Рішення № 63649221, 20.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Невідомої Т.О., Ратнікової В.М.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання незаконними та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку як одинокій матері, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання незаконними та скасування рішення та наказу, поновлення на її роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку як одинокій матері, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є інвалідом ІІІ групи, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, також є матір'ю-одиначкою.

10.07.2006 р. вона була прийнята на роботу в ПАТ КБ «Правекс-Банк», з 20.05.2009 р. її переведено на посаду головного економіста відділу стягнення споживчих кредитів та кредитних карток колекторського департаменту головного управління ризик-менеджменту.

13.07.2015 р. її звільнено з зазначеної посади на підставі наказу № 2652-к від 08.07.2015 р. за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Справа № 753/14765/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/15072/2016Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І. Посилаючись на те, що її звільнення відбулося з порушенням діючого трудового законодавства України, просила з урахуванням збільшених позовних вимог, визнати незаконним та скасувати рішення Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 62 від 10.04.2015 р. «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «Правекс-Банк» в частині встановлення їй тривалості робочого часу 4 години на тиждень з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу, та про функціональне підпорядкування начальнику відділу досудового стягнення та стягнення невеликих кредитів департаменту фінансової реструктуризації головного управління ризик-менеджменту; визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ КБ «Правекс-Банк» від 08.07.2015 р. № 2652-к про звільнення ОСОБА_1; зобов'язати ПАТ КБ «Правекс-Банк» поновити її на роботі у ПАТ КБ «Правекс-Банк» на посаді головного економіста відділу стягнення споживчих кредитів та кредитних карток колекторського департаменту головного

управління ризик-менеджменту з умовами праці, що були передбачені трудовим договором на зазначеній посаді до прийняття рішення Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 62 від 10.04.2015 р. «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «Правекс-Банк»; стягнути з ПАТ КБ «Правекс-Банк» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2015 р. по дату поновлення її на роботі із розрахунку 201,08 грн.; стягнути з ПАТ КБ «Правекс-Банк» невиплачену компенсацію за невикористану відпустку як одинокій матері в розмірі 2 010,08 грн.; стягнути з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2016 р. позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» №2652-к від 08.07.2015 р.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу стягнення споживчих кредитів та кредитних карток колекторського департаменту головного управління ризик-менеджменту ПАТ КБ «Правекс-Банк».

Стягнуто з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15 012,38 грн., виплату якого провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави.

Стягнути з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану відпустку як одинокій матері у розмірі 2 010,80 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн. на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Стягнуто з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 717,43 грн.

Зазначено, що рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Правекс-Банк» просив скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 2652-к від 08.07.2015 р. та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу стягнення споживчих кредитів та кредитних карток колекторського департаменту головного управління ризик-менеджменту; стягнення з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 15 012, 38 грн.; невиплаченої компенсації за невикористану відпустку як одинокій матері в розмірі 2 010,80 грн.; 6 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 6 000,00 грн. на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд дійшов помилкового висновку про звільнення позивача з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки 12.05.2015 р. завчасно попередив ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці на які вона не погодилася. Протягом двох місяців після попередження позивачка не висловила згоди на продовження роботи у змінених умовах праці, а тому вважав, що її звільнення з підстав передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України є законним. В день звільнення ОСОБА_1 отримала заробітну плату та інші пов'язані із трудовими відносинами виплати за весь період роботи по останній день роботи включно, у т.ч. компенсацію за 45 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки, 10 календарних днів додаткової відпустки, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Вказував на те, що рішення суду в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди є необгрунтованим, оскільки позивачка не навела належних обґрунтувань в чому саме полягає завдана їй моральна шкода, та не надала доказів на підтвердження заподіяння моральних страждань. Крім того посилався на те, що суд не урахував, що до вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовується тримісячний строк позовної давності, який відраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У зв'язку з цим представником відповідачем була подана заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, але вона не була розглянута судом.

Вважав, що стягнення компенсації за відпустку як одинокій матері на другу дитину є безпідставним, оскільки відповідач розрахувався з позивачем при звільненні у повному обсязі, відповідно до положень діючого законодавства. Крім того суд не перевірив правильність наданого ОСОБА_1 розрахунку компенсації за відпустку як одинокій матері, який суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 62 від 10.04.2015 р. «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вважала, що рішення Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 62 від 10.04.2015 р. «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «Правекс-Банк» є незаконним, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження того, що зміна істотних умов праці була зумовлена змінами в організації виробництва та праці, а складна ситуація у країні та фінансові труднощі не є підставою для зміни істотних умов праці.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21.04.2016 р. апеляційні скарги представника ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2016 р. скасовано в частині стягнення з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 р. рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.04.2016 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.04.2016 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі залишено без змін.

Таким чином предметом перевірки суду апеляційної інстанції є законність та обґрунтованість рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2016 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку як одинокій матері.

В судовому засіданні представники ПАТ КБ «Правекс-Банк» підтримали вимоги апеляційної скарги в цій частині, і просили її задовольнити.

ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» в цій частині відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2016 р. з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 р., якою скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.04.2016 р. у частині позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку як одинокій матері, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачку було незаконно звільнено на підставі ч. 6 ст. 36 КЗпП України, а тому такі її вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, у розмірі 15 012,38 грн.

До такого висновку суд дійшов внаслідок неповного з׳ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З наданого ОСОБА_1 розрахунку убачається, що її середньоденна заробітна плата становить 201,08 грн., проте з таким розрахунком погодитися не можна, оскільки він проведений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Відповідно до п. 8 цього Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Крім того при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно ураховувати те, що відповідно до наказу Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» від 10.04.2015 р. № 62 «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці деяких працівників ПАТ КБ «Правекс-Банк» (який не визнано незаконним) відбулася зміна в організації виробництва і праці, в тому числі зміна істотних умов праці позивачки, а саме переведення її на умови неповного робочого часу (4-годинний робочий тиждень).

Ураховуючи, що рішенням суду позивачка поновлена на роботі, то з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахування встановлених наказом Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» від 10.04.2015 р. № 62 «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «Правекс-Банк» змін істотних умов праці позивачки - переведення її на умови 4-годиного робочого тижня.

З наданої ПАТ КБ «Правекс-Банк» довідки про нараховану позивачці заробітну плату за період з 01.01.2015 р. по 13.07.2015 р. убачається, що ОСОБА_1 нараховано у травні 2015 р. - 2 626,56 грн. - сума оплати за відпрацьований час та 946,38 грн. - індексація, у червні 2015 р. - 3 377,00 грн. сума оплати за відпрацьований час та 1557,82 грн. індексації.

Середньогодинна заробітна плата визначається шляхом складанням сум оплати за травень та червень 2015 р. за фактично відпрацьований час з урахуванням суми індексації, поділених на кількість фактично відпрацьованих годин за ці місяці.

(2 626,56 + 946,38 + 3 377,00 + 1 557,82) : 272 = 31,28 грн.

Кількість робочих годин за період з 14.07.2015 р. по 19.02.2016 р. з урахуванням графіку роботи 4 години на тиждень становить 128.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.07.2015 р. по 19.02.2016 р. , становить 4 003,84 грн. (31,28 х 128).

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 316,93 грн., з урахуванням утриманих податків (4 003,84 грн. - 626,85 грн. (податок на доходи фізичних осіб) - 60,06 грн. (військовий збір).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ КБ «Правекс-Банк» компенсації за невикористану відпустку суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до І категорії, має третю групу інвалідності та є одинокою матір'ю.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів ( ст. 73 КЗпП України).За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є матір'ю двох дітей: повнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За змістом ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім׳ям з дітьми» одинокою матір'ю вважається жінка, якщо у свідоцтві про народження дитини або відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини.

Статтею 18-2 цього Закону визначено що підставою для призначення допомоги на дітей одинокій матері є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану або довідка про народження видана органом сільської, селищної, міської ради із зазначенням підстав внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 СК України.

З роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9зазначено, що одинока мати це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою необхідно дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину.

На підтвердження того, що вона є одинокою матір'ю позивачка надала копію свідоцтва про розірвання шлюбу, відповідно до якого з 02.08.2005 р. розірвано її шлюб з ОСОБА_5, свідоцтво про народження меншої доньки ОСОБА_6, довідку середньої загальноосвітньої школи № 217 м. Києва від 07.09.2015 р. про те, що вихованням та утриманням доньки ОСОБА_6 мати займається одна, батько дівчинки не з'являється до школи та не приймає участь у її вихованні, довідку ЖЕД № 210 від 12.08.2015 р. №1039, згідно якої дитина ОСОБА_6 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, у свідоцтві про народження ОСОБА_6, у графі батько зазначено - ОСОБА_7. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що зазначена особа дійсно є батьком ОСОБА_6, відомості в актовий запис про народження дитини внесено за його заявою.

Довідка середньої шкоди, в якій навчається неповнолітня дочка позивачки, про те, що вихованням дитини займається лише мати та довідка ЖЕД про те, що дитина проживає спільно з матір'ю не є достатнім та беззаперечним доказом на підтвердження того, що ОСОБА_1 сама виховує та утримує дитину.

Позивачка не заперечувала про те, що у грудні 2013 р. вона зверталася з заявою до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про надання їй матеріальної допомоги, у якій називала ОСОБА_7 її чоловіком. Будь-яких доказів на підтвердження того, що батько дитини не надає коштів на утримання дочки, ухиляється від участі у її вихованні ОСОБА_1 не надала (зокрема, що вона зверталася суду з вимогами про стягнення аліментів з ОСОБА_7 чи позбавлення його батьківських прав у зв'язку з тим, що він не приймає участі у вихованні та утриманні дитини), а відтак відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку як одинокій матері, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні - зменшенню суми стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 3 316,93 грн., а рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

У зв'язку зі зміною рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку, підлягає зміні розмір судового збору стягнутого з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь держави, з 717,43 грн. до 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 р. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору на користь держави, змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 316,93 грн.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 р. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: