Ухвала суду № 63653621, 22.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Київ К/800/26441/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 461/4000/16-а (876/5223/16) за позовом ОСОБА_4 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання розпорядження нікчемним та незаконним -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив визнати незаконним розпорядження Галицької районної адміністрації № 201 від 08.06.2016 року «Про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження № 201 від 08.06.2016 року «Про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд (стелажів з сонцезахисними окулярами) на АДРЕСА_1», порушує його права у здійсненні підприємницької діяльності. Просить визнати дане розпорядження нікчемним та незаконним.

Постановою Галицького районного суду м .Львова від 04.07.2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 201 від 08.06.2016 року «Про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд (стелажів з сонцезахисними окулярами) на АДРЕСА_1».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

На постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстації норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність відповідно до свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 22.03.1997 року № НОМЕР_2 та свідоцтва платника єдиного податку № НОМЕР_1 від 30.05.2012 року.

ОСОБА_4 03.06.2016 року надіслано лист-попередження № 3108 вих. 367 про проведення демонтажу самовільно розміщених стелажів з сонцезахисними окулярами на АДРЕСА_1. В результаті проведеного обстеження на предмет розміщення тимчасових споруд (стелажів з сонцезахисними окулярами) від 07.06.2016 року ФОП ОСОБА_4 за адресами: АДРЕСА_1» комісією у складі начальника відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвиту Галицької районної адміністрації, провідного спеціаліста відділу комунального господарства зафіксовано, що вимоги припису-попередження Галицької районної адміністрації від 03.06.2016 року № 3108-вих-367 про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд (стелажів з сонцезахисними окулярами) за вказаними адресами СПД ФОП ОСОБА_4, не виконано.

Головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 08.06.2016 року прийнято розпорядження № 201 «Про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд (стелажі з сонцезахисними окулярами) на АДРЕСА_1». Зазначені стелажі з сонцезахисними окулярами належать ФОП ОСОБА_4

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Галицької районної адміністрації № 201 від 08.06.2016 року «Про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд (стелажів з сонцезахисними окулярами) на АДРЕСА_1» винесено з порушенням норм чинного законодавства, Галицька районна адміністрація діяла на підставі Закону України «Про благоустрій населених пунктів», однак з використанням повноважень, та у спосіб, що не встановлені чинним законодавством.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, і відмовляючи в задоволені позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 здійснює торгівлю на АДРЕСА_1 у м. Львові без належно оформлених дозволів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 р. № 633/2011, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244).

Відповідно до п.п. 1.3., 1.6. Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Керуючись наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244, Львівська міська рада прийняла ухвалу від 23.04.2015 року № 4526 про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (далі - Положення).

Відповідно до п.1.3 Положення тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (надалі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту.

Пунктом 2.1 Положення визначено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив'язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив'язки, та плану земельної ділянки або схемі прив'язки.

Згідно з п.п. 2.5, 2.6 Положення, тимчасові споруди розміщуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони». Розміщення тимчасових споруд забороняється безпосередньо біля фасадів адміністративних і культових будівель, біля пам'ятників, скульптурних та інших елементів оздоблення будинків.

Відповідно до п. 7.1 Положення демонтажу підлягають ТС: для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб'єкту господарювання відмовлено у його продовженні; самовільно встановлені; зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив'язки або погодженому проекту та суб'єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив'язки чи проекту; розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 цих Правил.

Інформація про ТС, у яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки або встановлені з порушенням вимог цих Правил надається також у контролюючі органи для вжиття відповідних заходів (п.7.2 Положення).

Пунктом 7.3 Положення визначено, що при виявленні ТС, зазначених у пунктах 7.1.1-7.1.4, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована ТС, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін.

Отже, вказаним Положенням визначено чіткий і вичерпний перелік тимчасових споруд, які підлягають демонтажу.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження відповідача № 201 від 08.06.2016 року слугувало відсутність дозволів на розміщення ТС.

Щодо зазначення у свідоцтві платника єдиного податку позивача, виданого Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області, відомостей стосовно місця провадження господарське діяльності - АДРЕСА_1 колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Самбірська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області не перевірила законність та наявність дозволу на здійснення господарської діяльності у вищевказаних місцях. При цьому, ОСОБА_4 не надав документів, які б доводили право зазначати це місце здійснення господарської діяльності (договір купівлі-продажу нерухомого майна, договір оренди тощо).

Згідно змін до вказаного свідоцтва ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність поза магазинами, тобто під такою діяльністю слід розуміти торгівлю, що здійснюється за межами майнового комплексу, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару, тобто торговельного приміщення. Проте під час судового розгляду встановлено, що такого приміщення у позивача немає.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуване розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від № 201 від 08.06.2016 року прийняте відповідно до «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244 та «Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року № 4526.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 461/4000/16-а (876/5223/16) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: