Ухвала суду № 63653689, 08.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Київ К/800/21746/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014

у справі № 804/3655/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консул»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консул» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БК «Консул») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 №0000192205 та №0000182205.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Консул» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран» за період з 01.12.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №736/225/35458329 від 25.02.2013.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог:

підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «БК Консул» занижено податок на прибуток на суму 673254,00 грн.;

пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України ТОВ «БК Консул» завищено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток по взаємовідносинам ТОВ «Шоковіта» за період з 01.12.2011 по 31.12.2012 у сумі 5250,00 грн.;

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «БК Консул» занижено податок на додану вартість всього у сумі 637272,00 грн.;

пункту 187 статті 187 Податкового кодексу України ТОВ «БК Консул» завищено податок на додану вартість всього у сумі 5000,00 грн.

На думку податкового органу, контрагенти позивача по господарських операціях з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ПП «Тран-Атлантік Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран» порушують частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013: №0000192205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 673524,00 грн. - основний платіж і штрафні (фінансові) санкції - 155 767,00 грн.; №0000182205, якими позивачу завищено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у розмірі 637272,00 грн. - основний платіж і штрафні (фінансові) санкції - 148349,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, в той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, враховуючи придбання товарів і отримання послуг ТОВ «Будівельна компанія «Консул» у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран» та доведеність подальшого використання їх у господарській діяльності, що підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає твердження ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неправомірне формування податкового кредиту є безпідставними.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис) О.А. Веденяпін (підпис) С.Е. Острович