Ухвала суду № 63659630, 13.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року за скаргою ОСОБА_1 на постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича,

№ апеляційного провадження:22-ц/796/14773/2016Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

у липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати неправомірними та скасувати винесені головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. постанови від 25 травня 2016 року про стягнення виконавчого збору, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Обґрунтовуючи скаргу, заявник зазначав, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. від 29 квітня 2016 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-211/15, виданого 23 липня 2015 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Родовід Банк».

25 травня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Однак, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем вказані постанови йому не направлялись і про їх існування він дізнався 14 червня 2016 року після ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження.

Також ОСОБА_1 зазначав, що постанова про відкриття виконавчого провадження йому не направлялася, чим він був позбавлений можливості у добровільному порядку виконати рішення суду, а державний виконавець не мав підстав для прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на майно боржника.

Ухвалою суду від 28 вересня 2016 року скаргу задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 25 травня 2016 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем, визнано неправомірною та скасовано постанову про арешт майна боржника

- 2 -

та оголошення заборони на його відчуження від 25 травня 2016 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем АндріємТарасовичем

У поданій апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні скарги відмовити з вирішенням питання про розподіл судових витрат.

Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, так як ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року, якою скасовано постанову від 29 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, оскаржена у апеляційному порядку і результати розгляду скарги невідомі.

Також Департамент зазначає, що державним виконавцем було вжито усіх заходів, спрямованих на повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, однак адресоване боржнику поштове відправлення ним не отримане, а у матеріалах виконавчого провадження міститься конверт з відміткою про відмову в отриманні листа та його повернення за закінченням терміну зберігання.

Крім того, заявник стверджує, що винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, а також про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, не ставиться в залежність від факту отримання чи неотримання сторонами вказаних постанов, а є наслідком передбачених Законом підстав для вчинення відповідних виконавчих дій.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.160), свого представника у судове засідання не направив, клопотання про перенесення судового розгляду не подав, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 23 липня 2016 року Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 500 000 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення, станом на 21 квітня 2015 року, еквівалентно 11 127 193 гривні 50 копійок, заборгованості за процентами по кредиту у розмірі 70502,97 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 1 569 000 гривень 38 копійок, пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 2 029 261 гривні 94 копійки, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 607 669 гривень 70 копійок.

За заявою ПАТ «Дельта Банк» постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження самостійно виконати рішення суду..

25 травня 2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. винесено постанову (ВП №50996794) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 39 324,49 доларів США і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 432569,46 долари США.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішення встановлено порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» при ухваленні постанови про відкриття провадження, а відтак, і постанови

- 3 -

про накладення арешту та майно боржника та стягнення з нього виконавчого збору є неправомірними.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», редакція якого діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про виконавче провадження» було передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016р., яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016р., визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. про відкриття виконавчого провадження від 29 квітня 2016р.

При цьому, суди виходили з того, що при відкритті виконавчого провадження були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», так як заява про відкриття виконавчого провадження була прийнята від особи, яка не мала на це відповідних повноважень, а також виконавче провадження відкрито за сумою заборгованості, яка не відповідала розміру, зазначеному у заяві про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт майна боржника є передчасними, а відтак прийняті з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги про те, державним виконавцем були вжиті всі можливі заходи для належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги, так як постанова про відкриття виконавчого провадження була визнана судом неправомірною та скасована не з підстав не отримання її копії боржником, а з підстав не дотримання державним виконавцем вимог закону при прийнятті заяви про відкриття виконавчого провадження та ухвалення самої постанови.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, а також про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, не ставиться в залежність від факту отримання чи неотримання сторонами вказаних постанов, є правомірним, проте, судом зазначені постанови були скасовані не у зв'язку із не направленням їх копій боржнику, а у зв'язку із скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, у разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, не можуть залишатися чинними.

Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

- 4 -

ухвалила:

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: