Ухвала суду № 63652003, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/34753/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012

у справі № 2а-585/10/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Нафтатранссервіс»

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (МДПІ)

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012, позов задоволено: скасовано рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 08.07.2009 № 0002702304.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12518,26 грн. згідно з рішенням від 08.07.2009 № 0002702304, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.06.2009 за № 0176/04/81/23/30442560. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пунктів 12, 13 ст.3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР): не забезпечив відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (РРО), на 609,42 грн.; здійснював реалізацію не облікованого товару (паливно-мастильні матеріали) загальною вартістю 4735,58 грн.

За визначенням ст. 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до пунктів 12 та 13 ст. 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковий та/або безготівковій формі ( із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, серед іншого, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі, що грошові кошти у сумі 609,42 грн. знаходились у шафі у кімнаті оператора, тобто не у місці проведення розрахунків, є особистими коштами працівників ПП «Нафтатрассервіс» (особисті кошти, зібрані для співробітниці, яка залишилась вдовою), зробили правильний висновок про відсутність порушення з боку позивача норми пункту 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій щодо не доведеності з боку контролюючого органу порушення позивачем норм пункту 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Такий висновок суди зробили з огляду на те, що під час перевірки інвентаризація залишку паливно-мастильних матеріалів проведена без дотримання норм спільного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, яким затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, та спільного наказу Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007, яким затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, зокрема: інвентаризація проведена без врахування похибок при вимірюванні, документів про придбання нафтопродуктів, що ставить під сумнів достовірність її результатів.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо встановлених у справі обставин та їх юридичної оцінки, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення; а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко