Ухвала суду № 63664388, 20.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8357/16 Справа № 185/357/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Перекопський М. М. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Дніпро

20 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л.,Максюта Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» про стягнення коштів /т.1 а.с. 2-4/.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено /т.2 а.с.20-21/.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /т.2 а.с. 40-51/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" укладено кредитний договір №172#00017428788, згідно якого банк надав позивачу кредит на поточні потреби у сумі 49900 грн. зі сплатою 31% річних та кінцевою датою повернення не пізніше 13 травня 2018 року. Позивач взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти шляхом внесення щомісячного платежу у сумі 1660,14 грн. не пізніше "14" числа кожного місяця /т.1 а.с.5-8/.

Згідно п.9.3 кредитного договору, всі платежі позичальника здійснюються шляхом внесення коштів до каси банку або шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунку позичальника та наступного зарахування на відповідний рахунок, зазначений у п.12.2 цього договору.

У відповідності до п.9.5 кредитного договору, позичальник доручив банку списувати протягом операційного для з будь-яких рахунків позичальника грошові кошти з метою повернення кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих та несплачених процентів, пені та санкцій, а також будь-яких інших платежів, передбачених цим договором, починаючи з дати, в яку позичальник зобов'язаний був здійснити платіж на користь банку, до повного погашення платежів.

Отже, за умовами договору банк повинен був не пізніше 14 числа кожного місяця списувати з рахунку позивача НОМЕР_1 (який зазначено у п.12.2 кредитного договору) здійснити договірне списання коштів у сумі 1660,14 грн. За період з 01 січня 2014 р. по 01 грудня 2014 року банк повинен був списати кошти на суму 18261,54 грн. (1660,14 грн. х 11 місяців).

Згідно виписки по картковому рахунку позивача НОМЕР_1 банком здійснювалося договірне списання коштів на погашення заборгованості по кредитному договору №172#00017428788. Також, із зазначеного рахунку здійснювалося договірне списання коштів за кредитним договором №172#000174287882 від 14 грудня 2013 року. За період з 01 січня 2014 року по 01 грудня 2014 року банк списав 29840,56 грн. з карткового рахунку позивача.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту списання коштів чи списання у більших розмірах, ніж передбачено укладеними між сторонами договорами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_2 зазначав, що кошти, списані у період з 01 січня 2014 року по 01 грудня 2014 року були незаконно списані.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, та право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 27 грудня 2012 року між сторонами укладено договір №26257015428788/980 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з випуском картки (в межах зарплатного проекту), відкриття та обслуговування карткового рахунку з кредитним лімітом з випуском кредитної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування /а.с.71-73/.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належно не виконував, в результаті чого у нього станом на 23 травня 2015 року накопичилась заборгованість в розмірі 42967,11 грн., з яких 41414,07 - заборгованість за тілом кредиту; 1521,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9,99 грн. - пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 21,24 грн. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості /т1. а.с.59-61/.

Наданим Банком розрахунком підтверджується, що договірне списання проводилось в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №172#00017428788.

Враховуючи вказане вище, банк на законних підставах робив списання з зарплатної картки в рахунок погашення заборгованості за кредитом №172#00017428788.

Виходячи з наведеного , колегія суддів вважає , що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели, чи могли призвести до неправильного вирішення справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до не згоди з рішенням суду і були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Оскільки відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна із сторін по справі забов'язана надавати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до положень ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визнати посилання відповідачів в апеляційній скарзі обґрунтованими не можна, в зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.