Ухвала суду № 63652307, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/3470/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (МДПІ)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-10838/10/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Регом»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому розі Дніпропетровської області (СДПІ)

2. Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Кривому розі Дніпропетровської області від 18.08.2010 № 0000230610/0.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.08.2010 за № 111/08-06-125/3/00190791. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занижені податкові зобов'язання із ПДВ за липень 2009 року на 415920,00 грн. у зв'язку із зменшенням балансової вартості основних фондів на 2079599,00 грн. у податковій декларації за 3-и квартали 2009 року, порівняно з декларацією за півріччя 2009 року; завищено податковий кредит за вересень 2009 року на 6625,28 грн. у вартості збитків, отриманих при реалізації продукції за цінами, які нижче виробничої собівартості продукції, тобто використаних не у господарській діяльності. У результаті цих порушень, за висновком контролюючого органу, позивач занизив податкові зобов'язання із ПДВ за липень 2009 року на 415920,00 грн. та за вересень 2009 року на 6625,28 грн.

За наслідками перевірки СДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 № 0000230610 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 422545,28 грн. за основним платежем та на 211272,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що у податковій декларації за 3-и квартали 2009 року позивач задекларував балансову вартість основних фондів 3-ї групи з нормою амортизації, нижче 6 відсотків, - 5013891,00 грн., що на 2079599,00 грн. нижче значення цього показника у декларації за півріччя 2009 року - 7093490,00 грн.

За визначенням пункту 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Збільшуючи у податковому обліку ВАТ «Регом» суму податкового зобов'язання із ПДВ на 415920,00 грн., контролюючий орган на основі зіставлення податкових декларацій із податку на прибуток товариства за півріччя 2009 року та 3-и квартали 2009 року, прирівняв зменшення вартості основних фондів до операції з поставки, яка не була включена позивачем до об'єкту оподаткування ПДВ.

Застосувавши вище наведені правові норми та врахувавши встановлений у судовому процесі факт допущеної позивачем арифметичної помилки при декларування вартості основних фондів 3-ї групи у декларації за 3-и квартали 2009 року, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про безпідставне донарахування позивачу податкових зобов'язань із ПДВ у сумі 415920,00 грн.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) (втратив чинність з 1 квітні 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом вищевказаних норм зв'язок витрат платника податків, як і сум ПДВ у їх ціні, із цілями господарської діяльності, а отже і спрямованість витрат на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють віднести такі витрати, як і суми ПДВ у ціні товару, до складу валових витрат та податкового кредиту. Однак, прибутковість кожної окремої господарської операції не може вважатись єдиним критерієм класифікації витрат платника податку на такі, що пов'язані із його господарською діяльністю, та не пов'язані з останньою. Отримання збитків від господарської операції або господарської діяльності в цілому може бути викликано об'єктивними обставинами, які не залежали від платника податку, та за їх наявності (об'єктивних обставин) не може бути підставою для зменшення суми податкового кредиту зокрема.

Встановивши у судовому процесі, що для висновку про реалізацію продукції нижче ціни собівартості контролюючий орган обмежився співставленням загальних сум собівартості продукції за вересень 2009 року за оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 901 та сум по рахунку 701 (доходи від реалізації продукції), а не по окремо взятій продукції, реалізованій Південному гірничо-збагачувальному комбінату, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що СДПІ не доведено відсутність зв'язку операцій з реалізації продукції за ціною, що нижче собівартості продукції, з господарською діяльність позивача.

Доводи МДПІ, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко