Постанова № 63654035, 20.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року 810/778/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Васковець М.С., за участю: представника позивача та третіх осіб, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації», Відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації», Відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що державний реєстратор при реєстрації права власності на 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2, Київської області, порушив ряд законів та правових актів при виконанні свої повноважень, не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявність інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації, не відмовив у державній реєстрації, оскільки заявлене право було вже зареєстроване на АДРЕСА_1. При цьому державним реєстратором було змінено реєстраційний номер об'єкта, який є індивідуальним і не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2016 позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 20.12.2016 до суду не з'явився, надав заперечення в яких зазначив, що його дії вчиненні відповідно до чинного законодавства. Зазначив, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи власниками житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в наступних долях : ОСОБА_4 - 83/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 (31/100), р.№4427, та Договору дарування від 23.04.2008, р.№2-2578(52/100); - ОСОБА_2 - 17/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 року (17/100). Стосовно присвоєння житловому будинку по АДРЕСА_2 іншої поштової адреси згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №760 від 28.12.1982, про що свідчить архівна довідка №М-1079 від 18.05.2009, то про його існування на час реєстрації ОСОБА_6, дублікату договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності в зв'язку з втратою оригіналу працівникам КП КОР "Білоцерківське МБТІ" відомо не було, згідно архівних даних підприємства за поштовою адресою АДРЕСА_1 знаходиться багатоповерховий житловий будинок.

Відповідач 2 - Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради 13.12.2016 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 20.12.2016 представник третьої особи проти позову заперечував повністю, у задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, позов просила задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні у задоволенні адміністративного просив відмовити, проти позову заперечував повністю.

Заслухавши представника позивача, третіх осіб, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

По заповіту від 13.01.2000 посвідченого державним нотаріусом другої Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, єдиним спадкоємцем за заповітом став ОСОБА_8.

Співвласником будинку також є ОСОБА_4 - 31/100 та ОСОБА_2 - 17/100 частки будинку, що підтверджується технічним паспортом житлового будинку №14 виготовлений Білоцерківським МБТІ за станом на 28.04.2014.

Оскільки ОСОБА_8 не подав заяви про прийняття спадщини, то ОСОБА_1 16.01.2016 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батька ОСОБА_6

Дана заява зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ нотаріальної контори, на підставі якої заведено спадкову справу.

16 січня 2016 року позивач звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 що залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

Державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. 16.01.2016 винесено постанову №28/02-31 про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 52/100 частини житлового будинку під АДРЕСА_1, що залишилась після смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою для відмови стала відсутність правовстановлюючих документів на частину житлового будинку яка належала ОСОБА_6

Відповідно до довідки відповідача №2151 від 18.12.2015, повідомлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2 17/100 частин на підставі договору дарування №3978 від 15.03.1982, ОСОБА_4 31/100 частина на підставі договору дарування №3978 від 15.03.1982 та 52/100 частини на підставі договору дарування №2-2578 від 23.04.2008.

30.01.2016 відповідачем, зареєстровано дублікат договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності в зв'язку з втратою оригіналу, про що свідчить Витяг №10111828, від 16.03.2006 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме (52/100) частин силового будинку в м. Біла Церква по АДРЕСА_2.

Згідно архівної довідки №М99/33 від 22.05.2009 відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.12.1982 №760 «Про впорядкування нумерації домоволодінь по АДРЕСА_1», у додатках цього рішення «Перелік номерів АДРЕСА_1, які підлягають зміні», існуючому домоволодінню №43-А присвоюється №14.

Відповідно до довідки архівного відділу Білоцерківської міської ради №01/33 від 14.01.2009 року по протоколах засідань виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів за 1982 - 1997 роки, за 1998 - 2002 роки, відомостей щодо відміни рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.12.1982 року №760 "Про впорядкування нумерації домоволодінь по АДРЕСА_1" не виявлено.

