Ухвала суду № 63649133, 13.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Соколової В.В., Оніщука М.І.,

при секретарі Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 24 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CM-SME009/375/2008, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 400 000,00 доларів США із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 6,00% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк в 360 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання.

Відповідно до заяви від 06.09.2011 відбулась зміна валюти за кредитом з долара США на гривню. Відповідно до кредитної заявки від 26.09.2011 був виданий транш в розмірі 3 010 813,14 грн., проте відповідач не здійснював в строк погашення відповідних сум кредиту, не сплачував відсотки, інші обов'язкові платежі за кредитним договором.

Банком було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подання позовної заяви вимога виконана не була.

Станом на 21.06.2013 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором склала 3 020 029, 37 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 2 866 036,63 грн., заборгованості по відсотках в сумі 150 013,76 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в сумі 3 978,98 грн.

Справа № 761/13459/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/11225/2016Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. . В забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та позичальником був укладений договір іпотеки № PM-SME009/375/2008, посвідчений ПН КМНО Єгоровою М.Є., зареєстровано в реєстрі за № 2927 зі змінами та доповненнями, згідно якого предметом іпотеки є нежиле приміщення № 20 (в літ. Б) цокольного поверху: приміщення № 1 площею - 25,2 кв.м., приміщення № 2 площею - 2,2 кв.м., приміщення № 3 площею - 3,3 кв.м., приміщення № 4 площею - 1,4 кв.м., приміщення № 5 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 6 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 7 площею - 14,0 кв.м., приміщення № 8 площею - 13,3 кв.м., приміщення № 9 площею - 22,8

кв.м., загальною площею 102,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Договором дарування. Банк направляв відповідачу вимоги про усунення порушення (іпотечне повідомлення) від 26.06.201 та від 26.02.2014, проте вимога виконана не була.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PM-SME009/375/2008 вищевказане нежиле приміщення, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, стягнути з відповідача на користь ПАТ «ОТП Банк» суму витрат судового збору в розмірі 3 654,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № CM-SME009/375/2008 від 24.07.2008, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PM-SME009/375/2008, посвідчений ПН КМНО Єгоровою М.Є., зареєстровано в реєстрі № 2927, а саме нежиле приміщення № 20 (в літ. Б) цокольного поверху: приміщення № 1 площею - 25,2 кв.м., приміщення № 2 площею - 2,2 кв.м., приміщення № 3 площею - 3,3 кв.м., приміщення № 4 площею - 1,4 кв.м., приміщення № 5 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 6 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 7 площею - 14,0 кв.м., приміщення № 8 площею - 13,3 кв.м., приміщення № 9 площею - 22,8 кв.м., загальною площею 102,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору дарування, посвідченого ПН КМНО Буділовською Н.С. 31.08.2007 року за № 5519, зареєстрованим за № 2317418, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» встановивши початкову ціну продажу на рівні 2 565 000,00 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначав, що висновок експерта за результатами судової оціночно-будівельної експертизи від 18.03.2016 прийнятий до уваги судом є такий, що не відповідає дійсності в частині визначення вартості предмета іпотеки. Згідно висновку ринкова вартість майна складає 2 565 000, 00 грн., проте враховуючи місцезнаходження об'єкта, що є предметом іпотеки, його загальну площу та належний стан ремонту, вартість нерухомого майна було занижено.

Відповідач вважав доцільним провести повторну оціночно-будівельну експертизу нежилого приміщення з метою достовірного визначення його реальної вартості.

Враховуючи наведене, просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача просила апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу відхилити з огляду на її безпідставність.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24.07.2008 між ЗАТ«ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CM-SME009/375/2008, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 400 000,00 доларів США, строком до 24 липня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за плаваючою процентною ставкою 6,0% річних та FIDR - процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 360 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору (т.1, а.с.13-20).

26.09.2011 між сторонами бувукладенийдодатковий договір № 4 до кредитного договору, згідно якого банк надає позичальнику кредит в сумі 3 010 813, 14 грн., строком до 24 липня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за плаваючою процентною ставкою 3,49% річних та процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 360 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, та внесено інші зміни до умов кредитного договору (т. 1, а.с. 23-25).

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 24.07.2008, між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки № PM-SME009/375/2008, посвідчений ПН КМНО Єгоровою М.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2927 (т. 1, а.с.32-34).

Відповідно до п.п.3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нежиле приміщення № 20 (в літ. Б) цокольного поверху: приміщення № 1 площею - 25,2 кв.м., приміщення № 2 площею - 2,2 кв.м., приміщення № 3 площею - 3,3 кв.м., приміщення № 4 площею - 1,4 кв.м., приміщення № 5 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 6 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 7 площею - 14,0 кв.м., приміщення № 8 площею - 13,3 кв.м., приміщення № 9 площею - 22,8 кв.м., загальною площею 102,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Договором дарування, посвідченого ПН КМНО Буділовською Н.С. 31.08.2007 за номером 5519, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 31.08.2007 за № 2317418.

Відповідно до вказаного договору вартість предмета іпотеки становить 2 560 300,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору складає 528 911,11 долари США.

26.09.2011між банком та відповідачем укладено додатковий договір № 1 до договору іпотеки № PM-SME009/375/2008 від 24.07.2008, посвідчений ПН КМНО Єгоровою М.Є. (т.1, а.с.35-38).

26.06.2013 банком направлено на адресу відповідача вимога вих. № 12-4-10/7771 щодо повернення заборгованості за кредитним договором загальною сумою 3 020 029,37 грн. (т. 1, а.с.9).

Вказана вимога була отримала ОСОБА_1 10.07.2013, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача мало місце порушення умов кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем, а відтак з урахуванням встановлених обставин, є доцільним звернути стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Як вбачається з умов кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання в частині своєчасної сплати заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами за договором належним чином не виконував, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 3 020 029,37 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 2 866 036,63 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 150 013,76 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в сумі 3 978,98 грн (а.с.7-8).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.п. 6.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на вибір іпотекодержателя, а саме: за рішенням суду, та/або; на підставі виконавчого напису нотаріуса, та/або; в позасудовому порядку, та/або; в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п.п.6.4. договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем боргових зобов'язань та/або умов договору іпотекодержатель направляє/надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань/умов, вимога про виконання порушених зобов'язання/умов не менш ніж в тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення. Якщо потягом встановленого в цьому пункті строку вимога про усунення порушення залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

На виконання п.6.4. договору іпотеки, банк 28.02.2014 направив відповідачу вимогу вих. № 12-4-10/2226 щодо повернення заборгованості за кредитним договором, за змістом якої вимагав в 30-денний строк з дня отримання даної вимоги усунути порушення по виконанню зобов'язань за кредитним договором та сплатити заборгованість за кредитним договором достроково у повному обсязі в загальному розмірі 3 020 029,37 грн., та в разі невиконання вказаної вимоги, ПАТ «ОТП Банк» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а.с. 30).

Відповідач отримав вказану вимогу 05.03.2014, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 31), проте вимогу банку, як і попередню, не виконав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо визначеної вартості предмета іпотеки виходячи з наступного.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 18.03.2016 № 24233/15-42 ринкова вартість нежилого приміщення № 20 (в літ. Б) цокольного поверху: приміщення № 1 площею - 25,2 кв.м., приміщення № 2 площею - 2,2 кв.м., приміщення № 3 площею - 3,3 кв.м., приміщення № 4 площею - 1,4 кв.м., приміщення № 5 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 6 площею - 10,2 кв.м., приміщення № 7 площею - 14,0 кв.м., приміщення № 8 площею - 13,3 кв.м., приміщення № 9 площею - 22,8 кв.м., загальною площею 102,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, станом і в цінах на момент проведення дослідження, визначена за матеріалами справи, становить 2 565 000,00 грн. (а.с.139-152).

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду, в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Слід зазначити, що стороною відповідача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, жодних належних доводів на спростування наданих позивачем доказів не наведено.

Крім того, посилання представника відповідача на те, що висновок експерта за результатами судової оціночно-будівельної експертизи від 18.03.2016 прийнятий до уваги судом, є такий, що не відповідає дійсності в частині визначення вартості предмета іпотеки, колегією суддів відхиляється, оскільки стороною відповідача не вчинено жодних дій направлених на спростування вказаного висновку, а клопотання Дар'ялова А.Ю. про проведення повторної експертизи подано до суду апеляційної інстанції з порушенням процесуального порядку. Також, суд надає оцінку тому, що твердження представника відповідача про неможливість висловити свою позицію та надати пояснення щодо заявленого позивачем, в суді першої інстанції, клопотання про проведення експертизи суперечать наявним в матеріалах справи доказам, зокрема, як вбачається з журналу судового засідання, яке відбулося 11.11.2015, представник відповідача був присутнім в судовому засіданні під час розгляду відповідного клопотання.

Висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, відповідає обставинам справи.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: