Рішення № 63670223, 21.12.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2016 р. Справа № 903/829/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до відповідача: Державного підприємства "Шахта №1 Нововолинська"

про стягнення 964 831,90грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-дов. від 03.03.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2-дов. від 30.09.2016р. №1138

В судовому засіданні 21.12.2016р. оголошувалась перерва до 21.12.2016р. до 14:30год. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

В судовому засіданні 21.12.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Державного підприємства "Шахта №1 Нововолинська" - про стягнення 964 831,90грн., в т.ч. 496 726,50грн.-простроченої заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування заробітної плати за всіма договорами, а саме: за договором №121- 130 688,63грн., за договором №121/1-195 647,43грн. та за договором №152-170 390,44грн.; 296 596,07грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по сплаті комісійної винагороди за всіма договорами, а саме: за договором №121-103 463,54грн., за договором №121/1-150 964,15грн., за договором №152-42 168,38грн., 21 389,14грн.-3% річних за всіма договорами, а саме за договором №121-7 297,75грн., за договором №121/1-17 932,36грн., за договором №152-3 456,78грн. та 150 120,19грн.-суми індексу інфляції за всіма договорами згідно ст. 625 ЦК України, а саме: за договором №121-57 094,59грн., за договором №121/1-80 487,69грн. та за договором №152-12 537,91грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов договорів №121 та №121/1 про надання послуг по зарахуванню заборгованості та інших виплат, передбачених чинним законодавством, на вкладні рахунки від 05.07.2011 р. укладених між ПАТ Державний ощадний банк України та ДП Волиньвугілля, банк зобовязаний забезпечити відкриття та обслуговування карткових та вкладних рахунків відкритих працівниками ДП Волиньвугілля ВП Шахтоуправління Нововолинське, ВП Шахта №9 НВ, ВП Шахта Бужанська, ВП Волиньвуглезбутпостач на умовах та за тарифами, що визначенні даним договором, а відповідач зобовязався замовляти та оплачувати послуги за зарахуванням на вкладні та карткові рахунки, завчасно відкриті в банку працівниками ДП Волиньвугілля, заробітної плати працівників ДП Волиньвугілля.

01.07.2015р. між АТ "Ощадбанк" та ДП "Шахта №1 Нововолинська" було укладено договір №152 між банком та організацією про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використання платіжних карток.

Ухвалою суду від 10.11.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 30.11.2016р. на 10:00год.

21.11.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшов до суду супровідний лист №19-4/611/5791 від 21.11.2016р. (вх.№01-54/10535/16), яким він долучив до матеріалів справи оригінали розрахунку загальної суми заборгованості за період з 22.05.2014р. по 31.10.2015р., розрахунку за договорами №121.№121/1 від 05.07.2011р., які укладено з ДП Волиньвугілля ВП Шахтоуправління Нововолинське, розрахунку за договорами №121.№121/1 від 05.07.2011р., які укладено з ДП Шахта №1 "Нововолинська, розрахунку за договорами №121.№121/1 від 05.07.2011р., які укладено з ДП Шахта №1 Нововолинська за період з 01.06.2015р. по 31.10.2016р., розрахунку за договором №152 від 01.07.2015р. станом на 31.10.2016р., виписку по рахункам ВП Шахтоуправління Нововолинське ДП Волиньвугілля за період з 22.05.2014р.-31.10.2016р., виписку по рахункам ДП Шахта №1 "Нововолинська за період з 01.07.2015р. по 31.10.2016р. та копію листа №147 від 16.11.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2016р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2016р. та у відзиві на позовну заяву б/н від 29.11.2016р. (вх.№01-54/10922/16) позов заперечив.

Долучив до матеріалів справи копії наказу Міненерговугілля України №839 від 25.11.2014р., виписки з ЄДР щодо ДП "Шахта №1 "Нововолинська" від 10.05.2016р., статуту ДП "Шахта №1 "Нововолинська", затвердженого наказом Міненерговугілля №304 від 20.05.2015р., передавального балансу станом на 01.06.2015р., акта приймання-передачі до передавального балансу рядка 1615 станом на 01.06.2015р., відповіді на претензію від 15.09.2016р. №1095/09, відповіді на претензію від 15.09.2016р. №1095/09/1, рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/705/16, наказу Міненерговугілля України №61-к/к від 11.04.2016р.

Водночас, звернувся до суду з клопотанням б/н від 30.11.2016р. (вх.№01-54/10921/16), в якому просив суд відкласти розгляд справи для можливості представлення суду додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 30.11.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст.77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та докази по справі з врахуванням заперечень представника відповідача; чіткий, обгрунтований розрахунок суми основного боргу, пені, 3 % річних, суми індексу інфляції по кожному договору окремо; відповідача-додаткові письмові пояснення та докази по справі, в т.ч. щодо сум, які перейшли до відповідача відповідно до розподільчого балансу (надати розшифровку до розподільчого балансу, акт прийому-передачі до передавальнього балансу); сторін-провести звірку взаєморозрахунків, скласти та підписати акт звірки, який представити суду в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2016р. та в додаткових поясненнях №19-4/682/6324 від 20.12.2016р. (вх.№01-54/11745/16 від 21.12.2016р.) позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі, вказавши, що як вбачається із змісту позовної заяви та відзиву відповідача, згідно акту приймання-передачі до передавального балансу рядка 1615 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за товари, роботи, послуги" станом на 01.06.2015 року до ДП "Шахта №1 "Нововолинська" перейшли боргові зобов'язання за отримані ВП "Шахтоуправління "Нововолинське", на базі якого і було створено дане ДП, послуги в сумі 477 тис. грн.

Банк, звертаючись із позовом до відповідача, у позовній заяві зазначав, що комісія по зарахуванню заробітної плати за договорами № 121 та № 121/1 від 05.07.2011 року становить 326 336,06 грн.

Аналогічну суму було зазначено і у претензії від 23.08.2016 року, яку тоді ж отримав і відповідач.

Отже, прийнявши від ДП "Волиньвугілля" боргові зобов'язання ДП "Шахта №1 "Нововолинська" набуло статусу боржника перед AT "Ощадбанк" у відповідній сумі.

При тому, ст. 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, зазначення відповідачем у відзиві про відсутність договорів за №№ 121 та 121/1 від 05.07.2011 року не може звільнити останнього від відповідальності за їх невиконання, так як в силу вказаної вище норми права ДП "Шахта №1 "Нововолинська", приймаючи боргові зобов'язання згідно акту приймання-передачі та розподільчого балансу, повинен був отримати від ДП "Волиньвугілля" ці договори та всю необхідну інформацію з цього приводу.

Зауважив, що не витримує критики і твердження відповідача про те, що банк нарахував заборгованість по сплаті комісії з 01.06.2015р. по 31.10.2016р. з огляду на те, що грошові кошти у вигляді заробітної плати працівникам відповідача продовжували зараховуватися відповідно до договорів №№ 121 та 121/1 від 05.07.2011 року впродовж червня-листопада 2015 року, та лише з грудня 2015 року відповідач повністю перейшов на обслуговування за договором №152 від 01.07.2015р., з огляду на що позивачем і здійснено нарахування комісійної винагороди, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за весь строк зарахування коштів за існуючими договорами.

Отже, до стягнення із відповідача підлягають кошти за договором №121 від 05.07.2011р. за період з 22.05.2014р. по 31.10.2016р. в сумі 298 544,51грн., з яких: прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати в сумі-130 688,63грн., загальна сума пені-103 463,54грн., загальна сума 3% річних-7 297,75грн., сума втрат банку від інфляції-57 094,59грн.; за договором №121/1 від 05.07.2011р. за період з 22.05.2014р. по 31.10.2016р. в сумі 437 733,88грн., з яких: прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати в сумі-195 647,43грн., загальна сума пені-150 964,15грн., загальна сума 3% річних-10 634,61грн., сума втрат банку від інфляції-80 487,69рн. Всього за договорами №121 та №121/1 від 05.07.2011р. підлягають стягненню із відповідача кошти в загальній сумі 736 278,39грн., з яких: прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати в сумі-326 336,06грн., загальна сума пені-254 427,69грн., загальна сума 3% річних-17 932,36грн., сума втрат банку від інфляції-137 582,28грн. Окрім того, станом на 31.10.2016р. за ДП "Шахта №1 "Нововолинська" рахується заборгованість за договором №152 від 01.07.2015р., визнана відповідачем згідно акту звірки взаєморозрахунків в сумі 228 553,51грн., в т.ч.: прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати -170 390,44грн., загальна сума пені-42 168,38грн., загальна сума 3% річних-3 456,78грн., сума втрат банку від інфляції-12 537,91грн.

Отже, загальна сума заборгованості ДП "Шахта №1 "Нововолинська" перед AT "Ощадбанк" за договорами №121 та №121/1 від 05.07.2011р. та №152 від 01.07.2015р. становить 964 831,90грн., в т.ч.: прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати -496 726,50грн., загальна сума пені-296 596,07грн., загальна сума 3% річних-21 389,14грн., сума втрат банку від інфляції-150 120,19грн.

Вказав, що саме невиконання відповідачем умов договору № 121 про надання послуг по зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, на вкладні рахунки від 05 липня 2011 року, договору № 121/1 про надання послуг по зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, на карткові рахунки від 05 липня 2011 року та договору № 152 між банком та організацією про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати /стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток від 01.07.2015 року призвело до того, що AT "Ощадбанк" змушений звернутися із відповідним позовом до суду щодо захисту порушеного права.

Долучив до матеріалів справи копії актів звірки взаєморозрахунків за договорами №121 та №121/1 від 05.07.2011р. та №152 від 01.07.2015р.

В судовому засіданні 21.12.2016р. оголошувалась перерва до 21.12.2016р. до 14:30год. відповідно до ст. 77 ГПК України для можливості представлення сторонами додаткових доказів по справі.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Державним підприємством "Волиньвугілля" були укладені договори: №121 про надання послуг по зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, на вклані рахунки та №121/1 про надання послуг по зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, на карткові рахунки.

Відповідно до п. 1.1 договору організація замовляє та оплачує, а банк бере на себе зобовязання здійснювати зарахування на вкладні рахунки, завчасно відкриті в банку працівниками ДП "Волиньвугілля" ВП "Шахтоуправління" Нововолинське", ВП "Шахта №9 НВ", ВП "Шахта Бужанська", ВП "Волиньвуглезбутпостач" на умовах та в стороки визначенні цим договором, заробітної плати працівників організації.

Відповідно до п. 2.1.3 та п.2.1.5. зазначених договорів відповідач зобовязався перерахувати плату за виконання банківських операцій по зарахуванню та виплаті з вкладних та карткових рахунків, розраховану відповідно до кількості працівників організацій, включених до списку.

Даними умовами договорів передбачено, що перерахування здійснюється не пізніше останнього робочого дня поточного місяця окремими платіжними дорученнями. Здійснювати оплату за безготівкове зарахування коштів на карткові, вкладні рахунки у розмірі 0,75% (нуль цілих сімдесят пять сотих) відсотків від кожної суми, що перераховується за умови, що виплата проводиться двома частинами та додаткову оплату за безготівкове зарахування коштів на карткові, вкладні рахунки у розмірі 0,25% (нуль цілих двадцять пять сотих) від кожної суми, що перераховується більше ніж два рази на місяць. Оплату проводититься не пізніше останнього робочого дня поточного місяця окремими платіжними дорученнями на рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до п.п. 6.1.-6.2. цих договорів, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах якщо кожна із сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку цього договору.

Дані договора підписані сторонами, підписи скріплені відтиском їх круглих печаток.

Крім того, 25.11.2014р. наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за №839 "Про створення шляхом виділу " ДП "Шахта №1 "Нововолинська"" виділено зі складу Державного підприємства "Волиньвугілля" технічну одиницю "Шахта №1 "Нововолинська" Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Нововолинське" і створено на її базі Державне підприємство "Шахта №1 "Нововолинська".

При цьому, згідно вищевказаного наказу ДП "Шахта №1 "Нововолинська" є правонаступником прав та обовязків ДП "Волиньвугілля", пов'язаних з діяльністю ТО "Шахта №1 "Нововолинська" Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Нововолинське", згідно з розподільчим балансом, а також у частині забезпечення соціальних гарантій, передбачених Гірничим законом України та Галузевою угодою.

Відповідно до п. 3.5. статуту ДП "Шахта №1 "Нововолинська", затвердженого наказом Міненерговугілля 20.05.2015р. за №304, відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДП "Волиньвугілля", повязаних із діяльністю ТО "Шахта №1 "Нововолинська" Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Нововолинське", згідно з розподільчим балансом, а також в частині забезпечення соціальних гарантій, передбачених Гірничим законом України та Галузевою угодою.

Відповідач з часу укладення договорів частково вносив оплату за виконання позивачем операцій по зарахуванню та виплаті коштів з вкладних та карткових рахунків, однак станом на 31.10.2016р. у відповідності до договорів № 121 та 121/1 від 05.07.2011р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 326 336,06грн. є непогашеною.

