Вирок № 63665986, 26.12.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6371/16-к

провадження № 1-кп/415/647/16

ВИРОК

Іменем України

"26" грудня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю секретаря Зайченко І.А.

прокурора Швиденко О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240002737 від 01.11.2016 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, раніше судимого: 13 вересня 1995 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.86-1, ч.2 ст.140 КК України (1960) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4 квітня 2000 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.141, ч.1 ст.142 КК України (1960) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 13 грудня 2007 року Ленінським районним судом м.Севастополя за ч.2 ст.187 КК України (2001) до 7 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 15 квітня 2013 року Залізничним районним судом м.Сімферополя за ч.2 ст.186 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 17 серпня 2016 року у зв'язку з відбуттям покарання, 22 листопада 2016 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, наприкінці серпня 2016 року, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, знаходячись на березі річки Сіверський Донець в районі зруйнованого моста м. Лисичанська, знайшов ручну бойову осколкову гранату РГД-5, придатну до вибуху (висновок вибухотехнічної експертизи від 24 листопада 2016 року № 19/113/10/167-е), яку переніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де незаконно зберігав її до моменту вилучення.

11 листопада 2016 року, в період часу з 9 години 15 хвилин до 10 години 05 хвилин, під час обшуку, проведеного за місцем мешкання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1, працівниками поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області виявлено та вилучено ручну бойову осколкову гранату РГД-5.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності. Суду пояснив що, дійсно наприкінці серпня 2016 року знаходячись на березі річки Сіверський Донець в районі зруйнованого моста м.Лисичаснька, знайшов ручну бойову осколкову гранату РГД-5, яку переніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 де зберігав її до моменту вилучення під час обшуку проведеного 11 листопада 2016 року, в період часу з 9 години 15 хвилин до 10 години 05 хвилин за місцем його мешкання. У скоєному щиро розкаявся, просив суд суворого його не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, не має постійного місця проживання, одружений, на утриманні дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.23,24), у побуті за місцем проживання характеризується задовільно (а.с.25), раніше судимий (а.с. 19-21);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів, оскільки обвинувачений маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисного злочину (ст.186 ч.2 КК України) знову вчинив новий умисний злочин.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його репутацію, який не працює, за місцем проживання характеризується негативно, маючи не зняті та непогашені судимості, в тому числі і за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став та знову через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі вчинив умисний злочин проти громадської безпеки та громадського порядку, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суспільна небезпека якого визначається тим, що такі дії призводять до створення сприятливих умов для вчинення злочинів з використанням бойових припасів а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 та повне визнання вини останнім, який в судовому засіданні вибачався за скоєне, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, виказав готовність нести відповідальність за вказані дії вважає за необхідне призначити обвинуваченому мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, в межах передбачених санкцією статті 263 ч.1 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.263 ч.1 КК України, викладене в даному вироку, до ухвалення вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 22 листопада 2016 року, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю злочинів: застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відраховувати з моменту взяття під варту - 01 листопада 2016 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк призначеного за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого тобто з моменту взяття під варту - з 01 листопада 2016 року до 23.12.2016 року (а.с. 10 том ІІ), тобто до дня набрання вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 22.11.2016 року законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Відповідно до ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням: дактилоскопічної експертизи, що згідно довідки НДЕКЦ складає 527 грн. 76 коп., вибухотехнічної експертизи, що згідно довідки НДЕКЦ складає 703 грн. 68 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-Металеві осколки, скоба та кільце з чекою, які залишилися після проведення експертизи та, які знаходяться на зберіганні у камері схову Лисичанського відділу поліції ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання, призначенного за данним вироком, покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду від 22 листопада 2016 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні до набрання вироком законної сили, - не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 01 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк призначеного за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого з моменту взяття під варту - з 01 листопада 2016 року до 23.12.2016 року, тобто до дня набрання вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 22.11.2016 року законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

-дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/662е від 22.11.2016 року в сумі 527 (п'ятсот двадцять сім ) грн. 76 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

- вибухотехнічної експертизи № 19/113/10/167-е від 24.11.2016 року, в сумі 703 (сімсот три) грн. 68 коп (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

-металеві осколки, скоба та кільце з чекою, які залишилися після проведення експертизи та, які знаходяться на зберіганні у камері схову Лисичанського відділу поліції ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова