Ухвала суду № 63676507, 15.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 грудня 2016 року справа № 804/6271/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя:Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив зобовязати відповідача повідомити його - ОСОБА_1 про дату і місце отримання ним грошей за банківським вкладом від 20 січня 2016 року у сумі 40000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ненаданням відповідачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповіді на звернення позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України, відповідно до якого суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки ПАТ «Банк «Михайлівський» знаходиться в процедурі ліквідації у звязку із неплатоспроможністю, даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що посилання суду першої інстанції на висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року про віднесення спорів, які виникають на стадії ліквідації банку, до юрисдикції господарських судів, як на підставу для відмови у відкритті провадження у справі є помилковими, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повідомити про дату та місце отримання позивачем його грошей та підставою звернення до суду з даним позовом є ненадання відповідачем відповіді на звернення позивача, отже правовідносини не є подібними до тих, які розглядались Верховним Судом України та відображені у рішеннях від 16 лютого 2016 року та 15 червня 2016 року.

Відповідач не скористався правом подати заперечення на апеляційну скаргу.

У відповідності до статті 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положеннями статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.( пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України)

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, відповідно до вказаних норм законодавства до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Для правильного вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, необхідно визначити предмет та підстави позову у справі.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких випливає право вимоги позивача та на яких позивач їх засновує.

Предмет позову становлять матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень врегульовано статтями 14-16 цього Закону.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми розглядаються в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про зобовязання відповідача -Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, повідомити його про дату і місце отримання ним грошей за банківським вкладом.

Підставою позову є ненаданням відповідачем відповіді на письмове звернення позивача.

Позов не містить вимоги щодо виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми.

Отже, звернення позивача по своїй суті є заявою у розумінні Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи підставу та предмет заявлених позивачем позовних вимог, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

Оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі зясовано обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.199, п. 4 ч. 1 ст.202, ст.ст. 204, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров