Ухвала суду № 63649558, 22.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2016 рокусправа № 808/815/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Солишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 р. по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 25.09.2014 та № НОМЕР_2 від 08.05.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.09.2014 та № НОМЕР_2 від 08.05.2015, винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та сперечливість нормам матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та винести постанову, в якій в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 18.07.2014 по 31.07.2014 податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт від 14.08.2014 № 48/08-29-17-02/НОМЕР_3 Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлені наступні порушення: п. 181.1 ст. 181, п. 183.4, 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 в термін до 10.01.2012 не надав реєстраційну заяву та не зареєструвався платником податку на додану вартість, в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість за період з 10.01.2012 по 10.08.2012 у розмірі 78640 грн.; відповідно до п. 286.5 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України не сплачено земельний податок у загальній сумі 603902,58 грн., в т.ч. по періодах: за 2011 рік 201300,86 грн., за 2012 рік 201300,86 грн., за 2013 рік 201300,86 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.09.2014, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 670 216,88 грн. та податкове повідомлення рішення №0000701702 від 25.09.2014, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 98300 грн. Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.12.2014р. податкове повідомлення рішення №0000701702 від 25.09.2014 скасоване в частині та 08.05.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 98210 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення, яким визначено розмір земельного податку, суд першої інстанції виходив з неправильного визначення відповідачем бази оподаткування земельним податком, а щодо протиправності податкового повідомлення-рішення про нарахування ПДВ з порушення принципу стабільності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України (далі - ПК) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього ж Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Момент виникнення у особи прав на землю визначений статтею 125 Земельного кодексу України, згідно із якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 вказаного Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 ПК).

Пунктом 286.6 статті 286 ПК встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як зазначено в Акті перевірки від 14.08.2014 № 48/08-29-17-02/НОМЕР_3, позивач ОСОБА_1, як фізична особа, з 01.01.2011 по 31.12.2013 використовував земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-а, загальною площею приміщень 2171 кв.м. та м. Запоріжжя вул. Північне шосе, 20-е, загальною площею приміщень 5817,20 кв.м., розташованих на земельній ділянці 25700 кв.м., без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим йому нараховано до сплати земельний податок за 2011-2013 роки за користування земельною ділянкою площею 25706,6 кв.м. та площею 2171 кв.м., що разом за 2011-2013 роки складає 535765,50 грн. При цьому відповідач в акті перевірки посилався на договори купівлі продажу нерухомого майна та рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10.12.2012 року.

Таким чином, фактичною підставою для визначення позивачу розміру податкового зобов'язання з земельного податку, стали відомості, які містяться у вказаних вище документах.

Між тим, відповідно до наданих до суду договорів купівлі-продажу від 15.05.2007 та від 29.08.2007 на земельній ділянці по вул. Рекордній, 20-а, розміщені нежитлові будівлі та споруди, які належать фізичним особам, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Належні та допустимі докази на підтвердження розмірів земельних ділянок, виходячи з яких було здійснено розрахунок нарахованого позивачу земельного податку, в матеріалах справи відсутні та в ході судового розгляду відповідачем не надані.

Враховуючи викладене, площі земельних ділянок, які на думку відповідача перебувають в користуванні позивача, визначено відповідачем орієнтовно, межі у натурі (на місцевості) визначені не були, дані державного земельного кадастру щодо вказаних земельних ділянок відсутні, що свідчить про те, що розрахунок земельного податку здійснений всупереч вимог діючого законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на неправильне визначення відповідачем бази оподаткування, що призвело до неправильного визначення донарахованого позивачу земельного податку з фізичних осіб.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності винесеного податковим органом податкового повідомлення рішення про нарахування позивачу земельного податку .

Крім того, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивачу податковим повідомленням - рішенням №0000691702 від 25.09.2014 було визначено грошове зобовязання по земельному податку також за 2011 рік, щодо якого минули строки давності для нарахування податкового зобов'язання.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи позивачем на прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000691702 від 25.09.2014 та №0000701702 від 25.09.2014 було подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України).

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи)про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. (п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України).

Як свідчать, матеріали справи за результатами розгляду скарги позивача від 04.12.2014 року, Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 24.12.2014 року.

Проте, з даного рішення, копія якого міститься в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції вбачає, що Державною фіскальною службою України рішення прийнято лише в частині скарги на рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.08.2014р., а щодо оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 25.09.2014 №0000691702 та №0000701702 скаргу не розглянуто. Рішення про продовження строку розгляду скарги в частині оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 25.09.2014 №0000691702 та №0000701702 податковим органом не надано.

Таким чином, враховуючи викладені положення п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України, скарга позивача в частині оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 25.09.2014 №0000691702 та №0000701702 вважається повністю задоволеною на його користь.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у звязку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 28.11.2016 року.

Головуючий:С.А. Уханенко

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.М. Дадим