Постанова № 63675315, 20.12.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа № 809/1705/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Хомі О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №50067-17 від 09.09.2015,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №50067-17 від 09.09.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення норм статті 267 Податкового кодексу України, на підставі помилкових висновків про обовязок позивача сплачувати транспортний податок за оподатковуваний період 2015 рік на обєкт оподаткування транспортний засіб 2002 року випуску виніс податкове повідомлення-рішення №50067-17 від 09.09.2015. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки бюджетним періодом в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Івано-Франківську є 2016 рік та транспортний засіб марки MЕRSEDES-BENZ не являється обєктом оподаткування, оскільки такий 2002 року випуску.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнала, з мотивів викладених в письмовому запереченні, обґрунтованого тим, що позивач має у власності транспортний засіб марки MЕRSEDES-BENZ-2002, 2002 року випуску, який у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є обєктом оподаткування, оскільки датою першої реєстрації автомобіля є 06.01.2012. Відповідачем правомірно у відповідності до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням за №50067-17 від 09.09.2015 визначено позивачу транспортний податок в розмірі 18750,00 грн. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 21.04.2015 року є власником транспортного засобу MЕRSEDES-BENZ-2002, обєм двигуна 4966 куб. см., 2002 року випуску.

09.09.2015 Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №50067-17, яким визначено податкове зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 18750 гривень.

20.01.2016 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу форми "Ф" № 237-25 про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 18750 грн. (а.с. 19).

Підставою для визначення позивачу транспортного податку слугували висновки контролюючого органу про те, що згідно автоматизованої вибірки даних Транспортний податок підсистеми Облік платежів ІС Податковий блок ОСОБА_1 належить транспортний засіб марки MЕRSEDES-BENZ-2002, обєм двигуна 4966 куб. см., 2002 року випуску, який у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014, який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема статтю 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції та згідно змін якої введено транспортний податок.

Відповідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 даної статті Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (в редакції, чинної на момент виникнення даних правовідносин).

Згідно підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 даного Кодексу базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.У відповідності до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Оскільки транспортий засіб MЕRSEDES-BENZ-2002 зареєстровано за позивачем з 21.04.2015, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХТ 037008, то відповідачем визначено 18750 грн. транспортного податку ОСОБА_1

Таким чином, у відповідності до положень норм статті 267 Податкового кодексу України, визначальною умовою для обчислення транспортного податку з фізичних осіб для позивача є наявність у власності легкового автомобіля, терміном його використання до 5 років, обємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Законодавець визначив критерії, за яких транспортний засіб вважається об'єктом оподаткування, при цьому, такі застосовуються одночасно та невідповідність автомобіля хоча б одному з них виключає його статус об'єкта оподаткування.

Суд не погоджується та вважає помилковими твердженням позивача про те, що автомобіль MЕRSEDES-BENZ-2002, 2002 року випуску, був у використанні більше 5 років, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 037008 06.01.2012 року проведено першу реєстрацію автомобіля, а доводи позивача про використання вказаного автомобіля за межами території України, не підтвержені жодними доказами. Відповідно, суд дійшов висновку, що автомобіль MЕRSEDES-BENZ-2002, 2002 року випуску, об'єм двигуна 4966 куб.см., номер державної реєстрації АТ 7007 ВМ є об'єктом оподаткування у 2015 році відповідно до ст. 267 ПК України з наступних підстав.

Згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до пп. 14.1.220 п. 14.1 ст. 14 ПК України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

З аналізу наведених норм видно, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. При цьому, датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах. У разі ж відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Таким чином, для встановлення періоду використання транспортного засобу слід брати до уваги дату його першої реєстрації, яка у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначена - 06.01.2012, а не рік випуску автомобіля.

Згідно положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Кодексу, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства.

Приписами статті 5 Кодексу визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Судом встановлено, що Івано-Франківською міською радою 16.01.2015 прийнято рішення за № 1610-51 Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території м. Івано-Франківська (а.с. 20, зворотній бік а.с. 20).

У відповідності до статті 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного року, що настає за плановим.

Згідно вимог вказаної вище норми на органи місцевого самоврядування покладено обовязок встановити транспортний податок і вирішити чи запроваджується податок на майно, відмінне від земельної ділянки, його розмір у випадку запровадження. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один рік, який починається з січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином у спірних правовідносинах 2015 рік це плановий період, а 2016 бюджетний період. У звязку з цим, покладення обовязку із сплати транспортного податку на позивача у 2015 році є безпідставним, оскільки місцева рада не приймала і не могла прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів, а відповідно податковим органом порушено порядок нарахування та сплати транспортного податку.

Враховуючи зазначене, суд робить висновок, що оскільки Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію Транспортний податок, прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи у 2015 році при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи помякшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Кодексу передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Кодексу, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобовязань зі сплати прибуткового податку.

Вищий адміністративний суд України щодо аналогічного предмету спору, висловив правову позицію в постанові від 30.08.2016 за № К/800/8077/16.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 50067-17від 09.09.2015 про визначення ОСОБА_1 податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 18750 гривень не ґрунтується на нормах права, внаслідок вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Івано-Франківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 551,21 грн. витрат позивача по сплаті судового збору.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.09.2015 №50067-17, винесене ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, щодо сплати транспортного податку у сумі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39508514, місцезнаходження: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000) на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: вул. Г. Хоткевича, 73/70, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000) сплаченого судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 21 копійку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя/підпис/ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 26.12.2016 року.