На підтвердження реєстрації ОСОБА_6 так і ОСОБА_4 за адресою будинок №14 по АДРЕСА_1, позивачем надано будинкову книгу, технічний паспорт житлового будинку та довідку Білоцерківської ЖЕК №6 від 08.07.2009.

На підставі договору дарування №2-2578 від 23.04.2008 року, 52/100 частки будинку за АДРЕСА_2 подаровано право власності ОСОБА_4

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21971840 від 24.02.2009 за ОСОБА_4 зареєстровано 52/100 частка будинку за адресою: АДРЕСА_2, м. Біла Церква.

На замовлення власниці квартири №3 будинку №14 ОСОБА_2 МБТІ було виготовлено технічний паспорт. У зв'язку з неправильним зазначеним номером будинку, ОСОБА_2 28.05.2012 звернулась із заявою в МБТІ, в якій повідомила про не точності у виготовленому по заяві технічному паспорт, та просила виправити допущені БТІ неточності. На вказану заяву MБTІ надало відповідь за №2029 від 22 червня 2012 року про те, що в 2006 році по заяві співвласника будинку ОСОБА_6 Білоцерківським МБТІ було проведено реєстрацію права власності на даний будинок за адресою, м. Біла Церква, АДРЕСА_2. Підставою для БТІ для зміни номеру будинку став наданий ОСОБА_6 лист управління житлово-комунального господарств Білоцерківської міської ради №98 від 13.03.2006 року що поштова адреса житлового будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - АДРЕСА_2.

В листі №63/17 від 10.04.2012 виконавчого комітету Білоцерківської міської ради зазначено, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28.12.1982 року №760 існуючому домоволодінню номер 43-а було присвоєно номер 14 і станом на 10.04.2012, згідно технічного паспорту від 28.04.2004 інвентаризаційний номер 9843, р/р №6272 даний будинок має адресу АДРЕСА_1 №14. Крім того згідно архівної довідки № М-99/33 від 22.05.2009 повідомляється, що по протоколах засідань виконавчого комітету Білоцерківської міської ради відомостей щодо зміни нумерації по АДРЕСА_1 в м. Біла Церква за №14 на 43-А не виявлено.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року (справа № 2а-5991/12/10) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення КП КОР. «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.03.2006 року про реєстрацію 16.03.2006 року права спільної часткової власності на житловий будинок, який належить на праві спільної часткової власності гр.. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 та знаходиться в м. Біла Церква Київської області по АДРЕСА_1 за №43-А.

Відповідно до довідки Управління житлово-комунального господарства від 13.03.2006 №98, поштова адреса житлового будинку ОСОБА_6, ОСОБА_4 є АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 23.04.2013 №149 присвоєно поштову адресу індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1 В подальшому рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.10.2014 №391 внесено зміни в поштову адресу індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1.

Відповідач на адресу суду надіслав лист №1285 від 17.06.2016 в якому повідомлено, що інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1, не існує.

Відповідно інвентаризаційної справи №9843, власниками житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в наступних долях : ОСОБА_4 - 83/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 року (31/100), р.№4427, та Договору дарування від 23.04.2008, р.№2-2578(52/100); - ОСОБА_2 - 17/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 (17/100).

При дослідженні даної інвентаризаційної справи №9843 судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 знаходиться багатоповерховий житловий будинок.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор прав у межах своїх повноважень:

здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації;

присвоює в усиновленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна;

скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастрових номер у разі поділу, об'єднання чи зниження об'єкта нерухомого майна;

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації;

відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні дані;

веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі прав;

надає відомості та витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках;

видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер;

видає документ установленого зразка про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав.

Статтею 24 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути і відмовлено, у разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відповідно до ст.19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: Договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За змістом частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; приймає рішення про державну реєстрацію прав, про відмову в державній реєстрації, про внесення змін до Державного реєстру прав; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів. Необхідних для державної реєстрації.

