Ухвала суду № 63652409, 01.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Київ К/800/24047/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Веденяпіна О. А.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Бунт В. О.

представник відповідача Садовничий В. В., Хітько В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРА" (далі - ТОВ "ФОРА") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВПП) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року апеляційну скаргу МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВПП залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВПП подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "ФОРА" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВПП.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 29 жовтня 2015 року по 18 листопада 2015 року відповідачем на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фора» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету України податку на прибуток підприємств за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2015 року по операціях з ТОВ «Будмайстер ЛТД», ТОВ «Сандрайс», ТОВ «Техно Маркет». За результатами перевірки складено акт №1115/28-10-39-10/32294897 від 25 листопада 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фора»: пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.4, 138.5, 138.6, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 78646917,00 грн.; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16009451,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року: №0002633901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24014177,00 грн., у тому числі 16009451,00 грн. за основним платежем та 8004726,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0002643901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 21234668,00 грн., у тому числі 14156445,00 грн. за основним платежем та 7078223,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 червня 2014 року між ТОВ «Фора» (покупець) та ТОВ «Сандрайс» (постачальник) укладено договір поставки №90. 10 березня 2014 року між ТОВ «Фора» (покупець) та ТОВ «Будмайстер ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки №10/03-ОФ. Між ТОВ «Фора» (покупець) та ТОВ «Техно Маркет» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №М_82 від 01 серпня 2013 року. Також, ТОВ «Техно Маркет» надало позивачу послуги з пусконалагодження поставлених протикрадіжних систем. 01 серпня 2014 року між ТОВ «Фора» (замовник) та ТОВ «Техно Маркет» (виконавець) укладено договір №М_417.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в договорах позивача з ТОВ «Сандрайс», ТОВ «Будмайстер ЛТД», ТОВ «Техно Маркет», обов'язок щодо доставки товару покладався на постачальника (продавця). Крім того, товари, придбані у ТОВ «Сандрайс», ТОВ «Будмайстер ЛТД», ТОВ «Техно Маркет», поставлялись автомобільним транспортом контрагентів безпосередньо до магазинів (супермаркетів), де ТОВ «Фора» здійснює господарську діяльність.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що надходження товарів (овочів та фруктів) від ТОВ «Сандрайс», ТОВ «Будмайстер ЛТД» у бухгалтерському обліку ТОВ «Фора» відображені проводками за дебетом рахунку 281 «Товари на складі», 644 «Податковий кредит», кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Надходження товарів, а саме, протикрадіжних систем та обладнання до них (Радіочастотна система Detex Line Market, Передавач Detex Line Market) від ТОВ «Техно Маркет» у бухгалтерському обліку ТОВ «Фора» відображені проводками за дебетом рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», 644 «Податковий кредит», кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Надані послуги з пусконалагодження протикрадіжних систем у бухгалтерському обліку ТОВ «Фора» відображено проводками за дебетом рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Придбане у ТОВ «Техно Маркет» обладнання для протикрадіжних систем (Радіочастотна система Detex Line Market, Передавач Detex Line Market) введено в експлуатацію та оприбутковане ТОВ «Фора» за дебетом рахунку 104 «Машини та обладнання», кредитом рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Надходження іншого протикрадіжного обладнання (деактиватори РЧ, ручні РЧ-детектори) відображались проводками за дебетом рахунку 153 «Придбання інших необоротних матеріальних активів», кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та оприбутковувались за дебетом рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Надходження гнучких та жорстких датчиків, електромагнітних датчиків, деактиваторів відображались проводками за дебетом рахунку 205 «Будівельні матеріали», 207 «Запасні частини», 209 «Інші матеріали», 644 «Податковий кредит» та кредитом рахунку - 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Надходження інших предметів, придбаних для забезпечення діяльності протикрадіжних систем в мережі супермаркетів «Фора», як то електромагнітних датчиків (Датчик «Пляшкова бірка»), штрихкодів, витратних матеріалів відображались проводками за дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Зазначені датчики для протикрадіжних систем при введенні в експлуатацію у бухгалтерському обліку відображались проводками за дебетом рахунку 93 «Витрати на збут», кредитом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 68/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб, зокрема, його контрагентів, за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "ФОРА".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко О. А. Веденяпін