Ухвала суду № 63649490, 08.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2016 рокусправа № 804/271/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Орджонікідзевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Орджонікідзевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії, стягнення коштів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачу стало відомо про можливе порушення його прав 07.11.2015 року, однак до суду він звернувся лише 11.01.2016 року (через 2 місяці), чим порушив встановлений місячний строк звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись ухвалою суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи щодо визначення моменту, з якого позивачу стало відомо про існування спірних наказів, що призвело до неправильного вирішення питання. Зазначає, що до суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання позивача про відкладення розгляду справи та задовольнив клопотання відповідача про залишення позову без розгляду без заслуховування позиції позивача щодо цього питання. Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду не звернув увагу, що позовні вимоги містили не лише вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а й вимогу про стягнення коштів, які не були виплачені позивачу при звільненні. Така вимога не обмежується місячним строком. Також суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач своєчасно звернувся до суду за захистом своїх в місячний строк, однак помилково надав позов згідно ЦПК, тому провадження у справі було закрито та розяснено до якого суду слід звернутися позивачу.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача пропустив строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, оскільки процесуальним законом встановлено місячний строк звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби.

Так, згідно з ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що адміністративний позов ОСОБА_1 містить вимоги щодо скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 № 485 о/с, яким позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України за п. г ст. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, з 06.11.2015 р., а також щодо поновлення його на службі в органах внутрішніх справ України та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, стягнення грошової допомоги в розмірі окладу за військовим званням, стягнення моральної школи.

Слід взяти до уваги, що на вимоги про стягнення грошових коштів, які не були виплачені при звільненні, не розповсюджується місячний строк звернення до адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу про звільнення з органів внутрішніх справ України стало відомо 07.11.2015 р.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять копію ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 року, в якій зазначено, що 07.12.2015 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. При цьому, провадження у справі закрито, та розяснено, що розгляд зазначеної справи відноситься до юрисдикції окружного адміністративного суду, оскільки відповідач у справі є органом державної влади (а.с. 15).

Отже, зазначена ухвала Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 року підтверджує, що позивач бажав захисту свого права та звернувся до суду в місячний строк, натомість з порушенням юрисдикції.

Матеріали справи підтверджують, що до окружного адміністративного суду позивач поштовим відправленням направив даний позов 11.01.2016 року (а.с. 17), при цьому, з урахуванням поштового перебігу, суду першої інстанції позов був доставлений 13.01.2016 року (а.с. 3).

Суд першої інстанції залишив адміністративний позов без розгляду на підставі ст. 100 КАС України у зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску строку звернення з даним позовом до суду.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про можливість залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

Строки звернення до адміністративного суду встановлено ст. 99 КАС України.

Згідно з ч. 3 вказаної статті в редакції на час звернення з даним позовом до суду, яка є спеціальною для застосування в справах вказаної категорії, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено ст. 100 КАС України.

Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не можна не врахувати той факт, що позивач бажав захисту своїх прав в судовому порядку та звернувся з цього приводу до суду. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що помилка, допущена позивачем при зверненні до суду, а саме щодо юрисдикції розгляду подібних справ, не може стати на заваді звернення особи до суду за захистом своїх прав, оскільки кожна людина може помилятися і позбавлення права позивача звернення до суду в цьому випадку було б не справедливим по відношенню до позивача.

Отже, можна дійти висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду.

Крім того, позивач зазначав в адміністративному позові про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що повний текст ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 року про закриття провадження у справі був отриманий ним 28.12.2015 року.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість залишити позов без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

В силу п.3 ч.1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу ухвали суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу належить скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 6, 199, 204, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:Н.П. Баранник

Суддя:А.А. Щербак