З матеріалів справи, судом встановлено, що власником житлового будинку АДРЕСА_2 був ОСОБА_6, який володів даним будинком з березня 1964 року у відповідності до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності який 22.03.1961 посвідчено Державним нотаріусом II Білоцерківської державної нотаріальної контори.

Суд зазначає, що 09.11.1981 ОСОБА_6, оформив замовлення для проведення інвентаризації будинку та розрахунку часток з метою укладення договору.

Отже, як встановлено з матеріалів справи по договору дарування від 15.03.1982, 48/100 частин житлового будинку перейшли у дарунок ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в наступних долях: - ОСОБА_4 - 31/100 житлового будинку ;- ОСОБА_2 - 17/100 житлового будинку.

В подальшому ОСОБА_6 30.01.2006 звернувся до бюро з проханням зареєструвати дублікат договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності в зв'язку з втратою оригіналу.

Перевіривши відповідність усіх документів вимогам чинного законодавства, відповідачем було проведено державну реєстрацію дублікату договору, що підтверджується Витягом №10111828, від 16.03.2006 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме (52/100) частин житлового будинку в м. Біла Церква по АДРЕСА_2.

Таким чином, відповідачу були надані усі необхідні документи, для проведення державної реєстрації дублікату договору про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме (52/100) частин житлового будинку в м. Біла Церква по АДРЕСА_2.

В подальшому ОСОБА_6 25.03.2008 звернувся до БТІ для отримання витягу з реєстру прав власності з метою укладення договору дарування на користь свого сина ОСОБА_4, а саме 52/100 частин домоволодіння.

На підставі договору дарування 52/100 частин домоволодіння 29.01.2009 обдарований ОСОБА_4 оформляє замовлення на проведення державної реєстрації договору дарування.

Та, 24.02.2009 ОСОБА_4 отримує витяг №21971840 про реєстрацію договору дарування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для реєстрації договору дарування 52/100 частин будинку в м. Біла Церква по АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 були подані усі необхідні документи у відповідності до чинного законодавства та оформленні належним чином.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що власниками житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в наступних долях: ОСОБА_4 - 83/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 (31/100), №4427, та Договору дарування від 23.04.2008 №2-2578 (52/100) та ОСОБА_2 - 17/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 (17/100). Даний факт підтверджується документально.

Що стосується присвоєння житловому будинку по АДРЕСА_2 іншої поштової адреси, то суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №760 від 28.12.1982 існуючому домоволодінню номер 43-А було присвоєно номер 14. Отже суд дійшов висновку, що до 28.12.1982 поштова адреса будинку була АДРЕСА_2. Крім того, суд бере до уваги, наявну в інвентаризаційній справі архівну довідку №М-1079 від 18.05.2009, в якій зазначено про присвоєння житловому будинку по АДРЕСА_2 іншої поштової адреси.

Разом з тим, суд бере до уваги і той факт, що на час реєстрації ОСОБА_6 дублікату договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності в зв'язку з втратою оригіналу, працівникам КП КОР "Білоцерківське МБТІ" не було відомо про зміну поштової адреси.

Крім того, суд також бере до уваги, що згідно архівних даних відповідача за поштовою адресою АДРЕСА_1 знаходиться багатоповерховий житловий будинок.

Враховуючи вищевикладене, рішення Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.03.2016 про реєстрацію 16.03.2016 права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_2, Київської області та рішення державного реєстратора КП Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" про держану реєстрацію права власності на 52/100 частину будинку АДРЕСА_2 Київської області за ОСОБА_3 від 2008 року, є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме внести зміни до інвентаризаційної та реєстраційної справ та привести вказані справи у відповідність, то вони можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що рішення Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.03.2016 про реєстрацію права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_2, Київської області та рішення державного реєстратора КП Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" про держану реєстрацію права власності на 52/100 частину будинку АДРЕСА_2 Київської області за ОСОБА_4 від 2008 року є обґрунтованими і повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 грудня 2016 р.