Ухвала суду № 63653442, 08.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Київ К/800/17493/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І Юрченко В. П.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Кулак І. О.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі №813/4935/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБ САД" (далі - ТОВ "ТБ САД") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі), Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційні скарги Городоцької ОДПІ та ДПІ у Франківському районі залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Городоцькою ОДПІ та ДПІ у Франківському районі подано касаційні скарги в яких просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В період з 02.03.2015 по 14.04.2015 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. За результатами перевірки складено акт від 21.04.2015 №282/13-05-22-02/37122702.

Перевіркою встановлено порушення вчинені позивачем: п.209.6 ст.209 ПК, що призвело до завищення податкових зобов'язань в цілому по спеціальній декларації з ПДВ на загальну суму 690643828, 00 грн., в т.ч. у порушення п.209.6 ст. 209 ПК встановлено завищення податкового зобов'язання на загальну суму 508505305, 00 грн. в частині подальшої реалізації: на ТОВ «Яблуневий дар» на суму 493590670, 00 грн.; на ПАТ «Новоушицький консервний завод» за серпень 2014 року в сумі 14914635, 00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.6 ст.209 ПК в результаті чого позивачем встановлено заниження ПДВ по загальних деклараціях на загальну суму 129784257, 00 грн.; п.п.46.1, 46.2, 46.3 ст.46, п.48.3 ст.48, пп.48.5.1 п.48.5 ст.48, п.49.1, п.49.2 п.49.3 ст.49, пп.49.18.2 п.48.18 ст.49, пп.152.9.1 п.152.9 ст.152 ПК, а саме: неподання податкових декларацій з податку на прибуток за 2013-2014 роки; пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.301.1 ст.301, пп.308.6.2 п.308.6 ст.308, п.309.1 ст.309 ПК, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 170211540, 00 грн.; пп.269.1.1 п.269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 пп.270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК в результаті чого встановлено заниження плати за землю на загальну суму 612,68 грн.; п.285.1 ст.285, п.286.2, п.286.3 ст.286 ПК, а саме: неподання податкових декларацій з податку за землю за 2013, 2014 роки; ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР в частині ненадходження товару по імпортній операції від нерезидента «AGROEXIM» D.O.O (Республіка Сербія) (далі - Фірма) по договору від 28.07.2014 №1; ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93, в частині неподання «Декларації про валютні цінності та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами» станом на 01.01.2015.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.05.2015 №0000092203 яким нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 82934,09 грн. та №0000102203 яким нараховано 170, 00 грн. штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства; від 14.05.2015 №0000202202 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 212764425, 00 грн., №0000212202 яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 194676385,50 грн. та №0000232202 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 340, 00грн.; №0000222202, яким позивачу зменшено від'ємне значення з ПДВ в розмірі 135666, 00 грн. (не оскаржується).

Крім цього, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0000332201 яким збільшено грошове зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 953,78 грн. та №0000342201 яким збільшеного грошове зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 492,06 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив такі в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області, за результатами якого скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 №0000222202 та зменшено суми грошового зобов'язання із земельного податку із юридичних осіб, а в іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

Вказане мало наслідком прийняття ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 12.08.2015 №0000702201, яким збільшено грошове зобов'язання із земельного податку юридичних осіб в розмірі 831,36 грн. та №0000712201, яким збільшено грошове зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 461,74 грн.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п.п.209.1, 209.2 ст.209 ПК).

Пунктом 209.13 ст.209 ПК передбачено, що сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.209.11 ст.209 ПК якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений ст.209 ПК. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених ст. 209 цього Кодексу;

таке підприємство вважають платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Згідно із ст.307 ПК платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у п.307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 308.6 ст.308 ПК передбачено, що реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується:

у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

за рішенням контролюючого органу:

а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з нормою п.137.1 ст.137 ПК дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно із пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 цього Кодексу (п.187.1 ст.187 ПК).

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У відповідних випадках база оподаткування визначається з урахуванням положень ст.189 ПК.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач використовував для вирощення сільськогосподарської продукції орендовані саджанці яблунь на територіях Львівської, Київської, Закарпатської, Хмельницької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Вінницької, Миколаївської та Одеської областей, відповідно до оренди та суборенди основних фондів. Реальність, товарність господарських операцій проведених позивачем підтверджена матеріалами справи, до яких долучено відповідні договори, довідки, виписки, реєстри, податкові та видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, розрахунки, акти звірки та надання послуг, акти здачі-прийняття та виконання робіт, ТТН та інші первинні документи бухгалтерського обліку.

