Ухвала суду № 63652309, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/5879/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013

у справі № 2а-8813/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.02.2012 № 00002082305.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.01.2012 № 199/2305/25189042.

Згідно з цим актом товариство порушило норми пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит на загальну суму 211037,40 грн. у податковому обліку за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року, занизив ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 50781,45 грн., та завищив від'ємне значення ПДВ на 1333,00 грн. за наслідками поставки товарів (послуг) від ТОВ «Фірма «Ліон», ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ», реальне виконання яких та зв'язок із господарською діяльністю не встановлений.

Висновки а акті перевірки про відсутність реального характеру поставок позивачу від цих контрагентів обґрунтовані посиланням на отриману внаслідок здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо ознак їх фіктивності: ТОВ «Фірма «Ліон» (пояснення керівника ОСОБА_2, в яких він заперечив відношення до діяльності товариства та свій підпис на первинних документах) ТОВ «Будівництво пан - Україна» (пояснення керівника ОСОБА_3, в яких він заперечив відношення до діяльності товариства), ПП «Хармарт» (відсутнє за місцезнаходженням), ТОВ «ЮСАЕМ» (відсутнє за місцезнаходженням, громадянин ОСОБА_4, який згідно зі звітними документами займає посаду головного бухгалтера ТОВ «ЮСАЕМ, заперечив причетність до діяльності товариства).

За результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 00002082305 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 211037,40 грн. за основним платежем та 37485,66 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Фірма «Ліон», ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ» товарів від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях за вказані вище податкові (звітні) періоди.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток та ПДВ.

Задовольняючи позов, суд перш інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у судовому процесі встановлено факт поставки позивачу від ТОВ «Фірма «Ліон», ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ» товарів та подальшої їх реалізації. Цей факт суд встановив на підставі оцінки таких доказів: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, які, за оцінкою судів попередніх інстанцій, відповідають нормативно встановленим вимогам.

Разом з тим, факти поставки позивачу від від ТОВ «Фірма «Ліон», ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ» товарів не можуть вважатися встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судами першої та апеляційної інстанцій без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які ставлять під сумнів фактичне виконання поставки позивачу від ТОВ «Фірма «Ліон», ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ» товарів. Так, контролюючий орган, поряд із доводами про відсутність ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ» за місцезнаходженням, відсутність у ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт» адміністративно-господарських можливостей для поставки, посилається на пояснення керівників ТОВ «Фірма «Ліон» ОСОБА_2 та ТОВ «Будівництво пан - Україна» ОСОБА_3, в яких вони заперечили відношення до діяльності товариства та свій підпис на первинних документах; пояснення головного бухгалтера ТОВ «ЮСАЕМ» - ОСОБА_4, в яких він заперечив своє відношення до діяльності товариства.

Наведеним доводам ДПІ на підтвердження відсутності реального характеру поставки товарів (послуг) позивачу від вище перелічених юридичних осіб суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені цих юридичних осіб.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор ТОВ «Торенія» ( контрагента ТОВ «Фозі-Фуд») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Торенія», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, отримані в судовому процесі, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, видаткових накладних, виписаних від імені ТОВ «Фірма «Ліон», ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ», не є безумовним доказом реальності господарських операцій з цими юридичними особами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ «Фірма «Ліон», ТОВ «Будівництво пан - Україна», ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ» товарів. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко

№ К/800/5879/13