Постанова № 63674856, 23.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 р.Справа №804/4938/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

4 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в якому позивач, з урахуванням уточнень від 27.09.2016 року, просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29011690 від 30.03.2016 року, на підставі якого 24.03.2016 року здійснила державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна, реєстраційний номер 889082812104, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

В обґрунтування позову зазначено наступне:

-28.03.2006 року ОСОБА_5 укладено з АКБ «ТАС-Комерцбанк» кредитний договір, на забезпечення зобовязань якого укладено між ОСОБА_3 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» іпотечний договір №26/068/01-ЗН;

-в судовому порядку стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 174721,04 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_2;

-з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 24.03.2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29011690 від 30.03.2016 року здійснено державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна, реєстраційний номер 889082812104, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»;

-крім того, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було надіслано на адресу позивача заяву-вимогу про сплату грошових коштів у розмірі 273039,81 грн., що суперечить встановленій судовим рішенням заборгованості за кредитним договором в розмірі 174721,04 грн. та встановленому судом способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачем надані суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що у звязку з переходом усіх прав та обовязків за іпотечним договором на підставі укладених договорів, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» скориставшись добровільним (позасудовим) врегулюванням зобовязальних відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки звернулося до нотаріуса, як спеціального субєкта, що здійснює функції державного реєстратора. Оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_4 на день прийняття спірного рішення було заявлено вперше (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було наявного запису про державну реєстрацію прав щодо вказаного майна) відповідачем на підставі прийнятого рішення було відкрито розділ в Держреєстрі та проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Після чого перенесено до нового розділу записи про обтяження нерухомого майна.

Від позивача та третьої особи ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та треті особи в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 28.03.2006 між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено кредитний договір №23/068-СП, згідно умов якого банк зобовязується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 200000 грн. на строк з 28.03.2006 року по 27.03.2011 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позивальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у звязку із порушенням умов цього договору та інших витрат банку, повязаних з одержанням виконання. Пунктом 2.1 договору визначено, що предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Згідно пункту 2.2 договору умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки, регулюються чинним законодавством України і іпотечним договором, що укладається між банком і громадянкою України ОСОБА_3. Відповідно пункту 10.5 даний договір діє з дня його підписання і діє до повного виконання зобовязань за даним договором (а.с.53).

15.05.2007 року ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» укладено додаткову угоду №01, якою визначено порядок погашення заборгованості та сплата процентів за користування кредитом (а.с.54).

28.03.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець, майновий поручитель за виконання ОСОБА_5 зобовязань за кредитним договором №23/068-СП від 28.03.2006 року), укладено іпотечний договір №23/068/01-ЗН, згідно умов якого передбачається, що на забезпечення виконання позичальником основного зобовязання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 (а.с.55-56).

Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 року Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», який виступає правонаступником по всіх правах та зобовязаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк», що підтверджується копією статуту, затвердженого протоколом позачергових Загальних зборів акціонерів №55 від 15.05.2013 року.

У 2011 році ПАТ «Сведбанк» звернулось до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.10.2011 року по справі №2-1190-12 позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 174721,04 грн., в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру №19, загальною площею 84,2 кв.м. в будинку №4 по вул. Шепетова в м. Дніпродзержинську, шляхом її реалізації на прилюдних торгах; вирішено питання судових витрат (а.с.8).

07.12.2012 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська прийнято додаткове рішення по справі №2-1190/11, в якому суд розяснив з чого складається сума боргу, заявлена до стягнення, а саме: з заборгованості за кредитом 107400 грн., заборгованості за процентами 42097,04 грн., заборгованості по пені 25224 грн. (а.с.9).

28.12.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15, згідно умов якого банк відповідно до умов договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та порядку, передбаченому даним договором (а.с.57-60).

Витягом з реєстру заборгованості боржників №1-Б передбачено відступлення банком право вимоги фактору за кредитним договором №23/068-СП, укладеного 28.03.2006 року з ОСОБА_5 (а.с.61).

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно умов якого первісний іпотеко держатель відступає новому іпотеко держателю права за іпотечними договорами (а.с.62).

З витягу до договору про відступлення прав за іпотечними договорами вбачається відступлення банком право вимоги за іпотечним договором, укладеного з ОСОБА_3, як майновим поручителем за виконання ОСОБА_5 зобовязань за кредитним договором №23/068-СП, укладеного 28.03.2006 року (а.с.63).

23.10.2013 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №40367973 з примусового виконання виконавчого листа №2-1190/11 від 27.05.2013 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 174721,04 грн., в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру №19, загальною площею 84,2 кв.м. в будинку №4 по вул. Шепетова в м. Дніпродзержинську, шляхом її реалізації на прилюдних торгах (а.с.10).

23.10.2013 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції ОСОБА_6 винесено постанову у виконавчому провадженні №40367973 про накладення арешту на все майно, що належить боржника: ОСОБА_3, дата народження - 08.03.1976 року, адреса: АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_1, з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, лише в межах суми боргу; арешт накласти з моменту надходження постанови (зворотній бік а.с.10).

20.02.2014 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції ОСОБА_6 винесено постанову у виконавчому провадженні №40367973 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1190/11 від 27.05.2013 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, до розгляду по суті справи про оголошення розшуку майна боржника (а.с.11).

Докази про допущення заміни позивач в цивільній справі та стягувача у виконавчому провадженні суду не надані, із відкритих джерел не встановлені.

01.12.2013 року та 01.07.2014 року за вих.№512460 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» надіслано позивачу повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, у випадку несплати суми боргу за кредитним договором (а.с.50,52).

01.02.2016 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» складено заяву, якою вимагається від ОСОБА_5 оплатити на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» грошові кошти за призначенням платежу «сплата заборгованості по кредиту та сплата відсотків за користування кредитом», а саме: 107400 грн. заборгованість за тілом кредиту, 81516,33 грн. заборгованість по процентам, 84123,48 грн. штрафні санкції (а.с.16).

У вказаній заяві також повідомлено, що у випадку невиконання цієї вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» справі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру, що знаходиться за адресою: 51900, АДРЕСА_7 шляхом: набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, або продажу від свого імені предмета іпотеки.

14.03.2016 року ТОВ «Інститут оціночних експертиз і права» складено висновок про вартість обєкта оцінки та встановлено, що квартира №19 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Шепетова, буд 4, складає ринкову вартість у розмірі 105173 грн. без ПДВ, еквівалент в доларах складає 4042 долара (а.с.66).

30.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_4 прийнято рішення №29011690 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за субєктом ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру №19, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Шепетова, буд 4 (а.с.46).

Після цього державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_4 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про наявність арешту всього нерухомого майна ОСОБА_3, в тому числі на квартиру, що є предметом іпотеки, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №46029983 від 15.01.2015 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» позивач звернулась з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно статті 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Судом встановлено, що договір факторингу №15 укладено між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28.12.2012 року, однак, суду не надано доказів своєчасного повідомлення, а саме в 5-денний термін, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про відступлення прав за іпотечний договором на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як визначено, у пункті 12 іпотечного договору №23/068/01-ЗН від 28.03.2006 року за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя (зворотний бік а.с.12):

12.1 за рішенням суду;

12.2 у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивальника за основним зобовязанням, а саме: заяву про невиконання позивальником умов основного зобовязання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику цього договору, який після нотаріального посвідчення буде видано іпотекодержателеві. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено іпотекодавцем виключно в судовому порядку;

12.3 згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

На підставі викладеного, судом встановлено, що іпотекодержателем, банком, було обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про що Заводським районним судом м. Дніпродзержинська 12.10.2011 року прийнято рішенням по справі №2-1190/11, яким позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 174721,04 грн., в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру №19, загальною площею 84,2 кв.м. в будинку №4 по вул. Шепетова в м. Дніпродзержинську, шляхом її реалізації на прилюдних торгах.

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, визначено порядок та спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, шляхом її реалізації на прилюдних торгах.

Умовами договору іпотеки визначено, що іподекодержатель застосовує один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення своїх вимог.

Статтями 41-50 Закону України «Про іпотеку» визначено порядок проведення прилюдних торгів, зокрема, у статті 41 цього Закону вказано, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Оскільки судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.10.2011 року по справі №2-1190/11 не визначено іншого способу стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 174721,04 грн., інакшого як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом її реалізації на прилюдних торгах, то відповідно і не може бути стягнуто вказану суму заборгованості іншим шляхом, про що відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду ВП№№40367973, яке станом на час проведення спірної державної реєстрації закінчено не було.

З постанов державного виконавця у ВП№№40367973 встановлено, що боржником по вказаному виконавчому провадженню з примусового виконання рішення суду є ОСОБА_3, стягувачем є ПАТ «Свербанк», якого постановою про заміну сторони виконавчого провадження замінено правонаступником ПАТ «Омега Банк», а отже предмет іпотеки може бути стягнутий за рішенням суду лише на користь стягувача ПАТ «Омега Банк», а не на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (а.с.10).

З метою заміни сторони виконавчого провадження, стягувача, з ПАТ «Омега Банк» на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» після укладання договору факторингу №15, ПАТ «Омега Банк» звертався до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з відповідною заявою. Однак, ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24.09.2014 року по справі №2-1190/11 відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

В зазначеній ухвалі, судом вказано, що відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Сутність договору факторингу полягає у тому, що суб'єкт цивільних правовідносин (кредитор) маючи боржника, який з тих чи інших причин не сплачує належні першому кошти, все ж таки ці кошти отримує, хоча і не від боржника, а від третьої особи, шляхом укладання з нею договору факторингу.

Факторинг - це спосіб кредитування однієї особи іншою з умовою платежу у формі правонаступництва («покупки», або передачі прав вимоги до третьої особи).

ПАТ «Омега Банк», звертаючись до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська с заявою про зміну сторони у виконавчому провадженні, внаслідок укладеного договору факторингу, за договором №15, укладеним 28 грудня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс» ставить питання про зміну сторони у виконавчому провадженні про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Предметом договору фінансування під відступлення грошової вимоги може бути: передача грошової вимоги фактору в обмін на надання клієнту грошових коштів; відступлення клієнтом фактору своєї грошової вимоги, як способу забезпечення виконання зобов'язання, що є у клієнта перед фактором (наприклад кредитний договір).

Грошова вимога - це вимога клієнта до боржника на підставі будь-якого договору, за яким боржник повинен виплатити клієнту певну грошову суму.

Таким чином, вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг і або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

Відповідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, станом на час розгляду цієї адміністративної справи, триває виконавче провадження №40367973 з примусового виконання виконавчого листа №2-1190/11 від 27.05.2013 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, в якому визначено боржником ОСОБА_3, стягувачем - ПАТ «Омега Банк» (ПАТ «Свербанк»), та визначено спосіб виконання рішення суду шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

А тому, звертаючись з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.48), ТОВ «ФК «Вектор плюс» перевищив свої права, надані договором №15 та законом, порушив норми статті 33 Закону України «Про іпотеки» та іпотечного договору №23/068/01-ЗН з метою реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки, щодо якого триває процедура з примусового виконання рішення суду, без реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах та укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до підпункту 12.3 іпотечного договору, що є позасудовим способом задоволення його вимог.

Суд розяснює ТОВ «ФК «Вектор плюс», що на стадії примусового виконання рішення суду не можливе здійснення позасудового врегулювання спору, адже, спір вже вирішено в судовому порядку, рішення суду є обовязковим до виконання, спірною реєстрацією не виконано рішення суду в добровільному порядку, оскільки предмет іпотеки зареєстровано не за стягувачем у виконавчому провадженні, а третьою особою, а тому проведена спірна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор плюс» може стати наслідком подвійного стягнення суми коштів з позивача у цій справі та боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_3

Про наявність вказаних судового рішення та виконавчого провадження державному реєстратору прав на нерухоме майно приватному нотаріусу ОСОБА_4 під час прийняття спірного рішення було відомо, що підтверджується посиланням відповідача в обґрунтування своєї правової позиції в запереченнях на виконавче провадження №40367973 з примусового виконання виконавчого листа №2-1190/11 від 27.05.2013 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором.

В результаті чого, суд доходить висновку про порушення державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_4 пункту 1 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Здійснена державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_4 реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_8, за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», є такою, що суперечить визначеному рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.10.2011 року по справі №2-1190/11 способу звернення стягнення та субєктному колу, на користь якого таке стягнення здійснюється.

Додатково суд зазначає, що Заводським районним судом м. Дніпродзержинська зміна порядку та способу виконання судового рішення від 12.10.2011 року по справі №2-1190/11 не відбувалась, а тому на теперішній час стягнення суми заборгованості за кредитним договором має бути здійснено на користь ПАТ «Омега Банк» (ПАТ «Свербанк») шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, а не шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за третьою особою.

Вирішуючи правомірність процедури проведення спірної державної реєстрації, судом встановлено, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, що є невідємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону

Як зазначає відповідач, та як встановлено судом, відповідачем було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження.

Процедура ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначається «Порядком ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141.

Так, пунктом 15 Порядку визначено, що після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

Згідно пункту 16 Порядку на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Відповідно пункту 17 Порядку розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

На підставі пункту 29 Порядку у випадках, передбачених законодавством, державний реєстратор вносить до записів Державного реєстру прав відомості про перенесення записів про нерухоме майно, про право власності та субєкта цього права, про інші речові права та субєкта цих прав, про обтяження прав на нерухоме майно та субєкта цих прав із розділів, які закриваються, або спеціального розділу Державного реєстру прав, інформаційних систем, у яких до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства здійснювалася державна реєстрація прав.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №56281625 від 30.03.2016 року, відомо, що державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_4 відкрито новий розділ Державного реєстру прав та присвоєно обєкту нерухомого майна квартирі АДРЕСА_9 реєстраційний номер 889082812104, та внесено інформацію про власника квартири ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

В порушення вимог Порядку №1141 відповідачем не внесено інформацію про попередніх власників обєкта нерухомого майна, про наявність яких позивачу було відомо на підставі іпотечного договору та інформації про особу, майно якої обтяжується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із того, що державний реєстратор прав на нерухоме майно є суб'єктом встановлення юридичних фактів у праві.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Тобто до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають. З точки зору юридичних фактів встановленню підлягають наступні обставини: а) чи відповідає поведінка особи на момент вчинення правочину тим правовим моделям, які в подальшому є необхідними для державної реєстрації прав, що виникли внаслідок цього правочину? б) чи виникло в особи право, яке підлягає державній реєстрації? в) чи належним чином зафіксовані юридичні факти в документах, які подаються для проведення реєстрації? г) чи достатньо їх для проведення реєстрації тощо. Іншими словами, державний реєстратор повинен встановити ті юридичні факти, які виникають безпосередньо з поданих документів, а не ті, які були необхідними для їх видачі.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може формально слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот нерухомості й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

У кожному конкретному випадку коло юридичних фактів, що підлягають встановленню, визначаються Законом та підзаконними нормативно-правовими актами. Водночас пункт 1 частини другої статті 9 Закону окреслює обов'язкове до встановлення коло юридичних фактів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них, зокрема, належать відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Отже, судом встановлено, що оскаржуване рішення індексний номер 29011690 від 30.03.2016 року, прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з допущенням порушень вимог чинного законодавства, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в цій справі є субєктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем вчинені дії, що виходять за межі законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи клопотання про розподіл судових витрат, суд присуджує понесені витрати на користь позивача, а саме документально підтверджені позивачем судові витрати судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення від 29 липня 2016 року №Р24АР24А115038052А60296 в сумі 551,20 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29011690 від 30.03.2016 року, на підставі якого 24.03.2016 року здійснено державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна, реєстраційний номер 889082812104, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29 листопада 2016 року.

Суддя ОСОБА_1