Ухвала суду № 63673507, 20.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"20" грудня 2016 р. Справа № 922/42/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Волик О.Г. (посвідчення №035279 від 26.08.2015)

представника позивача-1 - Вельми І.О. (довіреність №220/817/д від 30.12.2015)

представника позивача-2 - Мартиненка А.М. (довіреність № 1631 від 31.03.2016)

представника відповідача-1 - Маринушкіної Л.В. (довіреність №08-11/7816/2-15 від 30.12.2015)

представника відповідача-2 - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 24.04.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків (вх. №2925 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі № 922/42/16

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, м. Київ

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків

про скасування рішення та визнання договору оренди недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області віл 10.10.2016 по справі № 922/42/16 (головуючий суддя Лавренюк Т.А., суддя Байбак О.І., суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 19 додатку 4 рішення Харківської міської ради від 24.06.2015 № 1913/15 щодо надання ОСОБА_5 (ідент. номер НОМЕР_1) в оренду строком до 01.07.2064 земельної ділянки площею 0,0528 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за рахунок житлової та громадської забудови, які належать територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі за літ. "Е-2" по АДРЕСА_3, переукладення та припинення договору оренди від 02.06.2006 №340667100125. Витребувано з володіння Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61200, м. Харків, майдан Конституції,7) та ОСОБА_5 (ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та передати на користь Держави в особі Міністерства оборони України за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 0,0528 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_2). Стягнуто з Харківської міської ради (61003, пл. Конституції, 7, м. Харків, код 04059243) судовий збір в розмірі 1 378,00грн. за таким реквізитами: Генеральна прокуратура України, код 00034051, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35211001000164, код класифікації видатків бюджету - 2800. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1378,00грн. за таким реквізитами: Генеральна прокуратура України, код 00034051, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35211001000164, код класифікації видатків бюджету - 2800. В задоволенні позовних вимог в частині визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Харків (відповідач-2) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції у даній справі є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням правил підсудності, при неповному з'ясуванні обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2016 по справі №922/42/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України або відмовити у задоволенні позову повністю за відсутності порушених прав позивачів.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.11.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06 грудня 2016 р. о 10:00 год.

05.12.2016 ФОП ОСОБА_5 через канцелярію суду надано клопотання про витребування доказів (вх. № 12261), в якому відповідач-2 керуючись ст. 38 ГПК України просить суд апеляційної інстанції витребувати письмові докази із Управління Держгеокадастру у м. Харкові, що знаходиться за адресою: 61003, м. Харків, вул. Квітки Основ'яненка, 7, а саме: кадастрову справу та документи із землеустрою на земельну ділянку, посвідчену Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 від 09.07.1998 № 352 зі змінами.

Також, 05.12.2016 ФОП ОСОБА_5 через канцелярію суду надано клопотання (вх. № 12262) про призначення судової землевпорядної експертизи з питань землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_3, посвідченої Державним актом на право постійного користування землею № 352 від 09.07.1998 серії НОМЕР_3 з додатком "Зміни в землекористуванні". На вирішення експертизи відповідач-2 просить поставити наступні питання:

1. Чи використовується фактично земельна ділянка по АДРЕСА_3, посвідченої Державним актом на право постійного користування землею № 352 від 09.07.1998 серії НОМЕР_3 з додатком "Зміни у землекористуванні" для експлуатації будівель та споруд, що належать на праві власності Державі Україна, Міністерству оборони чи Квартирно - експлуатаційному відділу м. Харкова та у якому розмірі?

2. Чи використовується фактично земельна ділянка по АДРЕСА_3, посвідченої Державним актом на право постійного користування землею № 352 від 09.07.1998р. серії НОМЕР_3 з додатком "Зміни в землекористуванні" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, які належать на праві власності фізичним та юридичним особам та у якому розмірі?

3. . Чи відповідає фактичне землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_3, посвідченої Державним актом на право постійного користування землею № 352 від 09.07.1998р. серії НОМЕР_3 з додатком "Зміни в землекористуванні" правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та діючим нормативно - правовим актам?

4. Чи вилучена із Державного акту на право постійного користування землею № 352 від 09.07.1998р. серії НОМЕР_3 з додатком "Зміни в землекористуванні" земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0528 га?

Проведення даної експертизи ФОП ОСОБА_5 просить доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, що знаходиться за адресою: 61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а. Витрати по сплаті за експертизу покласти на ФОП ОСОБА_5

06.12.2016 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова надано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12296), в якому позивач-2 вважає рішення місцевого господарського суду у даній справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що висновки суду не спростовують. В обґрунтування своєї правової позиції по справі позивач-2 зазначив, що в результаті прийняття рішення Харківської міської ради від 24.06.2015 № 1913/15 у територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради виникло право комунальної власності на спірну земельну ділянку, а у відповідача-2 виникло право на укладання (переукладання) договору оренди землі, в зв'язку з чим спірні правовідносини мають приватноправовий характер та мають розглядатись в господарському суді. Виходячи з цього, доводи апеляційної справи про непідвідомчість спору господарським судам позивач-2 вважає необґрунтованими та безпідставними. Крім того, на думку позивача-2 суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, і з урахуванням фактів, встановлених у справі № 922/4744/13, дійшов правильного висновку щодо статусу ОСОБА_5 у спірних правовідносинах, як фізичної особи-підприємця. Доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду та неповне з'ясування та недоведеність обставин справи, які мають істотне значення для розгляду справи, позивач-2 вважає безпідставними, оскільки та обставина, що земельна ділянка площею 0,0528 га. по АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_2) заходиться в постійному користуванні КЕВ м. Харкова, відноситься до категорії земель оборони та належить до державної форми власності є встановленою під час розгляду господарської справи № 922/4744/13, а тому в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню. Виходячи з такого, позивач-2 просить залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у даній справі № 922/42/16, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

На виконання вимог ухвали суду позивач-1 - Міністерство оборони України надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12300 від 06.12.2016), в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Міністерство оборони України наголошує, що спірна земельна ділянка в АДРЕСА_3 відноситься до земель оборони, а відтак і до земель державної власності, і цей факт встановлений судами по справам № 922/127/13-г та № 922/4744/13, в зв'язку з чим не може без згоди уповноважених посадових осіб Міноборони передаватися до земель комунальної власності, що правильно було встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи № 922/42/16. Будь-яких рішень про передачу земельної ділянки військового містечка № 48 у АДРЕСА_3, Кабінетом Міністрів України не приймалося, Міністерством оборони України зазначене майно з оперативного управління КЕВ м. Харків не вилучалося та з обліку КЕВ м. Харків не знімалося. Разом з тим, Кабінет Міністрів України будь-яких рішень з приводу відчуження або передачі до комунальної власності земельної ділянки військового містечка № 48 у АДРЕСА_3 не приймав. Також позивач-1 зазначає, що ні Міністром оборони України, ні за його дорученням начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, згоди на передачу спірної земельної ділянки місцевим органам влади, в даному випадку Харківській міській раді, не надавалося. За таких умов, оскільки будь-яка згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0528 га по АДРЕСА_3, або передачу її в оренду будь-яким суб'єктам господарювання ані Кабінетом Міністрів України, ані Міноборони не приймалась, а тому у Харківської міської ради були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного Рішення № 1913/15 щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, що є підставою для задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі. Позивач-1 наголошує, що Харківська міська рада, будучи достовірно обізнаною з результатами розгляду господарських справ № 922/127/13-г та № 922/4744/13, в порушення норм чинного законодавства щодо процедури розпорядження землями оборони уваги, прийняла з перевищенням повноважень та з порушенням передбаченого Закону України № 2768, Порядку № 1282 та Положення № 483 порядку використання земель оборони незаконне та протиправне Рішення № 1913/15, яке грубо порушує інтереси держави, що відповідно до пунктів "а" і "б" частини 1 статті 21 Земельного кодексу України № 2768 є підставою для визнання спірного Рішення недійсним та визнання недійсним угоди щодо спірної земельної ділянки.