Пунктом 3.9. статуту передбачено, що ДП "Шахта №1 "Нововолинська" має право укладати угоди, договори (правочини), набувати майнових та немайнових прав, нести відповідальність бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до чинного законодавства.

01 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Державним підприємством "Шахта №1 "Нововолинська" був укладений договір №152 про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, згідно з п. 1.1. якого організація замовляє та оплачує, а банк на себе зобовязання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в банку працівникам організації, на умовах та в стороки, визначенні цим договором, заробітної плати та інших виплат працівникам організації.

Відповідно до п. 2.1.4. зазначеного договору відповідач зобовязався перерахувати в банк такі грошові кошти: загальну суму заробітної плати, авансів та інших виплат, що призначаються для зарахування на рахунки працівників організації на рахунок №29093300648770 комісійну винагороду за безготівкове зарахування коштів у розмірі 0,75% відсотків від загальної суми, що перераховується на рахунок №35707301648770 оплату проводити одночасно з перерахуванням сум заробітної плати окремим платіжним дорученням або одним платіжним дорученням, виділяючи її окремим рядком.

Згідно п.п. 2.2.3.-2.2.4. банк зобовязався здійснювати зарахування грошових коштів, вказаних організацією у відомості, на рахунки працівників не пізніше наступного операційного дня після надходження (зарахування) грошових коштів від організації на рахунок, зазначений у п. 2.1.4. цього договору, та надання відомості згідно з п.2.1.4. цього договору та здійснювати обслуговування платіжних карток працівників організації в мережі установ банку згідно тарифів банку.

Відповідно до п.п. 6.1.-6.2. цих договорів, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік і на тих самих умовах, якщо кожна із сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку цього договору.

Дані договора підписані стороноами, підписи скріплені відтиском їх круглих печаток.

Станом на 31 жовтня 2016 року за Державним підприємством "Шахта №1 "Нововолинська" рахується заборгованість за договором №152 від 01.07.2015р. в сумі 228 553,51грн., в т.ч. в т.ч.: прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати -170 390,44грн., сума пені-42 168,38грн., сума 3% річних-3 456,78грн., сума втрат банку від інфляції-12 537,91грн.

Отже, загальна сума заборгованості ДП "Шахта №1 "Нововолинська" перед AT "Ощадбанк" за договорами №121 та №121/1 від 05.07.2011р. та №152 від 01.07.2015р. становить 964 831,90грн., в т.ч.: прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати -496 726,50грн., загальна сума пені-296 596,07грн., загальна сума 3% річних-21 389,14грн., сума втрат банку від інфляції-150 120,19грн.

23.08.2016р. позивачем відповідачу направлено претензію вих.№79 щодо невиконання умов вищевказаних договорів, які залишені останнім без задоволення.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Між сторонами були укладені договори, що за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Договори №121 про надання послуг по зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, на вклані рахунки, №121/1 про надання послуг по зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, на карткові рахунки від 05.07.2011р. та №152 від 01.07.2015р. про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Як вбачається із змісту позовної заяви та відзиву відповідача, згідно акту приймання-передачі до передавального балансу рядка 1615 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за товари, роботи, послуги" станом на 01.06.2015 року до ДП "Шахта №1 "Нововолинська" перейшли боргові зобов'язання за отримані ВП "Шахтоуправління "Нововолинське", на базі якого і було створено дане ДП, послуги в сумі 477 тис. грн.

Банк, звертаючись із позовом до відповідача, у позовній заяві зазначав, що комісія по зарахуванню заробітної плати за договорами № 121 та № 121/1 від 05.07.2011 року становить 326 336,06 грн.

Аналогічну суму було зазначено і у претензії від 23.08.2016 року, яку тоді ж отримав і відповідач.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в т.ч. і передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Отже, прийнявши від ДП "Волиньвугілля" боргові зобов'язання ДП "Шахта №1 "Нововолинська" набуло статусу боржника перед AT "Ощадбанк" у відповідній сумі.

При цьому, ст. 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, зазначення відповідачем у відзиві про відсутність договорів за №№ 121 та 121/1 від 05.07.2011 року не може звільнити останнього від відповідальності за їх невиконання, так як в силу вказаної вище норми права ДП "Шахта №1 "Нововолинська", приймаючи боргові зобов'язання згідно акту приймання-передачі та розподільчого балансу, повинен був отримати від ДП "Волиньвугілля" ці договори та всю необхідну інформацію з цього приводу.

Судом не береться до уваги і твердження відповідача про те, що банк нарахував заборгованість по сплаті комісії з 01.06.2015р. по 31.10.2016р. з огляду на те, що грошові кошти у вигляді заробітної плати працівникам відповідача продовжували зараховуватися відповідно до договорів №№ 121 та 121/1 від 05.07.2011 року впродовж червня-листопада 2015 року, та лише з грудня 2015 року відповідач повністю перейшов на обслуговування за договором №152 від 01.07.2015р., з огляду на що позивачем і здійснено нарахування комісійної винагороди, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за весь строк зарахування коштів за існуючими договорами.

Отже, до стягнення із відповідача за договором №121 від 05.07.2011р. за період з 22.05.2014р. по 31.10.2016р. підлягає прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати в сумі 130 688,63грн.; за договором №121/1 від 05.07.2011р. за період з 22.05.2014р. по 31.10.2016р. прострочена заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати в сумі 195 647,43грн. Окрім того, станом на 31.10.2016р. за ДП "Шахта №1 "Нововолинська" рахується заборгованість за договором №152 від 01.07.2015р., визнана відповідачем згідно акту звірки взаєморозрахунків 170 390,44грн.

Отже, загальна сума заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати ДП "Шахта №1 "Нововолинська" перед AT "Ощадбанк" за договорами №121 та №121/1 від 05.07.2011р. та №152 від 01.07.2015р. становить 496 726,50грн.

Позов в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 296 596,07грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по сплаті комісійної винагороди за всіма договорами, а саме: за договором №121-103 463,54грн., за договором №121/1-150 964,15грн., за договором №152-42 168,38грн. задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки такої міри відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання як стягнення пені за прострочку грошового зобов'язання за згодою сторін в договорах. №№121, 121/1 та 152 не встановлено, як і не встановлено способу її нарахування та бази нарахування пені, якою може бути, зокрема, сума невиконаної відповідачем частини зобов'язання, повна ціна договору чи її частина, незалежно від ступеня надання послуг тощо, передбачених законодавством підстав для стягнення пені за позовною заявою немає, а тому в позові в частині стягнення 296 596,07грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по сплаті комісійної винагороди за всіма договорами, а саме: за договором №121 за період з 10.06.2014р. по 31.10.2016р.-103 463,54грн., за договором №121/1 за період з 10.06.2014р. по 31.10.2016р.-150 964,15грн., за договором №152 за період з 07.10.2015р. по 30.10.2016р.-42 168,38грн., позивачу слід відмовити.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок є вірним, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 21 389,14грн.-3% річних за всіма договорами, а саме за договором №121 за період з 10.06.2014р. по 31.10.2016р.-7 297,75грн., за договором №121/1 за період з 10.06.2014р. по 31.10.2016р.-10 634,61грн., за договором №152 за період з 07.10.2015р. по 30.10.2016р.-3 456,78грн.

Розрахунок нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Проте, перевіривши правильність нарахування позивачем суми індексу інфляції, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним, оскільки з системного аналізу ст. 625 ЦК України слідує, що нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

З огляду наведеного, приписи ст. 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, у той час, як позивачем інфляційні витрати нараховувалися не на саму суму боргу, що мала місце у кожному розрахунковому періоді, а на суми боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013 у справі №905/439/13.

Враховуючи встановлені судом вище обставини, безпідставне включення позивачем до суми заборгованості, на яку здійснювались інфляційні нарахування, сум інфляційних втрат за попередні періоди, суд здійснював перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, згідно якого підставною до стягнення з відповідача на користь позивача буде сума індексу інфляції в розмірі 103 310,68грн.

А тому, в стягненні з відповідача 46 809,51грн.- суми індексу інфляції позивачу слід відмовити.

Розрахунок нарахування суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 9 321,39 грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Шахта №1 Нововолинська", Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 42, код 39806601

на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, код 09303328

621 426,32грн., в т.ч. 496 726,50грн.-простроченої заборгованості, 21 389,14грн.-3% річних, 103 310,68грн.-суми індексу інфляції та 9 321,39 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 296 596,07грн.-пені та 46 809,51грн.- суми індексу інфляції відмовити.

Повний текст рішення складено

26.12.2016

СуддяС. В. Бондарєв