Постанова № 63675371, 20.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року № 813/2790/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

судді Кедик М.В.,

судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дії, визнання протиправними та скасування рішеннь, зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (надалі по тексту ОСОБА_3, позивач) до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту ДФС України, відповідач 1), Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту ГУ ДФС у Львівській області, відповідач 2) про визнання неправомірними дії, визнання протиправними та скасування рішеннь, зобовязання вчинити дії.

Ухвалою суду від 15.08.2016 року відкрито провадження у справі.

06.09.2016 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (надалі по тексту ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», третя особа 1) .

27.09.2016 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 казначейську службу України (надалі по тексту ДКС України, третя особа 2).

27.09.2016 року у судовому засіданні позивачем подано клопотання про збільшення позовних вимог, яке прийнято судом. Згідно вищевказаного клопотання позивач, просить суд:

-визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України «Про міліцію»;

-визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 року №1565/Б/99-99-04-04-02-14 в частині відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України «Про міліцію»;

-зобовязати ОСОБА_6 фіскальну службу України та Головне управління ДФС у Львівській області здійснити, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України за №707 від 12.05.2007 року, ОСОБА_3 нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у звязку із встановленням групи інвалідності виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, в сумі 206700 грн. 00 коп.;

-визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у наданні ОСОБА_3, довідок на пільги про 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії згідно Закону України «Про міліцію»;

-визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 року №1565/Б/-99-99-04-04-02-14 в частині відмови у наданні ОСОБА_3, довідок на пільги про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії згідно Закону України «Про міліцію»;

-зобовязати ОСОБА_6 фіскальну службу України надати ОСОБА_3 довідки на пільги 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії згідно Закону України «Про міліцію».

Ухвалою суду від 27.09.2016 року було відмовлено представнику Головного управління ДФС у Львівській області у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 27.09.2016 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що з 29.07.2013 року по 02.11.2015 року проходив службу в органах податкової міліції України, мав присвоєне спеціальне звання капітан податкової міліції, утримувався за рахунок Державного бюджету України, був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес». Згодом, наказом Голови ДФС України від 06.11.2015 року №3563-о «По особовому складу» був звільнений з посади та податкової міліції органів ДФС у відставку за п.65 під.«б» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (через хворобу) з посади старшого оперуповноваженого з особливо важких справ відділу загального контролю управління власної безпеки ГУ ДФС у Львівській області з 02.11.2015 року. Підставою для звільнення слугувало свідоцтво про хворобу від 04.06.2015 року №53, видане військово-лікарською комісією УМВС України в Львівській області, яким позивача визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. Відповідно до висновку МСЕК (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ №887008) від 05.11.2015 року, позивачу було встановлено групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 45%, що підтверджується довідкою від 05.11.2015 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (серія 12ААА №001245). 09.12.2015 року позивач через ГУ ДФС у Львівській області звернувся до Голови ДФС України із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у звязку із втратою працездатності та встановлення інвалідності. 26.11.2015 року позивачем через ГУ ДФС у львівській області подано до ДФС України заяву щодо надання позивачу довідок на пільги про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції. На вищевказані заяви ДФС України відповідей позивачу не надсилали. Так, 26.01.2016 року, позивач безпосередньо звернувся до ДФС України із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у звязку із втратою працездатності та встановлення інвалідності та надання довідок на пільги про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії як колишньому працівнику податкової міліції. Листом ДФС України від 15.02.2016 року позивачу було відмовлено у задоволенні таких заяв. За таких підстав, просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідачі - ОСОБА_6 фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Львівській області проти позову заперечили, подали заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначають, що відсутні правові підстави для виплати одноразової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, встановленням інвалідності та надання довідки на 50 відсоткову знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції, звільненим зі служби, оскільки Закон України «Про міліцію» 07.11.2015 року втратив чинність, яким регулювалися дані правовідносини, відтак позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Окрім цього, зазначають, що позивачу на підставі Постанови №707 від 12.05.2007 року із змінами та доповненнями, якою затверджений порядок та умови одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, видано довідку про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги №05-32-467 від 08.12.2015 року. Разом з цим, Головним управління ДФС у Львівській області здійснено нарахування, викладені у висновку від 22.12.2015 щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції в сумі 32761,26 грн. в порядку та умовах відповідно до законодавства. Відтак, просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперпечила повністю з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву просила у задоволенні позову відмовити.

Треті особи ОСОБА_5 акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» та ОСОБА_6 казначейська служба України явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Жодних клопотань, пояснень на позовну заяву від третіх осіб не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29.07.1991 року №114 (надалі по тексту Положення №114), проходив службу в органах податкової міліції України з 29.07.2013 року по 02.11.2015 року та мав спеціальне звання капітан податкової міліції, утримувався за рахунок Державного бюджету України, був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»

Наказом Голови ДФС України від 06.11.2015 року №3563-о «По особовому складу» був звільнений з посади та податкової міліції органів ДФС у відставку за п.65 під.«б» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (через хворобу) з посади старшого оперуповноваженого з особливо важких справ відділу загального контролю управління власної безпеки ГУ ДФС у Львівській області з 02.11.2015 року. З вищевказаним наказом позивача було ознайомлено лише 26.11.2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звільнення позивача слугувало свідоцтво про хворобу від 04.06.2015 року №53, видане військово-лікарською комісією УМВС України в Львівській області, яким позивача визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Так, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені у вищевказаному Положенні №114.

