Ухвала суду № 63661410, 22.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р. Справа № 815/1935/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря -Худика С.А.

за участю представника апелянта - Чернецького А.В.

за участю представника позивача - Батранюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Віні Віді Віці Трейд» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

Позивач- ТОВ «Віні Віді Віці Трейд» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №500060006/2016/000022/2 від 22.03.2016р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00061.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним інспектором Одеської митниці ДФС безпідставно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, яким було здійснено коригування митної вартості товару "помідори свіжіші, вага нетто - 20000 кг (3000 ящиків), врожай 2016 року, торговельна марка "NAIM", в результаті чого вартість товару збільшилася. В обґрунтування цього відповідач послався на п.2 ст.58 МК України, зважаючи на те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому на підставі п.3 ст.58 МК України застосовано другорядний метод - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод № 3). При цьому документи, які підтверджували визначення факту договірної ціни були надані відповідачу у необхідному обсязі. Відповідач не надав жодного доказу того, що Товариством занижено митну вартість товарів, що ввозилися на територію України; не навів фактів передбачених ч.1 ст.58 Митного кодексу України, які унеможливлюють застосування основного методу при митному оформленні товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року - позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості № 500060006/2016/000022/2 від 22.03.2016 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00061 від 22.03.2016 р. Одеської митниці Державної фіскальної служби.

В апеляційній скарзі, Одеська митниця Державної фіскальної служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 08 червня 2016 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.03.2016 р. між ТОВ "Віні Віді Віці Трейд", Україна, та Naim Tarim Urunleri Ins.Paz.Ith.Ihr.San.ve.Tic.Ltd.Sti, Туреччина, укладений контракт № 10/16 на поставку товарів за ціною та на умовах, визначених в інвойсах.

21 березня 2016 р. ТОВ "Віні Віді Віці Трейд" подано до митного органу електронну митну декларацію № 500060006/2016/004270 від 21.03.2016 р., в якій визначена митна вартість товару за методом визначення митної вартості № 1 - за ціною контракту згідно інвойсу в розмірі 10 600 дол. США.

Для підтвердження митної вартості декларантом додано: зовнішньоекономічний контракт від 11.03.2016 р. № 10/16, інвойс від 17.03.2016 р. № 26856, сертифікат про походження товару від 17.03.2016 р. № С0301257, міжнародну автомобільну накладну від 17.03.2016 р., книжку МДП (TIR), інформацію про фітосанітарний, радіологічний та ветеринарно-санітарний контроль товарів від 17.03.2016 р., копію митної декларації країни відправлення.

За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару 21.03.2016 р. державним інспектором відділу митного оформлення митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці Міндоходів в електронній формі повідомлено позивача, що подані документи містять розбіжності: в інвойсі від 17.03.2016 р. № 26856 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір від 11.03.2016 р. № 10/16. Враховуючи спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості (орієнтований показник митної вартості, розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 724, вище ніж заявлено за МД), та у зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності, відповідно до п.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22 березня 2016 р. позивачем надано до митного органу лист № 22, в якому зазначено, що витребувані документи надаватися не будуть. Також до листа додано лист відправника товару - про підтвердження зв'язку між інвойсом та контрактом.

За результатами опрацювання митним органом 22.03.2016 р. винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00061 та прийнято рішення про коригування митної вартості № 500060006/2016/000022/2, яким визначено вартість за кг нетто товару у розмірі 1 дол. США, що призвело до збільшення ціни товару та обов'язкових платежів.

В подальшому товар випущено у вільний обіг (ВМД № 500060006/2016/04295) за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Судом також встановлено, що за результатами перевірки наданих разом із МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у декларації, встановлено, що у документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, в поданому до митного оформлення в інвойсі від 17.03.2016 р. № 26856 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір від 11.03.2016 р. № 10/16, а поданим в подальшому листом виробника зазначений недолік усунено не було, оскільки документ був складений не українською мовою.