Військовою прокуратурою також надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12301 від 06.12.2016), в якому прокурор з апеляційною скаргою ОСОБА_5 категорично не згоден, вважає викладені у скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, не мають відношення до справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. Прокурор просить рішення у даній справі залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, з правових підстав та обставин, що детально викладені у даному відзиві.

06.12.2016 Харківському міською радою надано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12311), в якому відповідач-1 у повному обсязі підтримує апеляційну скаргу відповідача-2 та вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з тих підстав що, на теперішній час окремих будівель і споруд на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_3, які б відносились до військового майна, та були безпосередньо пов'язані із землею, немає. Більша частина спірної земельної ділянки використовується фізичними особами для експлуатації належних їм нежитлових будівель, які використовуються у комерційній діяльності. Відповідач-1 вважає висновки суду першої інстанції щодо належності спірної земельної ділянки до земель оборони такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не відповідають нормам матеріального права, а відтак рішення суду не може бути залишеним у силі та підлягає скасуванню. Харківська міська рада з урахуванням всіх наведених у даному відзиві доводів просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу відповідача-2 в повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні 20.12.2016 заявлені відповідачем-2 клопотання про витребування доказів та про призначення у даній справі судової землевпорядної експертизи колегія суддів дійшла висновку, що дані клопотання задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Порядок витребування доказів регулюється приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторона у справі в разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача-2, якими він обґрунтовує необхідність витребування додаткових доказів, дійшла висновку, що відповідач-2 не довів, що на час прийняття рішення місцевим господарським судом, заявникові не було і не могло бути відомо про існування таких доказів, які він просить витребувати, і такі докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції, а тому підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції при повторному розгляду справи згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у відповідача-2 доказів, під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції не заявлялося.

Крім того, виходячи зі змісту статті 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктами судового дослідження.

Віповідач-2 всупереч приписам статті 38 Господарського процесуального кодексу України України, не зазначив, яким чином докази, що він просить витребувати, стосуються предмету спору у даній справі та спроможні містити інформацію відносно обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, зокрема щодо статусу спірної земельної ділянки та форми її власності на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-1.

Натомість колегія суддів вважає, що доводи, які покладені в обґрунтування заявленого відповідачем-2 клопотання про витребування із Управління Держгеокадастру у м. Харкові, кадастрової справи та документів із землеустрою на земельну ділянку, посвідчену Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 від 09.07.1998 № 352 зі змінами, ґрунтуються на припущеннях.

Окрім цього, статтею 41 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) вказано, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У розумінні приписів наведених норм судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Згідно з частиною п'ятою статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Поряд з тим, статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач-2 не довів, а колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень може самостійно відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановити істотні обставини у справі № 922/42/16 на підставі зібраних у справі доказів в їх сукупності, а тому заявлене відповідачем-2 клопотання про призначення експертизи колегією суддів відхиляється.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно частини першої та третьої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін брати участь в судовому засіданні, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу.

У судовому засіданні 20.12.2016 прокурор та представники сторін звернулись до суду апеляційної інстанції із погодженим клопотанням про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду скарги на 15 днів.

Згідно з частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищевикладене, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також для правильного вирішення справи, колегія суддів вирішила, що заявлене учасниками процесу клопотання підлягає задоволенню, строк розгляду апеляційної скарги - продовженню, у межах строків, встановлених частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України, а розгляд справи - відкладенню.

Керуючись ст.ст. 69, 77, 86, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

1. Клопотання прокурора, позивачів та відповідачів про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи задовольнити.

2. Розгляд справи відкласти на 17.01.17 о 9:30 год. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, кімн.№ 118.

3. Учасникам провадження у справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій у справі та докази на підтвердження своїх вимог або заперечень (у разі їх наявності).

4. Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова надати в наступне судове засідання докази в підтвердження повноважень свого представника, який здійснює юридичне супроводження справи у суді апеляційної інстанції.

5. Викликати в судове засідання представників учасників процесу з належним чином оформленими повноваженнями. Про неможливість прибуття представників обов'язково письмово повідомити суд.

6. Попередити учасників процесу, що у разі неявки представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пушай В.І.