Ухвала суду № 63676389, 13.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2016 рокусправа № 804/10018/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "МИРТЕХ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2015 року №0000384001, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2015 року № 0000384001.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити .

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі наказу від 29.12.2014 року № 744 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУМ та направлень на перевірку від 29.12.2014 року № 740/28-01-40-01, від 29.12.2014 року № 739/28-01-40-01 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах за липень та серпень 2014 року з ТОВ "Миртех".

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 15.04.2015 року № 199/28-01-40-01-00659101.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 року № 0000384001, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем 978 299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 489 149,50 грн.

Позивачем надано скаргу № 15-19/89 від 02.06.2015 року з проханням переглянути висновки перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення, в тому числі до скарги були наданні копії первинних документів.

Податковим органом було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.07.2015 року № 18856/10/28-10-104-33, яким повідомлено, що висновки акту перевірки є правомірними, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миртех" було укладено договори, а саме:

- договір поставки № 14053т від 25.07.2014 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору. Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: запчастина тепловоза ТЕ116. Відповідно до п. 3.1. договору кількість та асортимент товару передбачається у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Згідно з п. 5.2. договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника (м. Дніпродзержинськ, вул. Леніна, 32а) згідно ІНКОТЕРМС 2010 на умовах СРТ склад замовника. На виконання умов договору сторонами було підписано специфікацію № 1;

- договір поставки № 14054т від 25.07.2014 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах даного договору. Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: батарея акумуляторна 48ТН-450У2. Згідно з п. 5.3. договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника (м. Дніпродзержинськ, вул. Леніна, 32а) згідно ІНКОТЕРМС 2010на умовах СРТ склад замовника.

На виконання умов договору сторонами договору підписано додаток № 1 до договору № 14054т від 25.07.2014 року - специфікацію № 1.

Позивачем в підтвердження господарських відносин з ТОВ "Миртех" до перевірки надано: договори поставки, додатки до договорів (специфікації); видаткові накладні № 10 від 29.07.2014 року, № 11 від 29.07.2014 року, № 12 від 30.07.2014 року, № 13 від 30.07.2014 року, № 14 від 30.07.2014року, № 15 від 30.07.2014 року, № 16 від 15.08.2014 року, № 17 від 15.08.2014 року, № 18 від 15.08.2014 року, № 19 від 22.08.2014 року, № 21 від 22.08.2014 року; прибуткові акти № 1006 від 31.07.2014 року, № 1031 від 31.07.2014 року, №1032 від 31.07.2014 року, № 1033 від 31.07.2014 року, № 1034 від 31.07.2014 року, № 1035 від 31.07.2014 року, № 1111 від 27.08.2014 року, № 1112 від 27.08.2014 року, № 1113 від 27.08.2014 року, № 1115 від 28.08.2014 року, № 1114 від 28.08.2014 року; податкові накладні № 50 від 29.07.2014 року, № 51 від 29.07.2014 року, № 52 від 29.07.2014 року, № 53 від 30.07.2014 року, № 54 від 30.07.2014 року, № 55 від 30.07.2014 року, № 65 від 15.08.2014 року, № 66 від 15.08.2014 року, № 67 від 15.08.2014 року, № 68 від 22.08.2014 року, № 69 від 22.08.2014 року; платіжні доручення від 08.07.2014 року № 2721 на суму 26 139,10 грн., від 01.08.2014 року № 3124 на суму 200 000,00 грн., від 13.08.2014 року № 3124 на суму 200 000,00 грн.; товарно-транспортні накладні від 29.07.2014 року № 3/07, від 29.07.2014 року № 4/07, від 30.07.2014 року № 5/07, від 15.08.2014 року № 1/08, від 22.08.2014 року № 2/08; норми витрат матеріалів та запасних частин на капітальні ремонти КР-1, КР-2 тепловозів серії 2ТЭ116, затверджені у IV кварталі 2010 року; рахунки, сертифікати якості, банківські виписки Також до суду надано: копії карточок субконто по ТМЦ, копії руху документа за приходними накладними, копії документів наданих ТОВ "Миртех" для участі у тендері, копії договорів на капітальний ремонт, копія листа узгодження норм витрат на матеріали та запасні частини, копія договору про надання технічних послуг.

Судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а виписані контрагентами податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстрованими платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати цей податок та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Також зазначено, що порушення окремим платником податків податкового законодавства не може бути правомірною причиною застосування негативних наслідків до суб'єкта господарювання, який є контрагентом такого платника. Чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на облік доходів і витрат та формування податкового кредиту від стану обліку та дотримання податкової дисципліни іншими суб'єктами господарювання, так само як і від їх фактичного знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних засобів для ведення господарської діяльності.

Так, платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань та за недотримання ними податкового законодавства, оскільки не наділений повноваженнями податкового контролю. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання першим незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідальність за порушення податкового законодавства має нести лише той платник податку, який допустив порушення, а компетентні органи не вправі розповсюджувати негативні наслідки діяльності такого платника податку на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: О.О. Круговий