Контроль правильності визначення питної вартості товарів здійснюється митним органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).

Згідно з ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч.2 ст.337 МК України).

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються (ч.3 ст.337 МК України).

Відповідно до підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, з метою забезпечення єдиного підходу до організації роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного контролю та митного оформлення наказом ДФС11 вересня 2015 року N 689 затверджені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з п.п. 1, 2.2, 2.5, 2.12 розд.2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа). Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з п.2 ч.2 ст.53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, серед іншого, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

Умовами зовнішньоекономічного контракту від 11.03.2016 р. № 10/16 передбачено, що загальна сума контракту визначається у відповідності з рахунками Продавця та складає 500 тис. дол. США та 500 тис. ЄВРО. Валюта контракту - дол. США, ЄВРО. Ціна за товар та умови поставок визначаються в інвойсах (п.3.3).

У відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Другою частиною статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Судом встановлено, що інвойс від 17.03.2016 р. № 26856 містить інформацію про ціну товару; інвойс містить повну ціну поставки товару на зазначених в контракті умовах і не потребує визначення складових митної вартості. Додатково наданий декларантом лист виробника товару, який складений міжнародною мовою (англійською), також безумовно підтверджує факт зв'язку зазначеного інвойсу із зовнішньоекономічним договором, доданим до МД.

Крім того, надана до митного органу експортна декларація країни походження містить інформацію про найменування товару, кількість, ціну, загальну суму до сплати. Тобто вказані документи містять відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар.

На цьому фоні вимога надати додаткові документи з підстав відсутності в інвойсі посилання на зовнішньоекономічний договір, з урахуванням надання такого документу в подальшому, - може здатися суттєвим торговим бар'єром та насамкінець є безпідставною.

У зв'язку із цим суд вірно зазачив, що висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - необґрунтованим.

Так, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Крім того, в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості покладено те, що декларантом не виконані вимоги ст. 254 МК України, зокрема не забезпечено переклад на українську мову наданого додатку (лист виробника, а.с.30) до листа від 22.03.2016 р. № 22.

Відповідно до ст.254 МК України органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З огляду на матеріали справи ТОВ "Віні Віді Віці Трейд" не отримувало від митного органу вимоги про переклад, як це передбачено ст. 254 МК України, у зв'язку із чим за даних умов митний орган не може зазначати на відсутність перекладу, як на розбіжність в документах. При цьому декларація країни відправлення складена англійською, а не турецькою мовою.

Відповідно до п.3 ст.5 Закону України "Про засади державної мовної політики" держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.

Таким чином, мовою міжнародного спілкування на сьогоднішній день є мова ООН, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій. Офіційною мовою ООН є: арабська; китайська (Путунхуа); англійська; французька; російська; іспанська. Отже посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність перекладу з англійської мови є безпідставними.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що Одеська митниця ДФС жодним чином не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Напроти, як було зазначено вище, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

У рішенні ЄСПЛ "Larissis and Others v. Greece" зазначено, що втручання може бути виправданим, якщо воно "встановлено законом" та здійснено "згідно закону", оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, але й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

В рішеннях "United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey", "Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey" ЄСПЛ відзначив, що кожне втручання має відповідати "нагальній суспільній потребі"; а поняття "необхідний" не має того ступеню гнучкості, як поняття "корисний" чи "бажаний".

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що в даному випадку обставини справи свідчать про те, що "втручання" митного органу було непропорційним та порушувало справедливий баланс між інтересами позивача і публічними інтересами. При цьому оцінювана в межах даної справи адміністративна практика митниці, з огляду на наведені вище подальші заходи, не відповідає принципу юридичної визначеності (legal certainty - є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права), оскільки є вкрай непослідовною та суперечливою.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачі у даній справі не довели правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості №500060006/2016/000022/2 від 22.03.2016р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00061.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Віні Віді Віці Трейд» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: