Рішення № 6367370, 28.04.2009, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 2-204/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2009 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді – Березовського О.Д.,

при секретарі Швачко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок злочину, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 17.03.2009 року звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з останнього на його користь майнової шкоди в розмірі 1307, 41 грн. і моральної шкоди в розмірі 5000 грн., завданої йому ушкодженням здоров’я під час скоєння злочину.

З позовної заяви виходить, що 16 листопада 2008 року, близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_2, керуючи мотоциклом марки „Мінськ” без державного номерного знаку та рухаючись в темну пору доби по автодорозі між залізнично-дорожнім переїздом та с. Перепис Городнянського району, в напрямку с. Перепис Городнянського району, проявив неуважність, не врахував дорожньо-транспортну обстановку, яка склалась на проїзній частині дороги, та не переконавшись в безпечності виконуваного ним маневру, виїхав на зустрічну смугу дороги, де скоїв наїзд на позивача, який рухався в зустрічному напрямку тримаючи в руках велосипед.

Внаслідок порушення з боку водія ОСОБА_2 вимог п.п. 1.3, 2.1 а, 2.3 б, 10.1, 11.1, 11.2, 11.3, 12.3 „Правил дорожнього руху України” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді : закритого внутрішньо-суглобового перелому зовнішнього виростка лівої велико-гомілкової кістки, гемартрозу лівого колінного суглобу, які згідно висновку судово – медичної експертизи № 2695 від 11.12.2008 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я, строком понад 21 день.

За даним фактом СВ Городнянського РВ УМВС в Чернігівській області було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно постанови Городнянського районного суду від 06.03.2009 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. „в”, „г” ст. 1 Закону України „Про амністію” № 660-IV від 12.12.2008 року. Кримінальну справу провадженням закрито. Заявлений позивачем до ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування останнім заподіяної внаслідок вчиненого злочину матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Внаслідок заподіяних позивачу тілесних ушкоджень з 17.11.2008 року по 25.11.2008 року він перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Городнянської ЦРЛ, що підтверджується випискою з історії хвороби № 3240 і з 25.11.2008 року по 16.01.2009 року на амбулаторному лікуванні. На лікування позивач витратив 257, 41 грн., що підтверджується доданими до заяви листком призначень з Городнянської ЦРЛ та фіскальними чеками аптечних закладів. Крім того, позивач за час лікування 5 разів наймав автотранспорт для доставлення його до Городнянської ЦРЛ для проведення обстеження, на що витратив 700 грн., що можуть підтвердити водії ОСОБА_3 ( отримав від позивача 125 грн. ), ОСОБА_4 ( отримав від позивача 125 грн. ), ОСОБА_5 ( отримав від позивача двічі по 150 грн. ) і ОСОБА_6 ( отримав від позивача 150 грн. ).

Під час ДТП велосипед, на якому рухався позивач, зазнав механічних пошкоджень, які вивели його повністю з ладу і він став непридатний до використання. Велосипед „Україна” позивач купував навесні 2006 року. Чеки на його купівлю в нього не збереглись. В даний час аналогічний новий велосипед коштує 800 грн., а аналогічний, який був у використанні, 350 грн., що підтверджується довідкою з райкоопзаготпрому Городнянської райспоживспілки.

Внаслідок незаконний дій відповідача, позивачу було заподіяно також і моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн. Вона полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з ушкодженням його здоров’я : він переніс декілька важких операцій, з часу завдання йому тілесних ушкоджень він не може виконувати ту роботу, яку робив до отримання травми, фактично він став інвалідом і на довгий час позбавиться звичного йому способу життя і пересування. На даний час для пересування йому потрібна допомога сторонніх осіб, що принижує його як хвору людину і відволікає його близьких. Крім того, ніщо не замінить йому здорової ноги, адже при зміні погоди і повсякденно він відчуває біль. Завдану йому майнову і моральну шкоду під час досудового слідства, розгляду справи у суді і після рішення суду відповідач не відшкодував.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 1307, 41 грн. і моральну шкоду в сумі 5000 грн., завдану йому ушкодженням здоров’я під час скоєння злочину.

Ухвалою судді від 25 березня 2009 року відкрито провадження у зазначеній справі.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Підтвердив обставини викладені ним в позовній заяві. Вказав, що 16.11.2008 року ввечері він підвозив родича до потягу, а ОСОБА_2, керуючи мотоциклом, вчинив на нього наїзд. Того ж вечора його оглянула місцевий фельдшер і зробила укол знеболювального, а вранці було винайнято автомобіль і водій ОСОБА_3 відвіз його в Городнянську центральну районну лікарню. В лікарні він перебував з 17.11.2008 року і був більше тижня. З лікарні його виписали з гіпсом, пересувався він на милицях, а гіпс йому зняли приблизно через місяць. Через отриману травму він був вимушений наймати транспорт, щоб його відвезли додому з лікарні. Відвозив з лікарні його додому ОСОБА_7. Також вказав, що для обстеження і зняття гіпсу його в лікарню один раз возив ОСОБА_8. ОСОБА_6 возив його в м. Городню за викликом до слідчого. Тоді він вже ходив без гіпсу та пересувався за допомогою милиць, але пояснити чому він не поїхав до слідчого на автобусі не може. Підтвердив, що він 5 разів наймав автотранспорт та сплатив за це кошти в розмірах визначених ним в позовній заяві. В послідуючому після допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в частині сплачених коштів ОСОБА_7 послався на те, що він не пам’ятає скільки точно йому сплатив коштів, так як з ним розраховувалась його мати. Також зазначив, що він не пам’ятає скільки його разів возив ОСОБА_10. Зауважив, що свою пенсію він віддає матері і саме остання розпоряджається його коштами. Підтвердив, що на лікування ним було витрачено 257, 41 грн. і це підтверджується листком призначень з Городнянської ЦРЛ та фіскальними чеками аптечних закладів. В послідуючому зазначив, що каплі для очей при лікуванні ним не використовувались, чек на придбання мезиму-форте було надано помилково. Взагалі зазначив, що всі витрати на його лікування, придбання ліків та оплату транспорту оплачувались його матір’ю. Пояснити що небудь стосовно наданих чеків в підтвердження понесених ним витрат на лікування він не може, оскільки ліки придбавала його матір. Підтвердив, що до пошкодження велосипедом він користувався кілька років і на даний час пошкоджений велосипед знаходиться в міліції. Забрати його звідти та відремонтувати в нього немає можливості. Заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 5000 грн. обґрунтовує обставинами викладеними в позовній заяві. Підтвердив, що на даний час він пересувається самостійно та працює по господарству, але ввечері в нього болить нога від фізичних навантажень. Підтримує заявлені ним позовні вимоги, але разом з тим покладається на розсуд суду при визначенні розміру майнової та моральної шкоди, яка підлягає стягнення з відповідача на його користь.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пред’явлений позов визнав частково. Погоджується з тим, що він винний у вчиненні злочину, а також визнає свою вину в заподіянні позивачу тілесних ушкоджень та пошкодженні його велосипеда. Разом з тим погоджується відшкодувати позивачу матеріальну шкоду в розмірі 500 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1000 грн.. Вважає визначену позивачем до відшкодування суму матеріальної та моральної шкоди суттєво завищеною. Зазначив, що в матеріалах кримінальної справи є довідка з лікарні, яку було надано на запит слідчого, про те, що вартість медикаментів, витрачених на лікування ОСОБА_1, склала 98, 85 грн. і цю суму він згоден відшкодувати. Погоджується, що позивач мав потребу в транспорті для доставлення його в лікарню, але в послідуючому вважає, що нагальної потреби у позивача в найманні транспорту не було і він міг користуватись автобусом. Погоджується віддати позивачу свій велосипед, або ж зробити його ремонт, оскільки сильно він велосипед ОСОБА_1 не пошкодив. Відшкодувати в повному розмірі визначену позивачем матеріальну та моральну шкоду він не може, оскільки на даний час не працює, являється інвалідом третьої групи. Проживає з сином від першого шлюбу, а також перебуває у цивільному шлюбі та зі співмешканкою вони мають двох спільних доньок. Співмешканка перебуває у декретній відпустці. В сім’ї значного матеріального достатку не має, а треба ще годувати дітей і зайвих коштів в нього немає. Погоджується щоб відрахування матеріальної і моральної шкоди на користь позивача здійснювались з його пенсії. Згоден відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 1000 грн., оскільки на даний час позивач почуває себе добре, працює і в нього все нормально зі здоров’ям.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статті 1166 та 1167 ЦК України загальною підставою відповідальності особи за завдану нею майнову та моральну шкоду визначають наявність її вини.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 3 ст. 61 ЦПК України визначає, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно – правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