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судами попередніх інстанцій та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеними основними видами діяльності позивача.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинна документація відповідає вимогам визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що відсутність факту збору та поставки сільськогосподарської продукції із орендованих земельних ділянках в період 2013-2014 років, підтверджується відповідними договорами оренди багаторічних насаджень, які у спірний період були чинними, за формою та змістом не суперечать вимогам закону та в судовому порядку недійсними не визнавались. Також встановлено, що підписи посадових осіб сільської (селищної) рад засвідчені печатками відповідних органів місцевого самоврядування. До матеріалів справи також долучено копії квитанцій до прибуткових касових ордерів виданих відповідними сільськими радами про сплату орендної плати за відповідними договорами оренди/суборенди багаторічних насаджень. На відповідних квитанціях проставлено відтиски гербових печаток та підписи посадових осіб сільських рад. Платіжні доручення містять відмітки банківських установ про перерахунок коштів згідно з договорами оренди садів.

Щодо розрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарської продукції та застосування позивачем впродовж 2013-2014 років фіксованого сільськогосподарського податку та спеціального режиму оподаткування ПДВ, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Згідно п.209.6 ст.209 ПК сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

- для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

- з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Згідно з п.209.12 ст.209 ПК сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли:

а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах;

в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації.

За наявності підстав, визначених у підпунктах «а», «б» цього пункту, сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.

Господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана із виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що до матеріалів справи долучено Висновок експерта за результатами економічного дослідження від 28.05.2015 №7830/15-45, згідно з яким висновки акту в частині порушень позивачем податкового законодавства, як щодо реальності господарських операцій, так і щодо визначення питомої ваги сільськогосподарської продукції спростовано. У вказаному висновку зазначено, що податкове законодавство встановлює вичерпні умови, при одночасному дотриманні яких сільськогосподарське підприємство має право використовувати спеціальний режим оподаткування, а саме: товари повинні бути вироблені на власних або орендованих основних фондах або на давальницьких умовах; питома вага вартості сільськогосподарської продукції повинна становити щонайменше 75%; розрахунок питомої ваги визначається від вартості поставлених всіх товарів та послуг, протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно. Експертизою встановлено, що задекларована питома вага вартості сільськогосподарської продукції позивача за 2013-2014 роки складала 99,97% та 99,96% відповідно. Таким чином, позивач мав усі підстави для обрання спеціального режиму оподаткування, передбаченого п.209.2 ст.209 ПК.

Щодо ненадходження товару по імпортній операції від Фірми та неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

28.07.2014 між ТОВ-7, Фірмою та позивачем укладено договір №1 про переведення боргу. Згідно із цим договором позивач прийняв на себе зобов'язання ТОВ-7 по контракту від 17.01.2013 №17/01-13, укладеному між Фірмою і ТОВ-7 на поставку саджанців вишні та яблуні, в частині оплати вартості товару на загальну суму 187598 євро. За вказаним договором про переведення боргу ТОВ 15.08.2014 здійснено оплату в сумі 30000 євро, при цьому граничний термін розрахунків (надходження товару по імпорту) по даній оплаті - 13.11.2014.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 12.05.2014 №270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», постановою правління НБУ від 20.08.2014 №155 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», постановою правління НБУ від 20.11.2014 №734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» та постановою правління НБУ від 01.12.2014 №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно ст.9 Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Переведення боргу регулюється статтями 520 - 524 ЦК. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для належного виконання взятих на себе зобов'язань за вищезгаданим договором ТОВ перерахувало на адресу Фірми 30000 євро.

Відповідно до ст.520 ЦК боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що зі змісту договору від 28.07.2014 №1 Фірма надала свою згоду на заміну боржника у зобов'язанні, що підтверджує законність дій позивача по оплаті товару, який поставлений ТОВ-7.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 28.05.2015 №№0000332201 та 0000342201 у відповідності до податкового законодавства вважаються відкликаними та не створюють для позивача жодних обов'язків по сплаті визначених у них сум податкових зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015 №№0000092203, 0000102203, від 14.05.2015 №№0000202202, 0000212202, 0000232202, від 12.08.2015 №№0000702201, 0000712201 підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степешко В. П. Юрченко