Рішення № 63656617, 20.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.2016 Справа № 905/3229/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп"доПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"простягнення 83930,98 грн.Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1-представник за договором; від відповідача: не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення основного боргу у розмірі 72710,81грн., пені у розмірі 5696,40грн., 3% річних у розмірі 1170,49грн., інфляційних втрат у розмірі 4273,68грн. та витрат на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання по договору поставки №15/181 від 16.03.2016 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №15/181 від 16.03.2016, специфікацій №1 та №2 до договору, видаткових накладних №Б441 від 16.03.2016 та №Б672 від 14.04.2016, претензії про стягнення суми боргу за поставлений товар, договору №31 від 21.09.2016.

Відповідач явку своїх представників у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи. Разом з тим, відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивач не виконав свого зобовязання по передачі продукції разом зі всіма документами, зазначеними в п.6.1. договору. Отже, ненадання позивачем документів, а саме рахунку і сертифікату якості свідчить про ненастання факту поставки продукції. Також, відповідач повністю вважає арифметично невірним розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем та надає власний.

Представник позивача клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

16.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", як покупцем (відповідач) підписаний договір №15/181 (далі - договір).

В порядку та на умовах, які визначені в договорі, постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру визначена сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору ціна продукції вказується у специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Згідно з п.2.2. договору орієнтовна сума договору на момент укладення складає 833333,33грн. без ПДВ, ПДВ-166666,67грн., всього з ПДВ - 1000000,00грн. Загальна сума договору є величиною змінною та складається з суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору, проте не може перевищувати 3000000,00грн. з ПДВ. Зміна ціни в односторонньому порядку не допускається. У випадку перерахунку на поточний рахунок постачальника передплати, ціна на поставлений товар зміні не підлягає (п.2.3.договору).

Відповідно до п.5.1. договору строки поставки товару вказується в специфікаціях.

Згідно з п.5.2. договору датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю постачальником в установлених специфікацією місцях. Постачальник повинен повідомити покупця про дату поставки товару не пізніше 3 днів до дати поставки (п.5.3. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що постачальник зобовязується передати покупцю разом з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, товаро транспортну накладну. Датою переходу права власності є дата, що проставлена представником покупця в товарно транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід є накладною (видатковою накладною).

Відповідно до п.9.1. договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання рахунку на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п.9.3, 9.4 договору).

Згідно з п.13.1. договору останній вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами. Строк дії договору до 31.03.2017 (п.13.2 договору).

Між сторонами погоджено та підписано специфікації №1 на суму 39199,44грн. та №2 на суму 45359,35грн. до договору. У вказаних специфікаціях сторони узгодили: строк поставки товару 5 календарних днів після письмової заявки покупця, проте не пізніше 60 днів з моменту підписання специфікації; строк оплати оплата після поставки протягом 30 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткової накладної №Б441 від 16.03.2016 на суму 37519,46грн. та відповідно до видаткової накладної №Б672 від 14.04.2016 на суму 45191,35грн. Отже, загальна сума поставки складає 82710,81грн.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідач не надав жодних заперечень щодо не отримання товару. Відповідач посилається на неотримання від позивача рахунку та сертифікату якості. Разом з тим, відповідач не надає жодних доказів на підтвердження того, що вказані документи не були передані разом з товаром, оскільки на видаткових накладних відсутні будь-які зауваження з боку особи, яка приймала товар. Відповідач також не надав доказів звернення до позивача з вимогою надати вказані документи.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві .

Відповідачем не надано доказів відмови від договору купівлі-продажу, а матеріали справи навпаки свідчать про прийняття товару без заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом не приймаються доводи відповідача про невиконання позивачем зобовязань з передачі документів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 82710,81 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме відповідно до платіжних доручень №810140 від 18.05.2016 на суму 5000,00грн. та №810253 від 23.05.2016 на суму 5000,00грн. Отже, неоплаченим залишився товар на суму 72710,81грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов договору, строк виконання грошового зобовязання відповідача по видатковій накладній №Б441 від 16.03.2016 на суму 37519,46грн. настав 15.04.2016, а по видатковій накладній №Б672 від 14.04.2016 на суму 45191,35грн. настав 16.05.2016 (оскільки 14.04.2016 та 15.05.2016 - не банківські дні).

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася рекомендованим листом відповідачу претензія від 22.09.2016 з вимогою сплатити вищезазначену заборгованість. Вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання своїх грошових зобовязань по договору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 72710,81грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.10.6. договору за прострочення оплати за поставлений товар покупець забов'язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі 0,04% від суми невиконаного грошового забов'язання, за кожний день прострочки, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" пеню, нараховану на суму 37519,46грн. (з урахуванням часткових оплат) за період з 16.04.2016 по 10.11.2016 у розмірі 2442,63грн. та на суму 45191,35грн. за період з 15.05.2016 по 10.11.2016 у розмірі 3253,78грн. Загальна сума пені складає 5696,40грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено кількість днів прострочення виконання відповідачем зобовязання та нараховано пеню більше ніж за 6 місяців..

За розрахунком суду: відповідно до видаткової накладної№Б441 від 16.03.2016 на суму 37519,46грн. за період з 16.04.2016 по 17.05.2016 (32 дня прострочення) у розмірі 480,25грн., на суму 32519,46грн. (часткова оплата 18.05.2016 на 5000,00грн.) за період з 18.05.2016 по 22.05.2016 (5 днів прострочення) у розмірі 65,04грн., на суму 27519,46грн. (часткова оплата 23.05.2016 на 5000,00грн.) за період з 23.05.2016 по 16.10.2016 (147 днів прострочення) у розмірі 1618,14грн.; відповідно до видаткової накладної №Б672 від 14.04.2016 на суму 45191,35грн. за період з 17.05.2016 по 10.11.2016 (178 днів прострочення) у розмірі 3217,62грн. Загальна сума пе5ні, що підлягає стягненню з відповідача складає 5381,05грн.

Також, позивач нараховує відповідачу 3% річних на суму 37519,46грн. (з урахуванням часткових оплат) за період з 16.04.2016 по 10.11.2016 у розмірі 501,91грн. та на суму 45191,35грн. за період з 15.05.2016 по 10.11.2016 у розмірі 668,58грн., загальна сума 3% річних складає 1170,49грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції, які нараховує на суму 37519,46грн. за період з 16.04.2016 по 18.05.2016 у розмірі 1352,01грн., на суму 27519,46грн. за період з 24.05.2016 по 10.11.2016 у розмірі 1135,91грн., на суму 45191,35грн. за період з 15.05.2016 по 10.11.2016 у розмірі 1865,35грн., загальна сума інфляційних втрат складає 4353,28грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3% річних позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначний період прострочення зобовязання та не враховано те, що 2016 рік містить 366 днів.

За розрахунком суду: відповідно до видаткової накладної№Б441 від 16.03.2016 на суму 37519,46грн. за період з 16.04.2016 по 17.05.2016 (32 дня прострочення) 3% річних становлять 98,41грн., на суму 32519,46грн. (часткова оплата 18.05.2016 на 5000,00грн.) за період з 18.05.2016 по 22.05.2016 (5 днів прострочення) 3% річних становлять 13,33грн., на суму 27519,46грн. (часткова оплата 23.05.2016 на 5000,00грн.) за період з 23.05.2016 по 10.11.2016 (172 днів прострочення) 3% річних становлять 387,98грн.; відповідно до видаткової накладної №Б672 від 14.04.2016 на суму 45191,35грн. за період з 17.05.2016 по 10.11.2016 (178 днів прострочення) 3% річних становлять 659,35грн. Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 1159,07грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки в розрахунку деякі періоди нарахування не відповідають вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та ст.ст.17, 18 Закону України "Про інформацію" використовується та є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

З огляду на це, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат саме на суму 37519,46грн. за період з 16.04.2016 по 18.05.2016, оскільки на кінець місяця існувала заборгованість у розмірі 27519,46грн.

За розрахунком суду: відповідно до видаткової накладної №Б441 від 16.03.2016 на суму 27519,46грн. за період з 16.04.2016 по 10.11.2016 втрати становлять 1135,91грн.; відповідно до видаткової накладної №Б672 від 14.04.2016 на суму 45191,35грн. за період з 17.05.2016 по 10.11.2016 втрати становлять 1818,34грн. Загальна сума інфляційних втрат у розмірі, що підлягає стягненню з відповідача складає 2954,25грн.

Також позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на оплату правової допомоги адвокатом в розмірі 5000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським обєднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини пятої статті 49 Господарсько процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Крім того, у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 по вказаній справі зазначив про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правовідносини між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором №31 про надання правової допомоги від 21.09.2016, додатком №1 до договору та свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності.

Відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобовязання представляти інтереси клієнта в державних, комунальних, громадських, господарських, інших підприємствах, установах, органах, організаціях та нотаріальних конторах.

Згідно з п.1.2 договору детальний перелік послуг, термін їх надання, вартість послуг погоджується сторонами в додатках до даного договору.

Доказом витрат на послуги адвоката позивачем наданий додаток до договору, підписаний сторонами 01.12.2016, відповідно до умов якого за підготовку позовної заяви та надання правової допомоги позивачу, адвокат отримає 5000,00грн. протягом 3-х календарних днів з моменту підписання вказаного додатку сторонами.

З огляду на те, що адвокат не зявлявся у судові засідання, враховуючи ціну позову (арифметичну невірність розрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних), на складність спору (поставка по двом накладним), та перелік документів, які були подані адвокатом до матеріалів справи (договір поставки №15/181, специфікації, накладні, розрахунок ціни позову, претензія), та кількість судових засідань (два судових засідання, 06.12.2016 та 20.12.2016), та час, який необхідний кваліфікованому адвокату для складення позовної заяви такої складності, а також враховуючи те, що позивач самостійно звернувся з вимогою до відповідача про сплату боргу, суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 2000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що витрати на послуги адвоката підлягають стягненню частково у розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп" (49098, м.Дніпро, вул.Білостоцького, буд.159, код ЄДРПОУ 38677154) основний борг у розмірі 72710(сімдесят дві тисячі сімсот десять)грн. 81коп., пеню у розмірі 5381(пять тисяч триста вісімдесят одна)грн. 05коп., 3% річних у розмірі 1159(одна тисяча сто пятдесят девять)грн. 07коп., інфляційні втрати у розмірі 2954(дві тисячі девятсот пятдесят чотири)грн. 25коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 2000(дві тисячі)грн. 00коп. та судовий збір у розмірі 1349(одна тисяча триста сорок девять)грн. 67коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 23.12.2016.

Суддя Д.М. Огороднік