З дослідженої в судовому засіданні постанови Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.03.2009 року встановлено, що 16 листопада 2008 року, близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_2, керуючи мотоциклом марки „Мінськ” без державного номерного знаку та рухаючись в темну пору доби по автодорозі між залізнично-дорожнім переїздом та с. Перепис Городнянського району, в напрямку с. Перепис Городнянського району, проявив неуважність, не врахував дорожньо-транспортну обстановку, яка склалась на проїзній частині дороги, та не переконавшись в безпечності виконуваного ним маневру, виїхав на зустрічну смугу дороги, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку тримаючи в руках велосипед. Внаслідок порушення з боку водія ОСОБА_2 вимог п.п. 1.3, 2.1 а, 2.3 б, 10.1, 11.1, 11.2, 11.3, 12.3 „Правил дорожнього руху України” пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я, строком понад 21 день. ОСОБА_2, як обвинуваченого по ч. 1 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в», «г» ст. 1 Закону України „Про амністію” № 660-IV від 12.12.2008 року, кримінальну справу провадженням закрито, а заявлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування останнім заподіяної внаслідок вчиненого злочину матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Постанова набрала законної сили 13.03.2009 року ( а.с. 6-7 ).

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України „Про амністію” № 660-IV від 12.12.2008 року амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Так, з дослідженої в судовому засіданні виписки з історії хвороби № 3240 від 17.03.2009 року ОСОБА_1 встановлено, що він перебував на стаціонарно му лікуванні в хірургічному відділенні Городнянської ЦРЛ в період з 17.11.2008 року по 02.12.2008 року з діагнозом : внутрішньо – суглобовий перелом зовнішнього виростка лівої велико-гомілкової кістки, гемартроз. ОСОБА_1 була накладена гіпсова імобілізація та призначені наступні ліки : анальгін, димедрол, гентоміцин, серта, гіпсові бинти, розчин фурациліну, спирт, бинти, рукавички, вата, скарифікатори, шприци, печатки, R-плівка ОГК ( а.с. 3-4 ).

В підтвердження понесених витрат на лікування ОСОБА_1 надав суду фіскальні чеки аптечних закладів на придбання ним медичних препаратів для лікування на загальну суму 260,91 грн. ( а.с. 5 ). При цьому в судовому засіданні позивач підтвердив, що при лікуванні йому не призначали та він не користувався каплями для очей „Квінакс” та таблетками „Мезим-форте 3500”. Щодо долучених ним до позовної заяви чеків на придбання даних лікарських препаратів в підтвердження заподіяної йому матеріальної шкоди, то вказав, що всі чеки збирала його матір і можливо вона щось переплутала. На разі позивач також не зміг обґрунтувати та підтвердити, що долучені ним до позовної заяви чеки на придбання медичних препаратів дійсно пов’язані з лікуванням отриманих тілесних ушкоджень з вини ОСОБА_2, посилаючись при цьому знову ж таки на те, що оплату придбання ліків здійснювала його матір і вона ж збирала необхідні чеки.

Натомість з дослідженої в судовому засіданні довідки Городнянської районної центральної лікарні за вих. № 0219/84 від 19.01.2009 року, наданої на запит слідчого за вих № 05/06371 від 09.01.2009 року, встановлено, що вартість медикаментів та перев’язувального матеріалу, витрачених на лікування ОСОБА_1, який лікувався в хірургічному відділенні з 17.11.2008 року по 02.12.2008 року ( 15 ліжко-днів ), склала 98, 85 грн.. В підтвердження надано виписку з історії хвороби № 3240 ОСОБА_1 за період його лікування з 17.11.2008 року по 02.12.2008 року з переліком призначених та витрачених матеріалів на загальну суму 98, 85 грн. ( а.с. 17-20 ).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також обґрунтування позивачем заподіяних йому витрат в частині придбання ним медичних препаратів на суму 257, 41 грн., той факт, що в судовому засіданні підтверджено, що частина наданих позивачем чеків на придбання медичних препаратів фактично позивачем при лікуванні не використовувалась, а щодо інших долучених позивачем до позовної заяви чеків на придбання медичних препаратів, то ОСОБА_1 не зміг обґрунтувати та підтвердити, що ці медичні препарати дійсно пов’язані з лікуванням отриманих тілесних ушкоджень з вини ОСОБА_2, а довідкою Городнянської ЦРЛ документально підтверджено, що вартість медикаментів та перев’язувального матеріалу, витрачених на лікування ОСОБА_1 склала 98, 85 грн.., суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, та з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені та обґрунтовані витрати на придбання медичних препаратів в період лікування в розмірі 98, 85 грн..

Відповідно до довідки райкоопзаготпрому Городнянської райспоживспілки встановлено, що середньоринкова ціна, станом на 17.03.2009 року, велосипеду „Україна” ( нового ) складає 800 грн. за 1 штуку, а відповідного велосипеда „Україна” бувшого у використанні складає 350 грн. ( а.с. 2 ).

Враховуючи те, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт пошкодження з вини відповідача при наїзді належного ОСОБА_1 велосипеду, сам відповідач ОСОБА_2 не заперечував цього факту та підтвердив, що велосипед позивача під час ДТП було пошкоджено і він підлягає ремонту, документальне підтвердження вартості аналогічного бувшого у використанні велосипеду марки „Україна”, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, та з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягнення вартість пошкодженого під час ДТП з вини відповідача велосипеда „Україна” в розмірі 350 грн..

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 підтвердив, що він на своєму автомобілі здійснював перевезення ОСОБА_1 в с. Перепис після його виписки з лікарні та отримав від позивача за це 150 грн. готівкою.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він разом з ОСОБА_3 на машині останнього відвозив ОСОБА_1, який доводиться йому племінником, в Городнянську ЦРЛ. За надані транспортні послуги ОСОБА_3 отримав від матері ОСОБА_1 готівкою грошові кошти в розмірі 150 грн.. Наполягає на тому, що кошти були сплачені саме в такій сумі, оскільки матір позивача розраховувалась в його присутності.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_1 являється рідним братом його дружини. На прохання матері ОСОБА_1 він возив останнього 1 раз на огляд до лікаря в м. Городня, а другий раз возив ОСОБА_1 в лікарню, де йому знімали гіпс. Перший раз він отримав від матері ОСОБА_1і. готівкою кошти в сумі 200 грн., а другий раз гроші в сумі 250 грн. за бензин витрачений на поїздку.

Незважаючи на покази дані свідками в судовому засіданні, ОСОБА_1 наполягав на своїх позовних вимогах в частині того, що ОСОБА_3 було сплачено за транспортні послуги саме 125 грн., ОСОБА_7 отримав 125 грн., а ОСОБА_10 було сплачено двічі по 150 грн.. В послідуючому при з’ясуванні суперечностей між фактами викладеними позивачем в позовній заяві та показами свідків, ОСОБА_1 вказав, що всі розрахунки за найманий автотранспорт проводила його матір і він не знає кому і скільки вона платила.

В судовому засіданні встановлено, що фактично між ОСОБА_1 та водіями автотранспортних засобів укладались договори перевезення, однак ніяких документів, які б підтверджували факт наявності правовідносин між позивачем та зазначеними в позовній заяві водіями, суду надано не було. Покази допитаних в судовому засіданні свідків суперечать фактам викладеним позивачем в позовній заяві в частині понесених ним витрат на наймання автотранспорту, разом з тим, обов’язок доказування в цивільному процесі покладається на позивача і факти викладені в позовній заяві повинні бути обґрунтовані та підтверджені належними і допустимими доказами. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факти викладені позивачем в позовній заяві в частині понесених ним матеріальних витрат на наймання автотранспорту в сумі 700 грн. не знайшли свого документального підтвердження та не доведені позивачем, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання в частині відшкодування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд враховує : обґрунтування позивачем своїх вимог про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань спричинених йому, тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь вини відповідача щодо завдання тілесних ушкоджень позивачу, конкретні обставини справи та наслідки що настали , матеріальний стан позивача та відповідача, вимоги розумності та справедливості. На підставі ст. ст. 23, 1167, 1168, 1187, 1195 ЦК України суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню і вважає достатнім і справедливим визначити розмір компенсації моральної шкоди завданої ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 в сумі 3500 грн., оскільки цей розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних страждань завданих ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-61, 64, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок злочину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 завдану останньому матеріальну шкоду в розмірі 448 грн. 85 коп. та моральну шкоду в розмірі 3500 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 34 грн. 00 коп. судового збору на користь держави, а також 1 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи для зарахування на рахунок № 31212259700101 держбюджету Городнянського району, код одержувача 21406290, ГУ ДКУ в Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя : О.Д.Березовський