Рішення № 63671585, 20.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/15632/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 17 391,02 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з останнього збитків в сумі 17 391,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснене перевезення вантажу, оформленого залізничною накладною №52492469 від 04.03.2016 у вагоні №61605515 за контактом від 01.04.2014 №12ЕХР/01-14, укладеним між позивачем, як продавцем та компанією «Metinvest International S.A.» як покупцем. В ході перевезення було встановлено факт нестачі, що були зафіксовані шляхом складання комерційного акту від 11.03.2016 №БО 706746/15, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 17 391,02 збитків.

29.11.2016 позивачем через відділ діловодства суду подано клопотання, на підставі ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку зі здійсненням уточненого розрахунку вартості нестачі сталі. Згідно даного розрахунку вартість нестачі сталі становить 23 510,10 грн., у зв'язку з чим позивач і просить суд стягнути вказану суму з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, отже має місце нова ціна позову, відповідно до ст. 55 ГПК України, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечив, з тих підстав, що із залізничної накладної №52492469 вбачається , що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог частини 3 статті 308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини 2 статті 917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. Крім того, відповідно до статті 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. У зв'язку з викладеним на думку відповідача вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов контракту від 01.04.2014 №12ЕХР/01-14, укладеним між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", як продавцем та компанією «Metinvest International S.A.» як покупцем, 04.03.2016 вантажовідправник - ПАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» зі станції Маріуполь-Сортувальний по залізничній накладній №52492469 відправив на адресу Ізмаїльського морського торгового порту для ООО «Метінвест-Шиппінг» (вантажоодержувач) сталь тонколистову у вагоні №61605515 у кількості 65,490 тон.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійних комбінат імені Ілліча", змінило тип акціонерного товариства та є Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відповідно до ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічну норму містить ст. 908 ЦК України.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Измаїл (експ.) Одеської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Згідно із ст. 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Статтею 129 Статуту залізниць України, встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; порядок складання комерційних актів встановлюється Правилами.

Пунктами 1, 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, складаються комерційні акти та акти загальної форми; комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

На станції призначення 11.03.2016 вантаж було видано з комерційним актом №БО 706746/15 від 11.03.2016, який свідчить про нестачу сталі тонколистової у кількості 2920кг.

Судом встановлено, що комерційний акт БО 706746/15 від 11.03.2016 складений у відповідності з Правилами складання актів.

Відповідно до інформації, викладеної в розділі Д комерційного акту №БО 706746/15 від 11.03.2016 на підставі акта ф. ГУ-23 №358 від 11.03.2016 станції Ізмаїл виявлено: в документі зазначено 12 пачок у кожухах, фактично у вагоні - 12 пачок, погрузла в два яруси, всі пачки упаковані та ув'язані 7 контрольними поперечними стрічками та 5 контрольними поздовжніми стрічками. На пачках верхнього ярусу є маркування, над 6-7 люками посередині вагону є зрушення верхній пачці на 1400мм уперед поздовж вагону, всі оконтовочні стрічки обірвані, металевий кожух пачці порушений, на пошкодженій пачці маркування відсутнє. Вагон технічно справний. На пошкодженій пачці є пакувальний ярлик, де вказана партія 62410, марка сталі DC01, плавка 160608-2, розмір 1,0мм х 1250мм х 2500мм, брутто 5080 кг, нетто 4930 кг. Для визначення нестачі пачку 11.03.2016 переважено на 3-х тонних товарних вагах №37/07 комісійно, (держповірка 13.10.2015)., її вага склала брутто 2160 кг, що менше на 2920 кг, проти пакувального ярлика.

Як свідчить запис у залізничній накладній №52492469 вантаж позивачем розміщено і закріплено згідно з п.4.2.4 гл. 3 Додатка 3 до СМГС».

Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагоні №61605515 проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів та становить 23 510,10 грн.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення із складанням комерційного акту від БО 706746/15 від 11.03.2016 та виникненням у відповідача перед позивачем обов'язку відшкодувати завдані збитки в загальному розмірі 23 510,10 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ч.1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Отже, обставини недостачі, які зафіксовані комерційним актом від 11.03.2016 № БО 706746/15, свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення.

Частина 1 статті 314 ГК України передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи доведено, що Відповідач не виконав покладених на нього законом та договором перевезення, укладеним між ним та вантажовідправником на користь Позивача, цивільно-правових зобов'язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу.

Порушення відповідачем своїх обов'язків полягає в частковій втраті вантажу і складається з ними в причинно-наслідковому зв'язку.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, завданими Позивачеві доведений обставинами та фактами встановленими судом, якій полягає у тому, що внаслідок недбалого ставлення до своїх обов'язків за Договором на перевезення в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу (Позивачу) було завдано майнової шкоди.

Про наявність вини Відповідача свідчать два елементи: а) наявність у останнього реальної можливості діяти правомірно і попередити наступ негативних наслідків (збитків) і б)невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки та попередження настання збитку.

Відповідач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б спростовували доводи позивача.

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача, що оскільки завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, то останній не забезпечив транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Та, як було зазначено раніше вантаж позивачем розміщено і закріплено згідно з п.4.2.4 гл. 3 Додатка 3 до СМГС», що вказано у п. 20 залізничної накладної №52492469. Пачки верхнього ярусу маркіровані: 1 полоса світлих тонів краски, а відповідно до інформації, викладеної в розділі Д комерційного акту №БО 706746/15 від 11.03.2016 на підставі акта ф. ГУ-23 №358 від 11.03.2016 на станції Ізмаїл виявлено: в документі зазначено 12 пачок у кожухах, фактично у вагоні - 12 пачок, погрузла в два яруси, всі пачки упаковані та ув'язані 7 контрольними поперечними стрічками та 5 контрольними поздовжніми стрічками. На пачках верхнього ярусу є маркування, над 6-7 люками посередині вагону є зрушення верхній пачці на 1400мм уперед поздовж вагону, всі оконтовочні стрічки обірвані, металевий кожух пачці порушений, на пошкодженій пачці маркування відсутнє.

Отже, відправник підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснював навантаження з виконанням Технічних умов, проте під час прибуття на станцію Ізмаїл Одеської залізниці була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу, з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній, що свідчить про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення.

З огляду на наведене, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 23 510,10 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504 м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) заборгованість в сумі 23 510 (двадцять три тисячі п'ятсот десять) грн 10 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.12.2016

Суддя І.І.Борисенко