Постанова № 63674811, 20.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р. Справа № 804/7735/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ляшка О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ «Норіус Компані» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Норіус Компані» звернулося до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» № 285/1 від 29.12.2015 р. про визнання нікчемним Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р., який було укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно оскарженого наказу підставою нікчемності правочину є нібито прийняття ПАТ «Банк Камбіо» на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність». В той же час, позивачем зазначено, що відповідачем помилково ототожнено зміст кредитної операції з порядком її здійснення, яким є сукупність певних дій банку, які є складовими процесу, зокрема оформлення, супроводження та закриття кредитної операції, спрямовані на здійснення кредитної операції. Також позивачем було зазначено, що в оскаржуваному наказі не було встановлено який саме порядок кредитних операцій було начебто порушено при укладенні даного договору із посиланням на нормативно-правовий акт, яким такий порядок було затверджено, незважаючи на те, що це є обов'язковим для визнання правочину недійсним.

Позивач вважає наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» № 285/1 від 29.12.2015 р. невмотивованим, безпідставним та необ'єктивним, таким, що не ґрунтується на встановлених фактах, а отже підлягає визнанню неправомірним з одночасним застосуванням наслідків такого визнання, шляхом його скасування.

Представник позивача, подав до суду клопотання, в якому позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилався на те, що оскаржений наказ винесений в межах повноважень та встановлених фактичних обставин, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.09.2014 р. між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані» було укладено Договір б/н про надання послуг відповідно до умов якого ТОВ «Норіус Компані», як виконавець зобов'язалось надати ПАТ «Банк Камбіо», як замовнику юридичні послуги та здійснити інші дії, направлені на стягнення заборгованості з юридичних осіб, які є боржниками ПАТ «Банк Камбіо» та/або їх поручителів за кредитними договорами, перелік яких було наведено у Додатку № 1 даного Договору. В свою чергу, відповідач зобов'язався оплатити послуги, надані позивачем та відшкодувати витрати згідно умов, встановлених Договором.

З метою забезпечення належного та своєчасного виконання ПАТ «Банк Камбіо» умов Договору про надання послуг б/н від 01.09.2014 р. між позивачем та відповідачем 01.09.2014 р. було укладено Договір застави майнових прав, згідно умов якого, відповідач передав у заставу позивачу усі свої майнові права за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Банк Камбіо» та юридичними особами-боржниками, перелік яких визначено Додатком № 1 вказаного Договору. Про обтяження майнових прав ПАТ «Банк Камбіо» було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис за № 15284357 від 31.03.2015 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 р. № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.12.2014 р. № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», згідно з яким з 05.12.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено строком на три місяці з 05.12.2014 р. по 04.03.2015 р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 160 з 25.12.2014 р. відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 161 з 25.12.2014 р. уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 р. № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 строком на 1 рік з 02.03.2015 р. до 01.03.2016 р. включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 212 від 22.02.2016 р. продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01.03.2018 р. включно.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа у листі від 30.12.2015 р. повідомила ТОВ «Норіус Компані», що Договір застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р., укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані» є нікчемним відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» № 285/1 від 29.12.2015 р. «Про визнання правочину нікчемним», керуючись приписами п. 5 ч. 3 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визнано нікчемним Договір застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р., укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані», оскільки ПАТ «Банк Камбіо» було прийнято на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 не визначено конкретні підстави для нікчемності Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем, не зазначено обставин, які свідчать про нікчемність правочину та не наведено ознак нікчемності правочину.

Загальні підстави для визнання правочину недійсним встановлені ст. 215 ЦК України, якими є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, підставами для визнання правочину недійсним є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи зазначені норми цивільного законодавства, Договір застави майнових прав укладений між позивачем та відповідачем з дотриманням передбачених законом вимог на його укладання, за взаємною згодою сторін та за відсутності законодавчих заборон на укладення такої угоди. Судове рішення про визнання Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р. відсутнє.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Таким чином, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним для застосування до правовідносин, в яких стороною виступає неплатоспроможний банк чи банк, який ліквідується.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України передбачено певний правовий механізм виявлення договорів, укладених неплатоспроможним банком, які можуть вважатися нікчемними, який за своєю процедурою та підставами відрізняється від загального порядку визнання недійсними договорів, передбаченого ст.ст. 203, 215 ЦК України, та який передбачає наявність певних умов для віднесення виявлених договорів до нікчемних .

Так, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Договір застави майнових прав укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані» в забезпечення виконання зобов'язань банку за договором про надання послуг від 01.09.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Таким чином, закон не встановлює вичерпного переліку договорів, на підставі яких виникають заставні відносини; застава, як вид забезпечення виконання зобов'язання, може виникнути на підставі різних видів договорів.

Спеціальним Законом, що визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків є Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Статтею 47 зазначеного Закону, якою визначено види діяльності банку, передбачено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Згідно з ч. 10 ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» (з урахуванням виключених Законом України № 3394-VI від 19.05.2011 р. шостої та сьомої частин статті) банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Статтею 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено виключний перелік обмежень щодо діяльності банку, відповідно до якого банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

З огляду на викладене, діяльність банків не обмежена лише здійсненням кредитної діяльності, а законом не встановлено обмежень або прямої заборони на укладення банками договорів про отримання послуг та договорів застави в забезпечення виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Крім того, ст. 586 Цивільного кодексу України передбачено право заставодавця користуватися предметом застави відповідно до його призначення, а згідно з ч. 4 зазначеної статті заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов?язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Таким чином, як свідчать положення закону та умови спірного договору, предмет застави за спірним договором залишається у володінні і користуванні заставодавця, а заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання.

Тобто, ПАТ «Банк Камбіо», укладаючи договір застави майнових прав, не відмовлялось від належних йому майнових прав, оскільки такі майнові права залишались у його користуванні та володінні, а лише передав їх у забезпечення позивачу у разі порушення ним зобов'язань за основним договором надання послуг.

З огляду на викладене Договір застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р. не може вважатися нікчемним на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки укладення договорів застави в забезпечення виконання зобов'язань за договорами про надання послуг не суперечить закону. За спірним договором у банку не виникло додаткових грошових зобов'язань при вже існуючому зобов'язанні здійснити оплату послуг позивача, як виконавця за договором про надання послуг від 01.09.2014 р. При цьому обставини порушення порядку здійснення кредитних операцій при укладенні Договору застави майнових прав від 01.09.2014 р. в оскарженому наказі не зазначено, як і посилання на відповідний нормативно-правовий акт, яким такий порядок встановлено.

Окрім того, у результаті оскарження ПАТ «Банк Камбіо» договору застави майнових прав у судовому порядку, рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2016 р. у справі № 910/129/16 було частково задоволено позовну заяву ПАТ «Банк Камбіо» визнано недійсним договір застави майнових прав від 01.09.2014 р., у задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. у справі № 910/129/16 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Норіус Компані» на рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2016 р. у справі № 910/129/16, скасовано дане рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Камбіо» та прийнято в цій частині нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 р. у справі № 910/129/16 було відмовлено у задоволенні касаційної скарги ПАТ «Банк Камбіо» та залишено постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. у справі № 910/129/16 без змін.

У підсумку викладеного, з урахуванням відсутності підстав для визнання Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р. недійсним, суд дійшов до висновку про помилковість застосування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 приписів п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наслідком чого стало винесення неправомірного наказу № 285/1 від 29.12.2015 р. про визнання нікчемним Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р., який було укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані».

Відповідно до п. 10.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 р. «Про судове рішення в адміністративній справі» із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Відтак враховуючи факт помилковості застосування Уповноваженою особою приписів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відсутності підстав для визнання спірного правочину недійсним, наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 № 285/1 від 29.12.2015 р. «Про визнання правочину нікчемним» про визнання нікчемним Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р., який було укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані» підлягає скасуванню у порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів укладення Договору застави майнових прав з порушенням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність підстав для визнання Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р. нікчемним на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та помилковість застосування Уповноваженою особою даних приписів, в той час як на думку суду, Уповноваженою особою не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для визнання нікчемним спірного Договору застави майнових прав, суд з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що адміністративний позов ТОВ «Норіус Компані» підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з викладеним, суд зобов'язує стягнути на користь ТОВ «Норіус Компані» за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. за подання адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Норіус Компані» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1, № 285/1 від 29.12.2015 р. «Про визнання правочину нікчемним» про визнання нікчемним Договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014 р., який було укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані».

Стягнути на користь ТОВ «Норіус Компані» (ЄДРПОУ 36509300) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1378,00грн. за подання адміністративного позову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) Суддя О.Б. Ляшко О.Б. Ляшко