Ухвала суду № 63661646, 21.12.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

21 грудня 2016 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Пошва Б.М., перевіривши заяву директора ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року,

у с т а н о в и в:

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року затверджено угоду у кримінальному проваджені № 3201517000000056 про визнання винуватості, укладену прокурором прокуратури Полтавської області та Миршавкою Є.М.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2016 року повернуто апеляційну скаргу директора ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 на вирок місцевого суду від 12 лютого 2016 року, оскільки вона, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), подана особою, яка не має права на оскарження вказаного рішення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_3

У заяві, поданій директором ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1, порушується питання про перегляд Верховним Судом України (далі - Суд) ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року з підстави, передбаченої пунктами 2, 3 частини першої статті 445 КПК.

Заявник твердить, що судом касаційної інстанції було допущено неоднакове застосування ряду норм КПК, а саме: пунктів 1, 17 частини першої статті 7, статті 24, статті 394 КПК. Просить ухвалу касаційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

На підтвердження своїх доводів про відмінність у правозастосуванні заявник долучив до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2016 року, 1 грудня 2016 року, з яких, на його думку, вбачається, що касаційний суд інакше, ніж у провадженні щодо ТОВ «Глобинський переробний завод», застосував вищевказані норми процесуального закону.

Крім того, заявником надано копію постанови Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, в якій міститься висновок щодо застосування норм права.

Перевіривши відповідність заяви вимогам статей 448, 449 КПК, вважаю, що заява містить недоліки, які перешкоджають вирішенню питання про допуск справи до провадження Суду.

Процедура перегляду Судом рішень касаційної інстанції регулюється виключно нормами глави 33 КПК. Тому заявники мають дотримуватись цих норм процесуального закону і тих, що регулюють процесуальну форму подання заяви про перегляд судового рішення.

Згідно зі статтею 444 КПК Суд переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених КПК. Перелік підстав для перегляду судових рішень Судом визначений у статті 445 КПК, він є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 448 КПК у заяві про перегляд судового рішення Судом має міститись, у тому числі, обґрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 445 КПК.

З огляду на вимоги пункту 2 частини першої статті 445 КПК заявник має конкретизувати передбачені цим Кодексом норми права, які, на його думку, застосовано неоднаково.

Як убачається зі змісту заяви, її подано без додержання зазначених вище вимог закону.

Так, згідно з доктринальним тлумаченням, норма права складається з гіпотези (опису умов дії правової норми, тобто вказівки на ті фактичні обставини, за наявності яких реалізується її диспозиція), диспозиції (належної або можливої поведінки за наявності передбачених гіпотезою обставин) та санкції (наслідків або заходів державного примусу на випадок недотримання чи порушення припису, визначеного у диспозиції). При цьому структура саме кримінальної процесуальної норми містить свої особливості, оскільки юридична техніка КПК допускає розміщення гіпотези, диспозиції та санкції в межах різних його статей.

Однак заявник у заяві зазначив лише статті КПК, які, на його думку, застосовані касаційним судом неоднаково, проте не конкретизував, в яких із них розміщено гіпотезу, диспозицію, не мотивував юридичні наслідки порушення норми КПК та не вказав, яким чином це вплинуло на законність судового рішення. Водночас лише сукупність вказаних складових становить поняття норми права, неоднакове застосування якої може бути підставою для перегляду судових рішень Судом.

Також заявникові слід мати на увазі, що, згідно із повноваженням Суду та його усталеною практикою, неоднаковість застосування касаційним судом процесуальних норм перевіряється шляхом порівняння висновків цього суду, сформульованих стосовно застосування однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК.

На підтвердження вказаної підстави до заяви долучено копії ухвал суду касаційної інстанції, які, на думку заявника, різняться за змістом з оскаржуваною ухвалою касаційного суду. Однак у заяві ОСОБА_1 не наведено аргументів на користь подібності правовідносин, не здійснено порівняння оспорюваних висновків касаційного суду щодо цих правовідносин з порівнюваними, не конкретизовано, у чому полягає неоднакове правозастосування касаційного суду.

Згідно з частиною 1 статті 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує положення відповідного міжнародного договору України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частини 4 і 5 статті 9 КПК).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - Європейський Суд), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, який встановить, зокрема, обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36).

Разом із тим, як убачається з рішення Європейського Суду від 8 січня 2008 року «Щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України» (п.2), право на доступ до національного суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Практикою Європейського Суду визначено, що встановлені державою обмеження повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються та метою, яку намагаються досягнути, щоб не суперечити пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі Guerin v. France, 29 липня 1998 року, Reports 1998-V, п. 37).

Зазначені недоліки, встановлені при перевірці відповідності заяви вимогам КПК, перешкоджають вирішенню питання про допуск справи до провадження.

При надходженні заяви, оформленої без додержання вимог статей 448 і 449 КПК, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Заява повертається заявнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку.

На підставі наведеного та керуючись статтями 448, 449, 450 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Про недоліки заяви повідомити директора ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 та установити заявнику строк до 21 січня 2017 року для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали, заяву буде повернуто заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України Б.М. Пошва