Ухвала суду № 63674809, 22.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 грудня 2016 р.Справа №804/8335/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяВерба І.О.

при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву про розяснення судового рішення в адміністративній справі №804/8335/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, у якому позивач просить зобовязати відповідача забезпечити відшкодування за рахунок держави заподіяної шкоди та маючої продовження у теперішній час незаконними рішеннями, діями або бездіяльність органів влади при здійсненні своїх обовязків шляхом початку виконання своїх конституційних обовязків, виплачуючи довічно соціальну допомогу у розмірі середньої заробітної плати по країні на 1 січня кожного календарного року, в якому воно виплачується, для реалізації конституційних обовязків держави у відповідності до статей 46, 48, 56 Конституції України по компенсації протиправних витрат сімї позивача на утримання сина через неспроможність держави надати можливість здійснювати це сину самостійно на підставі нормативного акта, який урегулює ситуацію сина позивача, та таким чином створити умови для нормального фізичного існування сімї, зняти психологічний терор через появу проблисків сенсу життя як сімї так і сина.

Позивач в позовній заві зазначив, що його позов містить лише одну вимогу, передбачену пунктом 4 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме вимогу про стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, та вимагає відшкодування вже встановленим фактом, винність якого в якому офіційно визнала держава, що підтверджуються довідкою військової частини та медичним висновком.

Ухвалою суду від 30 листопада 2016 року у відкритті провадження в адміністративній справі №804/8335/16 за заявленим позовом про відшкодування шкоди відмовлено.

15 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розяснення вказаної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки вважає спір підсудним адміністративному суду, посилаючись на непослідовність доводів про розгляд спору у порядку цивільного судочинства за наявності рішень судів щодо предметної підсудності спору, а саме - Самарського районного суду м. Дніпропетровська та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Судом встановлено, що позивач звертався до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про каліцтво його сина під час виконання ним службових обовязків, незаконні рішення, дії і бездіяльність органів державної влади. Ухвалою суду від 04.04.2016 року у справі №206/1897/16-а позов повернуто позивачу у звязку із тим, що заявлений спір предметно не підсудний місцевому суду, як адміністративному суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року по справі №804/1507/16 скасовано ухвалу про відмову у відкритті виконавчого провадження з огляду на підсудність окружному адміністративному суду спору, в якому позивач просив:

- встановити ОСОБА_2 до повного звернення соціальної реабілітації виплату допомоги у розмірі середньої заробітної плати по країні на 1 січня кожного календарного року, у якому вона виплачується, для реалізації конституційних обовязків держави у відповідності до статті 46, 48, 56 Конституції України по компенсації протиправних витрат сімї позивача на утримання сина через нездатність держави надати можливість здійснювати це сину самостійно шляхом прийняття нестандартного рішення у вигляді указу, постанови або іншого нормативного акта через законодавчу неурегульованість ситуації сина позивача та таким чином створити умови для нормативно фізичного існування сімї, зняти психологічний терор через появу проблисків сенсу життя як сімї так і сина;

- реалізувати трудову реабілітацію шляхом працевлаштування на державну службу (місце отримання каліцтва) із здійсненням професіональної реабілітації по наданому робочому місцю та забезпечення на ньому медичної реабілітації;

- забезпечити можливість соціального захисту в старості шляхом фінансування відсутніх років для отримання повноцінної пенсії при виході на пенсію.

Апеляційний суд скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року, якою адміністративний позов повернено позивачу на підставі пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з тим, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду згідно правил предметної підсудності відповідно до пункту частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявник та відповідач до суду не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про розяснення рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розяснення судового рішення в адміністративній справі №804/8335/16 суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Виходячи зі змісту вказаної вище статті, суд зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Підставою для розяснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично розясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

При цьому суд, розяснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Суд вважає, що резолютивна частина ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі №804/8335/16 є чіткою, зрозумілою за змістом, не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення.

Відмовляючи у відкритті провадження за поданим адміністративним позовом, суд виходив із того, що позивач звернувся до адміністративного суду із однією позовною вимогою, що прямо визначено позивачем у позові, а саме, вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень, не заявляючи вимог про вирішення публічно-правового спору між сторонами. Тобто, не заявляючи одночасно із позовною вимогою про відшкодування шкоди позовні вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

У звязку із чим за процесуальною нормою, викладеною у частині другій статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначив про непідсудність заявленого спору адміністративному окружному суду та необхідність його розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається обєднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні ухвалу суду від 30 листопада 2016 року, суд приходить до висновку, що вказана ухвала є зрозумілою, містить у собі посилання на всі нормативно-правові акти, на підставі яких вона була винесена з посиланням на підстави їх застосування, отже, суд зазначає про відсутність підстав для розяснення судового рішення.

Керуючись статтями 160, 165, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розяснення судового рішення в адміністративній справі №804/8335/16 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 23 грудня 2016 року.

Суддя І.О. Верба