Рішення № 63668595, 22.12.2016, Печенізький районний суд Харківської області

Справа № 633/116/16-ц

Номер провадження 2/633/83/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Танасевич О.В.,

при секретарі судового засідання - Панченко С.В.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лапко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням шляхом виселення,-

В С Т А Н О В И В :

11 квітня 2016 року позивачка звернулась з вищезазначеним позовом, згодом уточнивши його (а.с. 2-5, 26-29), в якому просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження належною їй та ОСОБА_5 1/2 часткою житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилалась на те, що вона та ОСОБА_5 успадкували кожна по 1/4 частці житлового будинку АДРЕСА_1 (далі за текстом, спірний будинок). Відповідачеві належала 1/2 частка спірного будинку на підставі рішення Печенізького районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2031/2-18/11, яку 18 вересня 2013 року він подарував ОСОБА_6 На момент звернення до суду у спірному будинку одноособово проживає відповідач, місце проживання якого за цією адресою не зареєстроване. Позивачка зазначала, що дозволу на користування її часткою спірного будинку вона відповідачеві не надавала, будь-яких цивільно-правових угод з ним не укладала, а тому наполягала на тому, що належна їй частка спірного будинку була зайнята відповідачем самоправно. Крім того, відповідач перешкоджає позивачці виконати рішення Печенізького районного суду Харківської області у справі № 633/297/16-ц, яким виділено частки співвласників спірного будинку в натурі та дозволено здійснити його переустаткування. Позивачка пояснила, що відповідач не дозволяє їй наближатись до спірного будинку, поводиться агресивно, ключі від вхідних дверей не передає, в будинку без дозволу позивачки часто знаходяться сторонні люди, які зловживають алкогольними напоями, одна з кімнат цього будинку вже знищена пожежею. Позивачка обґрунтовувала свої вимоги статтями 41, 47 Конституції України, статтями 9, 109, 116, 150 Житлового кодексу УРСР, а також положеннями статей 16, 316, 386, 391 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_1, позов підтримали у повному обсязі, та пояснили, що й донині позивачка позбавлена можливості використовувати належну їй на праві власності частку спірного будинку та проводити його переустаткування відповідно до наведеного вище рішення суду, оскільки цьому перешкоджає ОСОБА_4, який самоправно, безпідставно, без її дозволу та всупереч її волі постійно проживає у спірному будинку, використовуючи всі його приміщення.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував повністю, пояснивши в ході судового розгляду, що дійсно він одноособово постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 передавати ключі від будинку позивачці він наміру не має, оскільки категорично заперечує проти її доступу до будинку за його відсутності, з огляду на знаходження там його особистих, зокрема, цінних речей. В судовому засіданні, яке відбувалось 12 та 22 вересня 2016 року, ОСОБА_4 повідомив, що до переустаткування спірного будинку з облаштуванням окремих входів він не надасть позивачці можливості користуватись ним, оскільки це створюватиме значні незручності для нього через неприязні стосунки, що склались між сторонами. Відповідач зазначав, що він дійсно перешкоджає позивачці у проведенні будівельних робіт з облаштування окремого входу та виділення її частки в натурі, оскільки вона не надає йому дозвільних документів для проведення таких робіт. Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що іншого житла в нього немає, тоді як у позивачки є кілька квартир та дачний будинок. З його слів, в 2004 році цей будинок був придбаний за спільні кошти ним та ОСОБА_7, нині померлою, яка є дочкою позивачки, в спірному будинку вони проживали разом, а після смерті ОСОБА_7, тобто з 2009 року відповідач проживає там один. Підставою користування спірним будинком відповідач зазначав усний дозвіл ОСОБА_6, яка на теперішній час є співвласницею цього будинку, а також наявність рішення Печенізького районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2031/2-18/11, яким свого часу було визнано за ним право власності на 1/2 частку цього будинку.

Після залучення відповідачем до участі у справі представника - адвоката Лапко В.П., ОСОБА_4 змінив свою позицію по справі та зазначив, що довіреністю від 20 лютого 2015 року ОСОБА_6 уповноважила його представляти її інтереси щодо 1/2 частки спірного будинку, у зв'язку з чим, він змушений постійно проживати в цьому будинку для унеможливлення проведення позивачкою його переобладнання без дозвільних документів (а.с. 128-131). В судовому засіданні, яке відбулось 22 грудня 2016 року представник відповідача повідомив, що ОСОБА_4 не проживає постійно у спірному будинку, реєстрації місця проживання у ньому не має, а за дорученням ОСОБА_6 періодично контролює виконання рішення суду, яким виділено частки співвласників спірного будинку в натурі та дозволено здійснити його переустаткування.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, копії ухвали про відкриття провадження по справі, позовної заяви та доданих до неї матеріалів отримали (а.с. 42, 45, 46, 47, 53, 60, 66-67, 68-69, 70-71, 81, 83, 99-100, 103-104, 105, 106, 107-108, 112-113, 120-121, 152-153, 155), про причини неявки суду не повідомили, з заявами про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не звертались.

ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси та вести від її імені всі справи, що стосуються виключно 1/2 частки спірного житлового будинку (а.с. 87).

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кожній окремо належить по 1/4 частці житлового будинку АДРЕСА_1 (далі за текстом, спірний будинок), згідно зі Свідоцтвами про право на спадщину за законом серії ВТІ номер 053082 та серії ВТІ номер 053081, посвідчених 15 липня 2013 року державним нотаріусом Дванадцятої харківської державної нотаріальної контори Альшаєвою В.В. та зареєстрованих у реєстрі того ж дня за номерами 5-245 та 5-246 (а.с. 9-13, 14-18).

ОСОБА_4 належала 1/2 частка спірного домоволодіння згідно з рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року (а.с. 143-145).

Відповідно до інформаційної довідки Реєстраційної служби Печенізького районного управління юстиції Харківської області від 17 липня 2014 року та договору дарування від 18 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та зареєстрованого в реєстрі того ж дня за номером 2176, право власності на 1/2 частку спірного будинку перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_6, яка є власницею спірного будинку станом на день розгляду справи в суді (а.с. 146-148, 132-133).

20 лютого 2015 року ОСОБА_6 уповноважила відповідача представляти її інтереси та вести від її імені справи, що стосуються виключно 1/2 частки спірного будинку (а.с. 134).

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року у справі № 633/297/13-ц (а.с. 137-139):

- виділено в натурі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності 54/100 частин спірного житлового будинку, зокрема: житлову кімнату 1-2 площею 18,0 м2, житлову кімнату 1-3 площею 8,8 м2 , вітальню 1-1 площею 7,9 м2 , житлову кімнату 1-4 площею 1,6 м2, а також надвірні будівлі, зокрема: частину веранди літери «а1», ганок літера «а1», погріб літера «б», сарай літера «Б2», вбиральну літера «У», частину сараю літера «Б1», частину колодязя літера «К», частину паркану літера «л1», частину хвіртки літера «л2», частину воріт літера «л3», частину паркану літера «л4»;

- виділено в натурі ОСОБА_6 на праві приватної власності 46/100 частин спірного житлового будинку, зокрема: житлову кімнату 1-7 площею 7,6 м2, кухню 1-6 площею 15,0 м2, комору 1-5 площею 1,9 м2, а також надвірні будівлі, зокрема: частину веранди літера «а (ІІ)», сарай літера «В», гараж літера «В1», сарай літера «в», сарай «Б», частина сараю «Б1», частина колодязю літера «К», частина паркану літер «л1», частина хвіртки літера «л2», частина воріт «л3», частина паркану літера «л4»;

- зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 провести переустаткування спірного житлового будинку, відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» з отриманням відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації, при наявності дозволу місцевої ради народних депутатів, газового господарства і держпожінспекції, зокрема: закласти дверний проріз між приміщеннями І та ІІ, 1-1 та 1-6, улаштувати дверний проріз між приміщеннями ІІ та 1-7, для виходу з частини будинку в приміщення «ІІ» та 1-3 улаштувати дверний проріз з установкою подвійних дверей, приміщення 1-3 та 1-7 облаштувати під кухню, обладнати квартири самостійними системами опалювання та електропостачання, розділити горищне приміщення відповідно до варіанту розподілу будинку з обладнанням іншого ходу, без виконання перегородки.

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаною у судовому засіданні, повідомила, що вона знайома з позивачкою понад 15 років, спілкується з нею дружньо, зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що позивачка не має доступу до спірного будинку, навіть після ухвалення Печенізьким районним судом Харківської області рішення від 23 вересня 2014 року про виділення часток співвласників в натурі. Влітку 2015 року свідок ОСОБА_10 разом з ОСОБА_3 намагалися потрапити до спірного будинку, проте, ніхто не відчинив їм двері, а своїх ключів позивачка не має. Того ж дня на прохання позивачки та у присутності свідка ОСОБА_10 до спірного будинку прибув дільничний інспектор міліції, на вимогу якого ОСОБА_4 відчинив двері та дозволив всім зайти в середину будинку, одна кімната якого була повністю чорною від пожежі, а в інших кімнатах містились меблі та речі відповідача. Після цього візиту, зі слів ОСОБА_3, свідку відомо, що вона більше жодного разу не змогла потрапити всередину належного їй житла, адже відповідач усіляко перешкоджає їй у цьому.

Свідок ОСОБА_11, який проживає поруч зі спірним будинком, пояснив суду, що у цьому будинку постійно проживає відповідач. На прохання ОСОБА_3, у червні 2015 року свідок був допущений з дозволу відповідача в середину будинку, щоб орієнтовно оцінити вартість робіт з облаштування окремого входу. У спірному будинку на той момент була повністю вигорілою одна кімната, стан інших кімнат був задовільний. Обрахувавши кількість необхідних будівельних матеріалів, позивачка разом зі свідком ОСОБА_11 придбала їх та привезла до спірного будинку, але потрапити в середину вже не змогли. ОСОБА_11 зазначав, що з травня по серпень 2015 року він разом з ОСОБА_3 неодноразово (мінімум п'ять разів) намагались потрапити до спірного будинку, залишали відповідні повідомлення для відповідача сусідам, бачили автомобіль відповідача у дворі, але двері ніхто ніколи їм не відчиняв.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Право приватної власності є непорушним та гарантується статтею 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зміст права власності розтлумачений у частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України: власникові майна належать права володіння, користування та розпорядження ним. Згідно зі статтями 150, 155 Житлового кодексу УРСР, статтею 383 Цивільного кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку) користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком, крім випадків установлених законом.

Виходячи з пояснень позивачки, відповідача, а також свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в усіх приміщеннях спірного будинку постійно проживає відповідач, тоді як позивачка взагалі не має доступу до належного їй житла. Як зазначив відповідач, у нього відсутній намір передавати ключі позивачці або змінювати місце свого проживання з огляду на відсутність власного житла. ОСОБА_4 повідомив, що він заперечує та не допустить присутності позивачки у спірному будинку, допоки нею не буде облаштований окремий вхід, тоді як всі приміщення цього житла зайняті його речами, самостійного доступу до будинку позивачка не має, одна з кімнат була знищена пожежею під час проживання відповідача та дотепер не відремонтована.

З огляду на вище викладені факти, суд дійшов висновку, що наведені дії ОСОБА_4 однозначно є порушенням права власності позивачки, яке потребує відновлення та судового захисту.

Доводи ОСОБА_4 про те, що законність його користування спірним будинком ґрунтується на визнанні за ним права власності на 1/2 його частку рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року по справі № 2031/2-18/11 суд відхиляє з огляду на положення пункту 1 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України, відповідно до якого право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. Як убачається з інформаційної довідки Реєстраційної служби Печенізького районного управління юстиції Харківської області від 17 липня 2014 року та договору дарування від 18 вересня 2013 року, право власності на 1/2 частку спірного будинку перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_6 (а.с. 146-148, 132-133). Отже, право власності відповідача на спірний будинок, яке згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, у праві користування ним, припинилось 18 вересня 2013 року.

Посилання відповідача на довіреність від 20 лютого 2015 року (а.с. 134), видану на його ім'я ОСОБА_6, як на правову підставу його постійного проживання у спірному будинку суд також вважає необґрунтованим. Як убачається зі змісту цієї довіреності, ОСОБА_6 уповноважила відповідача представляти її інтереси та вести від її імені справи, що стосуються 1/2 частки спірного будинку в усіх судах, органах державної виконавчої служби, державних органах та органах місцевого самоврядування, підприємствах тощо, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, стороні виконавчого провадження тощо. В розумінні статей 237-247, 1000-1006 Цивільного кодексу України ця довіреність не надає відповідачеві права користування спірним будинком.

На час судового розгляду спору відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про наявність у нього правової підстави для користування спірним будинком: перебування у родинних стосунках з будь-ким зі співвласників та проживання у будинку разом з ним (стаття 156 Житлового кодексу України, стаття 405 Цивільного кодексу України); наявності договору найму жилого приміщення (стаття 157 Житлового кодексу УРСР) або цивільно-правового договору зі співвласниками. Тому посилання ОСОБА_4 на усний дозвіл проживати у спірному будинку, наданий йому ОСОБА_6 без узгодження з іншими співвласниками, а також на необхідність охороняти майно ОСОБА_6 від позивачки на виконання довіреності від 20 лютого 2015 року, суд вважає безпідставними.

Оскільки ОСОБА_4 проживає у спірному будинку без відповідного рішення про надання йому цього приміщення у користування та поза волею одного зі співвласників, позивачки по справі, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що зайняв житлове приміщення самоправно.

Таким чином, суд вважає порушеним право власності позивачки на належну їй частку спірного житлового будинку, що відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України надає їй право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження її майном.

На теперішній час спірний будинок перебуває у спільній частковій власності трьох осіб: позивачки, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року у справі № 633/297/13-ц щодо виділення їхніх часток в натурі не виконане з огляду на перешкоди, що їх чинить відповідач. Оскільки частка позивачки не є відокремленою, всі приміщення спірного будинку фактично перебувають у їхньому спільному користуванні до моменту виділення часток в натурі, а порядок їхнього використання повинен бути узгоджений між всіма співвласниками. Крім того, переустаткування спірного будинку з облаштуванням окремих входів до часток співвласників повинно відбуватись відповідно до зазначеного вище рішення суду, тобто шляхом закладення дверного прорізу між приміщеннями І та ІІ, 1-1 та 1-6, улаштування дверного прорізу між приміщеннями ІІ та 1-7, улаштування дверного прорізу з установкою подвійних дверей між приміщеннями «ІІ» та 1-3, облаштування приміщень 1-3 та 1-7 під кухню, обладнання квартири самостійними системами опалювання та електропостачання, розділення горищного приміщення з обладнанням іншого ходу, що потребує безперешкодного доступу до всіх приміщень спірного будинку. За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу позивачки про усунення перешкод у здійсненні нею права користування спірним будинком в цілому, адже тільки у такий спосіб можна забезпечити реальний захист її порушеного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є припинення дії, яка його порушує. Такою дією є проживання відповідача у спірному будинку, яке з 18 вересня 2013 року здійснюється ним самоправно, що відповідно до частини третьої статті 116 Житлового кодексу УРСР є підставою для його виселення без надання іншого жилого приміщення, як такого, що не має будь-яких правових підстав для зайняття спірної жилої площі.

Доводи представника відповідача - адвоката Лапко В.П., щодо недоведеності факту постійного поживання відповідача у спірному будинку, а від так відсутності предмету спору, спростовані поясненнями самого відповідача, який в судовому засіданні визнав цей факт та не заперечував проти нього, поясненнями позивачки, а також показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12

За таких обставин, суд вважає наведені позивачкою обставини такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому задовольняє її позов частково, а саме щодо усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження належною їй та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності 54/100 частки спірного будинку, оскільки саме цю частку, а не 1/2, як зазначено у позові, було виділено їм на підставі рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року у справі № 633/297/13-ц.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням шляхом виселення, - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження належною їй на праві спільної часткової власності з ОСОБА_5 54/100 часткою будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 з самоправно зайнятого ним будинку АДРЕСА_1 без надання йому іншого житлового приміщення.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 551 (п'ятисот п'ятдесяти однієї) гривні 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: