Рішення № 63671852, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016

Справа №910/12271/16

За позовом

Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про

стягнення 13029,07 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

від третьої особи

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суми збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні на суму 13029,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із залізничною накладною №51355055 на адресу позивача 22.01.2016 зі станції відправлення "Червоний Лиман" Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці прибув вагон №56394513 з вантажем антрацит, вантажовідправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит". Вказаний вагон було видано вантажоодержувачу – позивачу із складанням комерційного акту №БН724675 від 27.01.2016, в якому зазначено про виїмку та недостачу вантажу. Вартість недостачі вантажу склала 13029,07 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/12271/16 та призначено справу до розгляду на 19.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 розгляд справи було відкладено на 17.08.2016, а 17.08.2016 на 05.10.2016.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 справу №910/12271/16 передано на повторний автоматизований розподіл.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/12271/16 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №910/12271/16 до свого провадження та призначено її до розгляду на 31.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 розгляд справи відкладено на 24.11.2016 та залучено до участі у справі Регіональну філію “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2016, у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи, неподанням ними витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 06.12.2016.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 06.12.2016 не з'явились.

22.11.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні.

18.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що він не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця"), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов’язків до ПАТ "Укрзалізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604. Крім того, відповідно до цивільного законодавства України при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов’язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено та про необхідність затвердження якого йдеться у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", однак передавальний акт між ДП "Донецька залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" відсутній, а отже, як стверджує відповідач, Державне підприємство "Донецька залізниця", яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, залишається юридичною особою, свої зобов’язання та документи на їх підтвердження до ПАТ "Укрзалізниця" не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність і нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов’язаннями, що виникли за його участі.

Представники третьої особи в судові засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали. Про проведення судових засідань третя особа була повідомлена належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (відповідно до статуту позивача) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (постачальник), укладено договір №УПр14/28/162, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати, а покупець – прийняти та оплатити вугільну продукцію на умовах, передбачених даним договором.

22.01.2016 відповідно до накладної № 51355055 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення "Червоний Лиман" Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 56394513 з вантажем антрацит, вагою 69000 кг, вантажовідправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит".

Відповідно до комерційного акту № БН724675/42 від 27.01.2016 загальна маса вантажу, яка значиться у документах, становить 69000 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 56394513 при прибутті становила 62400 кг. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 27.01.2016 було проведено комісійне зважування вагону № 56394513; за документами значиться: вантаж – антрацит, тара – 20800 кг, нетто – 69000 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 62400 кг, що менше на 6600 кг. Вагон № 56394513 прибув у технічно справному стані. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників Донецької залізниці та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на 150т електронних вагах. При повторному переважування недостача ваги вантажу підтвердилась.

Комерційний акт підписано належними особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці – начальником станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку – фактури № 38 від 15.01.2016 з урахуванням норми недостачі вантажу 1% (на 5910 кг), становить 13079,07 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 13079,07 грн. (збитки), які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при його перевезенні у залізничному вагоні № 56394513 (недостача вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 5910 кг).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13029,07 грн. збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу (вагою нетто 5910 кг) при його перевезенні у вагоні № 56394513 за залізничною накладною № 51355055 від 22.01.2016.

Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до залізничної накладної №51355055 на адресу позивача 22.01.2016 зі станції відправлення "Червоний Лиман" Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці прибув вагон №56394513 з вантажем антрацит, вантажовідправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", однак вказаний вагон було видано вантажоодержувачу – позивачу із складанням комерційного акту №БН724675 від 27.01.2016, в якому зазначено про недостачу вантажу.

Крім цього, судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами в комерційному акті №БН724675 від 27.01.2016 недостачу вантажу (6600 кг) внесені до залізничної накладної №51355055 від 22.01.2016.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу вагою 6600 кг, який перевозився у вагоні №56394513.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 38 від 15.01.2016, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", згідно з яким вартість вантажу (антрацит вагою 560 т) становить 1234562,06 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) наступним чином: 1) у вагоні №56394513 маса нетто при відправленні становила 69000 кг, 2) норма недостачі (природні втрати) 69000 кг * 1% = 690 кг, 3) недостача вантажу - 5910 кг (6600 кг – 690 кг), 4) вартість вантажу вагою 560 т відповідно до рахунку-фактури № 38 від 15.01.2016 – 1234562,06 грн. з ПДВ, 5) вартість 1 тонни відповідно до рахунку-фактури № 38 від 15.01.2016 – 2204,58 грн. (1234562,06 грн. / 560 т), 6) вартість недостачі вантажу (розмір збитків) становить 13029,07 (2204,58 грн. * 5,91 т).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд погоджується із ним.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки правонаступництво за спірними зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від Державного підприємства "Донецька залізниця" не відбулось.

Вирішуючи питання щодо того чи є ПАТ "Українська залізниця" правонаступником ДП "Донецька залізниця" у спірних правовідносинах судом було встановлено наступне.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" як юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

При цьому, відповідно до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", що є додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державне підприємство "Донецька залізниця" включено до вказаного переліку.

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735. Відповідно до п. 2 статуту відповідача, останній утворений як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

В справі наявна копія договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийняло зобов’язання надавати позивачу послуги з перевезення вантажів за плату на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (п. 7.1 договору).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Також, відповідно до п. 2.3 договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 відповідні розрахункові документи за перевезення вантажів і надані додаткові послуги надаються Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" через станцію Маріуполь – Сортувальний.

Згідно з п. 2.3 договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" відкрито особовий рахунок 3512375, з привласненням залізничного коду 3134, що зазначений в залізничній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної № 51355055 від 22.01.2016 відбулось у січні 2016 року, тобто після укладення між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

Оскільки перевезення вантажу за залізничною накладною №51355055 від 22.01.2016 було здійснено саме Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є належним відповідачем у даній справі та повинно відшкодувати завдані позивачу збитки за недостачу вантажу, який перевозився у вагоні № 56394513, оскільки залізницею всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) грошові кошти у розмірі 13029 (тринадцять тисяч двадцять дев’ять) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2016

Суддя Ю.М. Смирнова