року - відмовити.

В іншій частині постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року по справі №235/3918/16-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2016 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 26 грудня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

суддів: А.А.Блохін

ОСОБА_2