Відповідно до п. п. «б» п. 65 Положення №114, особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Відтак, відповідно до висновку МСЕК (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ №887008) від 05.11.2015 року, позивачу було встановлено групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 45%, що підтверджується довідкою від 05.11.2015 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (серія 12ААА №001245).

08.12.2015 року Головним управлінням ДФС у Львівській області видано позивачу довідку №05-32-467 про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги.

09.12.2015 року позивач через ГУ ДФС у Львівській області звернувся до Голови ДФС України із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у звязку із втратою працездатності та встановлення інвалідності. До заяви долучено пакет документів згідно переліку, встановленому Додатком №1 до наказу Міндоходів України «Про методичні рекомендації щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції « від 29.11.2013 року №735.

Крім того, 26.11.2015 року позивачем через ГУ ДФС у Львівській області подано до ДФС України заяву щодо надання позивачу довідок на пільги про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції. На вищевказані заяви ДФС України відповідей позивачу не надсилали.

Так, 26.01.2016 року, позивач безпосередньо звернувся до ДФС України із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у звязку із втратою працездатності та встановлення інвалідності та надання довідок на пільги про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії як колишньому працівнику податкової міліції, вказавши на відсутність законодавчих підстав для відмови у такій виплаті та надання довідок. Однак, листом ДФС України від 15.02.2016 року позивачу було відмовлено у задоволенні таких заяв, зокрема зазначено, що оскільки 07.11.2015 року Закон України «Про міліцію» втратив чинність, а ОСОБА_3 звернувся із заявами про видачу довідок на пільги на отримання одноразової грошової допомоги у звязку із втратою працездатності та встановлення інвалідності 26.11.2015 року, тому ДФС України відсутні законні підстави для видачі зазначених довідок та проведенні розрахунку суми виплати одноразової грошової допомоги.

Суд при вирішенні спору по суті, виходить з такого.

Відповідно до п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до вимог ст.357 Податкового кодексу України, форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно із ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоровя здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07 листопада 2015 р. в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, абз.3 пункт 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 року «Про Національну поліцію» передбачає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2007 року №707 (надалі по тексу - Порядок №707) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення; 2) установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією; 3) поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення; у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.

Порівнюючи наведені положення Закону України «Про міліцію» та Порядку №707, суд приходить до висновку, що ними по різному врегульовані питання стосовно розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

При цьому, згідно з вимогами ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в даному випадку ДФС України та ГУ ДФС у Львівській області повинні бути застосувати чинний на момент встановлення позивачу інвалідності Закон України «Про міліцію» та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи.

При цьому порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги залишаються визначеними Порядком №707.

Крім того, призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, якщо позивач мав право на отримання такої до 12.03.2015 року. Однак, оскільки таке право позивач набув після 12.03.2015 року та у період чинності ч.6 ст.26 Закону України «Про міліцію», розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним Законом.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним незастосування ДФС України та ГУ ДФС у Львівській області положень ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» до спірних правовідносин.

Таким чином, внаслідок помилкового застосування норм законодавства, відповідачами порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом України «Про міліцію», тому нарахування (розрахунок) ГУ ДФС у Львівській області, викладені у висновку від 22.12.2015 року щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції, проведені згідно Порядку №707, є незаконними.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Державної фіскальної служби України та визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 року №1565/Б/99-99-04-04-02-14 в частині відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України «Про міліцію» є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів статтей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу належних виплат відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів, а також механізм їх виконання.

Таким чином, суд вважає помилковим посилання позивача на необхідність стягнення конкретної суми одноразової грошової допомоги, оскільки розрахунок конкретного розміру спірної одноразової допомоги не відноситься до повноважень суду і його повинен здійснити відповідний державний орган - ДСФ України.

Окрім цього, суд також вважає помилковим посилання позивача про те, що за ним зберігаються пільги (50% знижка з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції) відповідно до Закону України «Про міліцію», тому відмова Державної фіскальної служби України у видачі ОСОБА_3 довідок на пільги - про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції є протиправною, виходячи з наступного.

З 07 листопада 2015 року у зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію», відповідно до ст.22 якого позивач мав право на 50-відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальними послугами, за паливо.

Згідно з абз.2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Проаналізувавши зміст Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів дійшла висновку, що цей правовий акт не містить норм, які б передбачали пільги, компенсації і гарантії не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього Закону в дію.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України «Про Національну поліцію», тому пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для видачі позивачу довідок: про 50% знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України «Про Національну поліцію», тому визнавати дії відповідача протиправними в цій частині та зобов'язувати вчинити певні дії щодо видачі таких довідок немає підстав, і в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.159 КАС України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України «Про міліцію», визнання протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 року №1565/Б/99-99-04-04-02-14 в частині відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України «Про міліцію» та зобовязання ОСОБА_6 фіскальну службу України та Головне управління ДФС у Львівській області здійснити, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України за №707 від 12.05.2007 року, ОСОБА_3 нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у звязку із встановленням групи інвалідності виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У відповідності до положень ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України «Про міліцію».

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 року №1565/Б/99-99-04-04-02-14 в частині відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності та втрати працездатності згідно Закону України «Про міліцію».

Зобовязати ОСОБА_6 фіскальну службу України та Головне управління ДФС у Львівській області здійснити, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України за №707 від 12.05.2007 року, ОСОБА_3 нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у звязку із встановленням групи інвалідності виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в користь ОСОБА_3 частину сплачених судових витрат у розмірі 2 136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 35 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області в користь ОСОБА_3 частину сплачених судових витрат у розмірі 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Сакалош В.М.

Суддя Кедик М.В.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 грудня 2016 року.