Постанова № 63673333, 14.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 910/17304/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

За участі представників:

від позивача: Руденко К.М. - представник

від відповідача: Підгорний І.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі № 910/17304/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

до Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві

про стягнення 94028,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі № 910/17304/16 позовні вимоги Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві на користь Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України 94028,62 грн. боргу, 1410,43 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Постійне представництво Автономної Республіки Крим у столиці України міста Києва звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі № 910/17304/16 та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим, підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2016.

Представники сторін у судове засідання 14.12.2016 з'явились та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (виконавець) та Постійне представництво Автономної республіки Крим у столиці України місті Києві (замовник) уклали такі договори: договір про користування закритою стоянкою для автомобілів № 57 від 07.02.2014; договір про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.09.2014; договір про надання послуг з мийки автомобілів № 58 від 07.02.2014; договір на щоденний контроль за технічним станом автомобілів № 56 від 07.02.2014, договір про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.01.2015.

За договором про користування закритою стоянкою для автомобілів № 57 від 07.02.2014 послуги надавались протягом січня-серпня 2014 року, за договором про надання послуг з мийки автомобілів № 58 від 07.02.2014 послуги надавались у лютому, березні 2014 року, за договором на щоденний контроль за технічним станом автомобілів № 56 від 07.02.2014 послуги надавались у лютому-грудні 2014 року, за договором про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.09.2014 послуги надавались у вересні-грудні 2014 року, за договором про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.01.2015 надавались у січні-жовтні 2015 року.

Всього за даними договорами було надано послуг на суму 94028,62 грн., що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг, які підписані сторонами. Факт отримання послуг на дану суму відповідач визнає та не оспорює.

Згідно з п. 3.5. договорів замовник зобов'язаний не пізніше 10 числа поточного місяця перераховувати виконавцю плату за надані послуги за попередній місяць разом з ПДВ.

Відповідач за надані позивачем послуги не сплатив, в результаті чого виникла заборгованість.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили та правову невизначеність щодо діяльності відповідача, яка утворилась у зв'язку з тимчасовою окупацією частини території України.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України).

Наразі, відсутні дані про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Постійного представництва Автономної республіки Крим у столиці України місті Києві.

Станом на день розгляду справи відповідач 94028,62 грн. боргу не погасив.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 94028,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дана норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України визначено, що непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

В силу статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, а отже не є підставою для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності:

- недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами);

- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання (вступаючи у договірні відносини, боржник несе відповідні ризики та має замінити відсутні товари на інші або вчиняти інші заходи щодо належного виконання зобов'язання);

- відсутність у боржника необхідних коштів. Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Надання послуг за договорами мало місце на території міста Києва і вони відповідачем отримувались як до тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, так і після.

З огляду на викладене, визначення сухопутної території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішніх вод України цих територій тимчасово окупованими не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з виконанням зобов'язань, і не є форс-мажорною обставиною яка звільняє відповідача від виконання обов'язку оплати наданих послуг за вказаними договорами, крім того, відсутність коштів на рахунках відповідача, незалежно від причин, не є форс-мажорною обставиною.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року по справі № 910/17304/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/17304/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко